 |
 |
На ці та чимало інших питань, пов’язаних з голодомором 1932–1933 років в Україні, мав відповісти Міжнародний форум «Каральні органи єврейсько-більшовицького режиму», який розпочався в МАУП молебнем біля пам’ятника жертвам голодомору 1932–1933 років в Україні.
Затим учасники науково-практичної конференції переглянули документальний фільм, з якого постала тогочасна Україна, перетворена на зону голодної смерті. Безліч страхітливих епізодів, жахіть, від яких холоне кров. Про це в тодішніх газетах не прочитаєш, у фільмах – теж не побачиш. У фільмах 1932–1933 років – переможна хода соціалізму. Індустріалізація, Дніпрогес, механізація…
Наступного року з’явився іноземний фільм, назва якого в перекладі звучала «Свято врожаю». Бадьорий голос коментатора читає титри: «Цей фільм про нове життя, про плідну працю, про свято збирання врожаю, про колективні господарства, про колгоспи…» Перед очима іноземного глядача – мальовничі краєвиди прекрасної країни; Дніпро плине квітучою землею. Це – Радянська Україна, де рікою ллється зерно, де чисті, аж лискучі корови, що дають вражаючі надої в обладнаних за останнім словом техніки корівниках. Така собі сита й забезпечена Голландія. Але все це – бутафорія. Виявляється, були тоді – були! – такі показові колгоспи, бутафорні «потьомкінські» села…
Тепер – про те, чому правителі західних держав вдавали, ніби не бачать, що насправді відбувається в Україні, яка була, по суті, найголовнішою колонією імперії, без якої та не мислила свого існування.
У 1929 році виникла перша світова економічна криза. Велика депресія. А саме в 1934-му вона закінчилася. І тридцять провідних країн світу запросили СРСР до Ліги націй. Наче на подяку за величезний збут продукції важкої промисловості індустріально розвинених країн і дешевий український хліб…
Олександр ДАРИНЕЦЬ
Фото Миколи Степанця