СТАЖ НЕ ПЕРЕРВАНИЙ
Добрий день, шановна редакція «УГ+»!
Допоможіть, будь ласка, розібратися в такій справі. Четвертого травня 2001 року мене було звільнено з роботи за скороченням штатів. Рівно за місяць (05.06.2001р.) мене зареєстрував міський центр зайнятості населення і зробив запис у трудовій книжці про початок виплати допомоги з безробіття відповідно до п.1.4 ст.22, п.1 ст.23 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття». Запис зроблено за місяць після мого звільнення, отже, цей місяць випадає з мого трудового стажу. Чи повинен враховуватися цей місяць? Адже мене звільнили не за моєю волею, тим більше, що після року перебування на обліку в службі зайнятості я повернулася працювати на колишнє місце роботи, бо до пенсії мені залишався ще один рік.
Мій безперервний стаж на підприємстві становить 36 років, там працюю і нині. Але мене весь час турбує питання, чому не врахований цей місяць і робить розрив мого трудового стажу? Дуже прошу дати відповідь через газету, чи правильно це?
Ганна КРАВЕЦЬ
м.Надвірна Івано-Франківської області
Авторка листа хибно вважає, що її трудовий стаж перерваний. Ще за радянського законодавства, коли безперервний трудовий стаж певним чином впливав на розмір пенсії, місяць (але не більше), який минає від звільнення людини з одного місця роботи до влаштування на іншу роботу або повернення на попередню, не вважався (і досі не вважається) перервою у стажі. Нині безперервний трудовий стаж втратив своє колишнє значення. За новим пенсійним законом для обчислення пенсії сумується весь час, який фактично пропрацювала людина (з перервами чи без них, аби тільки він давав право на пенсію) та береться розмір заробітку за будь-які 60 календарних місяців (за вибором пенсіонера) із загального трудового стажу.
Центр зайнятості не мав права зробити запис у трудовій книжці пані Ганни раніше, ніж за місяць після її звільнення і почати виплату допомоги з безробіття, оскільки підприємство надало їй грошову допомогу на цей місяць.
Олександр ІВАНОВ,
юрист
ОПІКА НАД БАТЬКАМИ
У моєму рідному селі мешкають одинокі і вже немічні пенсіонери, діти яких живуть у містах і не допомагають батькам. Чи мають право ці старі люди звернутися до суду, аби змусити своїх дітей опікуватися ними?
Леся КОЗИРСЬКА
м. Хмельницький
Так, непрацездатні, немічні батьки вправі звернутися до суду із позовом на своїх повнолітніх дітей, тобто таких, які досягли 18 років (ст.34 Цивільного кодексу України) про стягнення аліментів, а можливо, і додаткових витрат — разових чи певний строк (за наявності, скажімо, висновків МСЕК, довідок медичних закладів тощо, які підтверджують ушкодження ними (одним з них) здоров’я, тяжке захворювання, необхідність лікування тощо).
Згідно зі статтею 51 Конституції України, повнолітні діти зобов’язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків, а відповідно до статті 172 Сімейного кодексу України (СКУ) діти, яким не виповнилося 18 років, також повинні піклуватися про батьків, виявляти турботу та надавати їм допомогу. При цьому повнолітні діти вправі звертатися за захистом прав та інтересів своїх непрацездатних, немічних батьків як їхні законні представники, без спеціальних на те повноважень.
Якщо повнолітні дочка чи син не піклуються про своїх непрацездатних, немічних батьків, за рішенням судових органів з них можуть бути стягнуті кошти на покриття витрат, пов’язаних з наданням такого піклування.
Якщо повнолітні діти не надають своїм непрацездатним батькам матеріальну допомогу в добровільному порядку або не врегулювали свої стосунки щодо сплати аліментів, уклавши відповідний договір про це, для них виникають аліментні зобов’язання стосовно батьків на підставі рішення суду. Крім того, повнолітні діти зобов’язані нести за свій рахунок додаткові витрати на батьків, якщо ті тяжко хворі, мають інвалідність чи немічні (статті 202-203 СКУ).
Аліменти на батьків визначаються судом у твердій грошовій сумі (або) в частці від заробітку (доходу) з урахуванням матеріального та сімейного стану сторін, а також таких обставин, як можливість отримання допомоги від інших дітей (до яких позов не пред’явлено), від другого з подружжя тощо (ст.205 СКУ).
Згідно зі статтями 109 та 110 Цивільного процесуального кодексу України, позови про стягнення зазначених аліментів подаються до суду за місцем проживання повнолітнього сина, доньки або за місцем проживання самого позивача.
Анатолій БАРОНОВ,
юрист
ПОНОВЛЕННЯ
ІДЕНТИФІКАЦІЙНОГО КОДУ
Розкажіть, будь ласка, як поновити втрачену картку ідентифікаційного коду?
Василь КРАВЧУК
Відповідно до п.2.1 та п.2.12 розділу 2 Положення про Картку фізичної особи — платника податків, зареєстрованого в Мін’юсті України 19.12.1998 р. № 124/2563, — для отримання такої картки громадяни України пред’являє паспорт або паспортний документ, який містить необхідні для реєстрації в Державному реєстрі реквізити, а саме: прізвище, ім’я, по-батькові, дату народження, місце народження та місце проживання (країна, область), район, населений пункт). Видаючи картку, працівник органу державної податкової служби пересвідчується в особі громадянина, який її отримує. Під час відновлення втрачених або зіпсованих карток громадянам видається дублікат. Видача дубліката картки здійснюється органами державної податкової служби України за заявою власника про втрату оригіналу із зазначенням обставин втрати. На картці, яка видається замість втраченої, друкується слово «Дублікат».
Отже, щоб отримати дублікат картки про присвоєння ідентифікаційного номера, громадянину необхідно звернутися із заявою про втрату до органу державної податкової служби за місцем проживання (реєстрації).
Державна податкова адміністрація України