Так в електронних ЗМІ промайнула інформація, що начебто нинішній наставник дніпропетровського «Дніпра» Олег Протасов є потенційним претендентом на посаду головного тренера національної збірної України. Щоправда, про це почали говорити ще до поразки його команди у кубку Інтертото за сумою двох матчів французькому «Олімпіку» з Марселя (0:0 та 2:2 – і завдяки голам забитим на виїзді турнірний шлях продовжили суперники дніпрян).
Власне, «сватання» Протасова у збірну було мотивоване зовсім іншими обставинами. А саме – можливим переходом Олега Блохіна до київського «Динамо». Що у свою чергу може статися за певних розкладів. Конкретно – якщо київське «Динамо» під орудою Анатолія Дем’яненка цього року не потрапить до групового турніру Ліги чемпіонів.
Наразі видається проблематичним потрапляння нашої національної збірної до фінального турніру чемпіонату Європи 2008 року. Справа навіть не в тому, що в нашій групі «В», як виявилося за підсумком недавнього фіналу чемпіонату світу, опинилися чемпіон та віце-чемпіон світу, відповідно Італія та Франція. У будь-якому разі це незручні для нас суперники, особливо французи. А, головне, рівень гри, продемонстрований підопічними Олега Блохіна в Німеччині аж ніяк не вселяє оптимізму на успішний виступ нашої команди у відбірковому турнірі, який стартує вже у вересні. Попри навіть те, що для потрапляння до фінальної частини достатньо посісти друге місце в групі.
Якщо відкинути всілякі інформаційно-ідеологічні нашарування, лубочно-вертепні зустрічі збірників в аеропорту й вдатися про простого беземоційного аналізу, то вимальовується, на жаль, далеко не радісна картина. З якої слідує, що рівень гри збірної України аж ніяк не відповідає умовно-формальному статусу «однієї з восьми найкращих команд світу». Посудіть самі, тобто абстрагувавшись від шквалу зомбування ЗМІ (передовсім, телебачення), яке чимдуж намагається переконати вболівальницький загал щодо успішного виступу нашої збірної. По-перше, з таким висновком м’яко кажучи не в’яжуться дві розгромні поразки 0:4 від Іспанії та 0:3 від Італії. По-друге, насторожує той факт, що наші футболісти не зуміли забити жодного (!) гола з гри пристойній команді. Загалом, з п’яти голів збірної України чотири влетіло у ворота екзотичної Саудівської Аравії. Один з «випрошеного» Андрієм Шевченком пенальті Тунісу.
До речі, прикметно і прикро, що на такому футбольному форумі наша «мегазірка» так і не змогла себе проявити з кращого боку. Екс-міланець у складі збірної наче проводить «тренування з підвищеною відповідальністю за результат», бережучи себе виступами у лондонському «Челсі». Поспішність власника цього клубу Романа Абрамовича, який ще до початку чемпіонату світу перекупив Шевченка, зіграла ведмежу послугу для України. Для порівняння можна навести приклад, як боролися на футбольному полі гравці інших італійських грандів (зокрема, вже колишні партнери Шевченка по «Мілану»). Резонно відчуваючи непевність щодо перспективи своїх клубів, вони чимдуж прагнули себе проявити на футбольному полі, набити трансферну вартість перед можливим переходом до іншого клубу. Тож і не дивно, що чемпіонство виборола Італія, основу якої складали гравці «Ювентуса» й «Мілана» – вже по завершенні світового чемпіонату жорстоко покараних за договірні матчі. Другою стала збірна Франції, провідні гравці якої у кожній ігровій ланці – представники «Ювентуса». З огляду на вищезгадані факти й обставини не дивно, що найзатятіші шанувальники збірної України вирішили вболівати в англійському чемпіонаті, а також у єврокубках за суперників лондонського «Челсі».
Олександр НАКАЗНЕНКО