Це розповідь про 50 перлин зодчества. За словами заслуженого працівника культури України, лауреата Державної премії в галузі архітектури Віктора Вечерського, дерев’яні споруди швидко руйнуються, і може не залишитись аутентичних будівель у первісному вигляді. У Києві поки що збереглося кілька дерев’яних церков ХІХ—початку ХХ століття. Найцінніша з них Макаріївська на Татарці. В ній особливий інтер’єр: ікони та розпис виконані народним художником України Іваном Їжакевичем. Особливої уваги заслуговує Музей народної архітектури і побуту в Пирогові, де всі споруди дерев’яні.
Архітектори вважають, що найвищих злетів українська дерев’яна архітектура досягла в церковному будівництві. За традицією, основним будівельним матеріалом був сосновий, дубовий, грабовий брус, обтесаний на чотири кани. Використовували й круглі колоди, споруду зводили без цвяхів. Але не через брак заліза чи невміння майстрів. Просто залізні елементи іржавіють від вологості й роз’їдають деревину. Натомість забивали кілочки з дуба чи бука.
Наприклад, Троїцький собор у Новомосковську на Дніпропетровщині зведено з дерева без жодного цвяха. Саме про цю козацьку святиню йдеться в романі О. Гончара «Собор». Цікава історія побудови цього храму. В 1773 році козаки селища Самарчик (таку раніше мав назву Новомосковськ) вирішили побудувати нову церкву. За роботу взявся майстер Яким Погребняк. Але згодом несподівано зник: сховався в плавнях, довго роздумував і повернувся, коли вже знав, що ж будуватиме. Розповідають, одного разу вві сні йому з’явився Миколай Чудотворець і підказав, яким має бути собор. У 1888 році його перебудували, дотримуючись первісного задуму. Ще й досі собор вражає своєю красою і є неперевершеним взірцем української архітектури ХVІІІ століття.
Любов НЕЧИПОРЕНКО