Це є наслідком хаотичної забудови, що триває в столиці України вже не один рік, стверджує голова інспекції Київської міської організації Українського товариства охорони пам’яток історії та культури Віталій Коваленко.
Висотні залізобетонні «монстри», наголосив він, поглинають пам’ятки архітектури. Чиновники при владі і деякі архітектори запопадливо виконують бажання інвесторів будувати у центрі міста (не секрет, що саме тут дуже дорогі квадратні метри) багатоповерхові споруди.
Хіба можна спокійно спостерігати за будівництвом готелю-довгобуду з бетону і скла між двома соборами — Софійським і Михайлівським, який зводиться на місці безжально зруйнованої пам’ятки архітектури. Віталій Коваленко нагадав скільки пікетів було проти цієї «будівлі віку» в самому центрі Києва, скільки діячів культури і мистецтва виступали проти. І все даремно. Сьогодні Софія Київська і древній Київ знову в оточенні, але не татарських ханів, а висотних новобудов.
Нас турбує, зазначив Віталій Коваленко, і доля двоповерхового будинку — пам’ятки історії та культури середини ХІХ століття, який розташований в охоронній зоні Софії Київської і є свідком проголошення незалежності Української Народної Республіки. На його місці чиновники планують збудувати черговий житлово-офісний комплекс. Не вписується в заповідну територію і будинок з мансардою, так званий адміністративний корпус, що виростає на Рильському провулку, 4 і вже «доганяє» бані Софії Київської, що взагалі неприпустимо. На Софійській, 12,14 замість зруйнованих чотириповерхових будинків ХІХ століття виростають багатоповерхівки для «крутих».
За даними Центру Разумкова, більш ніж 90 відсотків киян засуджують зведення нових будинків у місцях історичної забудови. На жаль, до думки громадськості місцева влада не дослухається. Як зберегти Київ від навали бетону і скла? Для цього, на думку Віталія Коваленка, необхідно виконувати основні положення вітчизняного пам’яткоохоронного законодавства. На ділі ж збереження природного й культурного ландшафтів в столиці не лише не гарантовано, а й піддається ризику руйнації, зокрема, ведеться активна забудова історичних ареалів міста та самобутніх паркових і лісопаркових територій. На Подолі, на території Державного історико-архітектурного заповідника «Древній Київ», під загрозою садиба почесного громадянина міста купця Михайла Дегтярова, який прославився своєю благодійністю. Відомі архітектори взагалі пропонують заборонити висотну забудову на Подолі, зробивши його культурологічним архітектурним заповідником. Потрапивши туди, туристи зможуть поринути в атмосферу кінця ХІХ-початку ХХ століття. Натомість знищуються пам’ятки архітектури на догоду елітному житлу і офісно-готельним комплексам. Зокрема, на вулиці Мала Житомирська, 10 у будинку, де жив відомий український живописець Олександр Мурашко, вибиті вікна, зірвана меморіальна дошка з берельєфним портретом художника. І таких прикладів, на жаль, можна навести багато. За експертними оцінками, забудова Києва відбувається у закритому режимі, з порушенням Генерального плану та норм забудови.
Віталій Коваленко висловив думку, що допомогти в справі збереження пам’яток архітектури має насамперед держава. Своє вагоме слово, вважає керівник громадської інспекції, повинні сказати і народні депутати України, щоб заборонити розпочаті нищівні реконструкції в серці столиці. Адже руйнування старих будинків-пам’яток архітектури, щільна забудова центру монстрами-ваговиками, надбудова поверхів з мансардами може призвести до знищення історичної спадщини. Треба зберегти те, що не встигли знищити або зіпсувати жадібні до грошей «практикуючі архітектори», таємничі анонімні «інвестори» та нувориші, бездумне марнотратство яких спостерігається в хаотичній забудові Києва сьогодні, вважають громадські організації.
Нині у центрі міста можна побачити десятки пам’яток архітектури, (їхніх мешканців— корінних киян давно відселили в маневровий фонд чи на околицю), які поступово перетворюються на руїни. Ось адреси лише деяких безхозних будинків: Шовковична 17/2, Богдана Хмельницького 12-14, 37, Прорізна 21, 23-А, 25, 27, Воровського 18/2, будинки на Червоноармійській, 37, Лютеранській, Пушкінській, Ярославовому Валу, Володимирській, Малій Житомирській вулицях. Вони — яскраве свідчення варварського ставлення місцевої влади до історії міста. Кому вигідне таке свавілля, гадаю, зрозуміло, підкреслив Віталій Коваленко. А тим часом у більшості міст світу немає такої кадрової одиниці, як головний архітектор міста, зате є чітко відпрацьована схема ухвалень рішень, яка унеможливлює зловживання у цій сфері.
Дбайливому ставленню до своєї спадщини нам треба вчитися у мешканців Парижа, Афін, Рима, Праги, Лондона та інших цивілізованих країн Західної Європи — там не зносять старі будинки, не будують на їхньому місці хмарочоси, сказав Віталій Коваленко. Історична територія древнього Києва з будинками різних епох потребує реставрації, а не реконструкції, підкреслив він. І зазначив, що громадським організаціям та об’єднанням фахівців необхідно стримати процес глобального спотворення історико-архітектурного середовища Києва, його унікальних ландшафтів, неповторного образу міста, яке протягом століть створювалось у гармонії з природою. А демонструючи історичний центр Києва туристам, які, зрозуміло, приїздять до столиці України милуватися не хмарочосами з бетону і скла, ще й можна отримати солідні кошти для подальших реставраційних робіт, впевнений пам’яткоохоронець.
Алла МОЙСЕЄВА,
політичний оглядач Укрінформу, заслужений працівник культури України
P.S. А тим часом, всупереч розпорядженню Київського міського голови Леоніда Черновецького, від 12.05.2006 р. № 817, яке наголошує «…заборонити розміщення і проектування висотних будинків у межах Центральної планувальної зони м. Києва…», у скверику, що на розі вулиць Пушкінської та Богдана Хмельницького, біля будинку-музею літератури починається будівництво чергової висотки-монстра. Для розміщення багатоповерхівок екскаватори повністю зрізають гору на вулиці Глибочицькій (між вулицею Пимоненка та Бехтерівським провулком) на Подолі.
Фото К. Борисенко