Те, що зараз відбувається, для України лише малою мірою краще абсолютного паралічу, що вразив уряд на цілих чотири місяці, говориться в публікації. На парламентських виборах жодна партія не домоглася вирішальної переваги, і не встигли вони закінчитися, як «жовтогарячі» партії відразу почали битися поміж собою. Що їх і згубило.
Крім того, нинішня ситуація загрожує паралічем і в майбутньому, оскільки спрямованість обох Вікторів така, що країну напевно потягне в різні боки. Корінь проблеми нікуди не подівся: Україна як була, так і залишається неоднорідною країною, що розривається між Європою і Росією. Прихильники руху є в обох напрямках, але ні той, ні інший табір не можуть здобути остаточну перемогу.
Значення зробленого Україною розвороту важко переоцінити, наголошується в матеріалі. Два роки тому Ющенко позбавив Януковича влади, коли той займав украй проросійські позиції й уособлював собою старий режим Леоніда Кучми. У знак протесту проти шахрайства на виборах на сковані морозом і засипані снігом вулиці вийшли сотні тисяч людей. У ті дні Ющенко в один момент став улюбленцем Заходу, а його особа, спотворена, як усі вважали, в результаті отруєння, стала символом свободи і справедливості, а головне – по-справжньому незалежної держави.
Для Тоні Блера і президента Буша Помаранчева революція була несподіваним подарунком: на той час пройшло вже більше року з початку будівництва нового Іраку. Проте там їм нічого не вдавалося зробити, а українські події, здавалося, доводили, що до демократії прагне увесь світ, що прагнення це всеохоплююче.
Останній поворот, власне, навряд чи можна вважати ударом по демократії. У березні очолювана Януковичем Партія регіонів, безумовно, заручилася достатньою підтримкою виборців, одержавши 186 місць у парламенті з 450 можливих. Це кращий результат серед усіх партій. Другою була партія Юлії Тимошенко — частина «жовтогарячого» блоку. Однак, зрештою, Ющенку виявилося легше домовитися з колишнім ворогом, ніж з колишнім союзником.
Саме скандали Ющенка з Тимошенко паралізували «жовтогарячий» блок. Тому нинішній поворот говорить не про те, що демократія в Україні слабка — може бути, навіть навпаки, резюмує часопис. Однак він показує з усією очевидністю, що європейська спрямованість України набагато слабша, ніж це Заходові було приємно собі уявляти.
Це і не дивно, продовжує думку автор матеріалу в The Time. В історичному, культурному й економічному плані Україна була і залишається розділеною на дві частини: захід схиляється до Європи, а російськомовний промисловий схід – до Росії. Ющенко представляє західну, а Янукович – східну частину країни.
Тепер головне питання полягатиме в тому, куди схилятиметься новий «великий альянс». Щойно обидва Віктори підписали спільну декларацію, що, як вони самі говорять, буде для їхньої коаліції керівним документом.
Вони обіцяють домагатися членства в Європейському Союзі, продовжувати співробітництво з НАТО і проводити роботу, необхідну для вступу у Всесвітню торговельну організацію. По суті, ці пункти декларації відбивають спробу Ющенка зберегти те добре ставлення Заходу, що закріпилося за країною після його перемоги. Та й Сполучені Штати заявили, що вважають за можливе мати справу з такою командою.
Однак у декларації простежується і вплив Януковича: у ній написано, що країна розглядатиме можливість участі у створюваній Росією зоні вільної торгівлі, куди входить і Білорусь. У тексті немає також ні слова про те, що «єдиною» державною мовою України є українська – це поступка російськомовним виборцям Януковича.
Те, що відбулося, не можна назвати поразкою демократії. Однак це удар по спробі Заходу залучити Україну до кола країн західної орієнтації. Колись вважалося, що перше дорівнює другому. У цьому й полягала помилка, закінчує газета.