ПЛЮВОК В ОБЛИЧЧЯ МІЛЬЙОНАМ УКРАЇНЦІВ

Вручення ордена «За відродження України» І-го ступеня Костянтину Затуліну наразі має викликати здивування та бурхливі емоції. Це – звичайний цинізм, плювок в обличчя 47 мільйонів громадян України і черговий привід виставити себе посміховиськом на весь світ. Та, враховуючи, ким було видано нагороду, все стає на свої місця. Однак про все по порядку.

Якщо раніше різноманітні ордени та медалі вважалися почесними і отримували їх лише достойні, то сьогодні все не так. Причому не лише в Україні. Велика Британія із присвоєнням шляхетного права величати себе «сером» – яскравий тому приклад. А Україна… А що, власне, Україна?

Ось і випадок із Затуліним. Костянтин Федорович – постать не просто одіозна. Він – представник когорти великоросійських шовіністів, які сьогодні міцно окупували владний олімп Кремля і проводять чи не найбільш імперську політику (без ведення війни) за всю свою історію. Причому, свої націоналістичні погляди вони не приховують, навпаки, волають про них на все горло. За що Костянтин Затулін одержав орден «За відродження України»? Наразі така інформація не передається, Азаров аргументував вручення нагороди Затуліну запитанням: «Це що, смертельно для нашої країни?».. Тож ми можемо усвідомити головні заслуги Затуліна перед Україною та українським народом.

1. Мало хто пам’ятає, але Затулін оголошувався персоною нон-ґрата в Україні двічі. Обидва рази – за висловлювання в Криму. Спочатку 1996 року, коли назвав Севастополь «ісконно русскім городом», і протягом п’яти років був нев’їзним у Крим, а потім у 2006 році, коли брав участь в антинатівському мітингу в тому ж таки Криму. Отож, перший пункт, за яким Затулін вартий відзнаки: «Тому що турботливий».

2. Затулін після оголошення себе персоною нон-ґрата та опротестування цього рішення в суді під час недавнього візиту в Україну позаминулого місяця написав листа Президенту, в якому виклав своє бачення помилок української влади. Проте головна його заслуга в цьому напрямі – інтерв’ю в газеті «Известия в Украине», опубліковане днями (невже випадковий збіг обставин?). Так, Костянтин Федорович уже відкрито розповідає, що можна робити Україні, а що – ні, бо призведе до погіршення відносин з Росією.

– «вопрос присоединения Украины к военному Североатлантическому альянсу в отношении украинско-российского договора наверняка будет носить характер похоронного звона»;

– «мы не видим подтверждения тому, что Голодомор был преследованием по национальному признаку. <…> в таком варианте квалификация Голодомора как геноцида создает почву для появления разного рода претензий. <…> Впервые в практику наших отношений признание Голодомора геноцидом вносит тему жертв и виновников на уровне народов. Это очень опасно!»

Чому заслуговує ордена? «Тому що застережливий».

3. Дев’ять років тому відбувся установчий з’їзд нової партії, яка мала б захищати інтереси донецьких бізнес-груп – Партії регіонального відродження України, яка з часом перейменувалася на Партію регіонів. Ключові слова – відродження (як і орден) та федералізм (з 2004 року, переформоване із сепаратизму). В цьому плані політики на зразок Затуліна допомагають регіоналам, вкотре вселяючи розбрат у душі українців. «Тому що потрібний».

Якщо при владі демократичних сил (і навіть Кучми) політикам, що втручалися у внутрішні справи України, було заборонено в’їзд до країни, а ті, проти кого було порушено кримінальні злочини за розкрадання держмайна, принаймні, втекли з України, то сьогодні персони нон-ґрата одержують ордени та запевнення в тому, що вони нев’їзними є неправомірно, й намагаються виправити ситуацію (власне, й Жириновському слід дати орден, хто ж, як не він, найбільше з росіян «любить» Україну, особливо в світлі останнього інтерв’ю, в якому він назвав Тарасюка ідіотом), а різного штибу щербані повертаються, як герої.

P.S. Фразу «тому що» взято не просто так. Оскільки такий девіз кампанії Януковича вигадали політтехнологи нашого північного сусіда, вважаємо можливимтаке його (девізу) застосування.