ЩО МИ ЗНАЄМО ПРО УКРАЇНСЬКИЙ КУБОФУТУРИЗМ?

Цикл культурологічних телефільмів, присвячений відродженню українських живописців і графіків початку ХХ століття, нараховує 26 стрічок, з яких дві вже знято. Проте ситуація неймовірна до абсурду, адже виділення Міністерством культури і туризму України коштів для зйомок є відверто спорадичним явищем. Очевидним є факт, що нині в Україні на мистецьку авансцену активно висуваються інтернаціональні акції будь-якого напрямку, тільки не власне українські. Вкотре пригадується «життєстверджуюча» сентенція Бернарда Шоу: «Уроки історії? Найголовніший з них у тому, що люди не здобувають з історії ніяких уроків».
Презентація фільмів українського патріота, видатного мистецтвознавця, неординарної особистості, людини енциклопедичних знань пана Горбачова відбувалася у Великій залі Будинку вчених. Проте я мало не зомліла, коли побачила лише близько двадцяти осіб! То що, піар настільки заслаб, чи втратив голос перед величчю митця, або українці так відверто зраджують власне минуле чи вже остаточно вирішили поступитися власними одвічними надбаннями на користь штучно-поверхового скороминучого, але модного? Вже давно настав час визначитися: на розвиток і збереження якої (яких) культур спрямована наша національна мистецька політика?
«Український Пікассо» Олександр Богомазов (1880-1930) і Олександра Екстер (1882-1949) були не лише знаковими постатями в історії українського малярства. Зокрема Богомазов вважав, що мистецтво вбиває людину землі, щоб відродити в ній сина Неба. Вони пропонували новий спосіб мислення — мистецтво мало перетворитися на власне життя. Звісно, беззаперечним є факт — те, що сьогодні вважається авангардним, завтра неодмінно перетвориться на архаїку. Проте архаїка відчиняє все нові і нові шляхи для сприйняття багатьох наступних мистецьких рухів. Тобто, нова цінність є не старою цінністю в квадраті, а її раціональним осмисленням, здатним «піднятися над радикальними соціально-історичними змінами», котрі й породжують відчуття модерності (Рассел). Мистецтвознавець із Франції А. Наков назвав Богомазова одним із найкращих кубофутуристів світу. Проте свого часу одну із останніх картин «Тирсоноси», де заявлена боротьба людей за довколишню дійсність, Богомазов змушений був намалювати на зворотньому боці однієї зі своїх робіт — часто бідність стає основоположним поняттям у визначенні життя…
Олександр Богомазов народився в селі Ямпіль на Сумщині. У Херсонському сільськогосподарському училищі почав малювати. Навчався в Київському художньому училищі в українського живописця і педагога Олександра Мурашка та приватних студіях у Москві. Організовував та брав участь у виставках авангардового мистецтва («Ланка», 1908 та «Кільце», 1913) разом із Олександрою Екстер. Його трактат «Живопис та елементи» (1914,1928) було названо пророчим. Лише 1996 року працю найвидатнішого теоретика авангарду ХХ століття було перекладено українською мовою. Олександр Богомазов грав на віолончелі, скрипці, сопілці. Вдивіться у його «Автопортрет» (1911), «Портрет Ванди Монастирської» (1911) — дружини художника, «Портрети доньки» (1926, 1928), проїдьтеся на його «Трамвай. Львівська вулиця, Київ» (1914) чи завітайте до «Шевської майстерні» (1912). На думку пана Дмитра Горбачова, «Енергію руху, забарвлену емоціями, відчував цей художник на кожному кроці. На вулицях і горах Києва, в його церквах і парках, в юрбі центральних магістралей і в самотніх перехожих на провінційних київських околицях. Навколишнє життя Олександрові Богомазову уявлялось динамічним злагодженим танцем, кожного разу з новим непередбачуваним ритмом. Учасники цього танцю життя — люди, будівлі, предмети, дерева, тварини — при зустрічах і перехрещеннях змінюють свій образ просто на очах, видовжуються, сферизуються, сплющуються… У його численних трактатах, віршах, притчах, листах описано, здається, усі закутки душі. Вірніше, усі її дзеркала, усі приймачі зовнішніх впливів, які працюють на різних частотах. Одного разу він назве Художника чуйним резонатором… Матеріальне в його творах перетворилося на енергію хвилювання… Колись Тарас Шевченко порівняв задніпровський пейзаж з акордами Гайдна. Для Богомазова Україна і Київ також виповнені музичними акордами, а динаміка ліній всебічна і всеохопна. «Я сказав би, що в Україні така сила-силенна краси, що митець мусить протидіяти розважальному впливу динамічної потужності середовища».
Олександра Екстер (у дівоцтві Григорович) народилася у місті Білосток (Польща). 1901-1903, 1906 — навчалася у Київському художньому училищі в українського живописця Миколи Пимоненка, 1908 — в академії Гранд-Шом’єр у Парижі.
1918-1919 — організувала в Києві студію з вивчення української народної вишивки, орнаменту, картини. Співпрацювала з народною майстринею Ганною Собачко, створювала ескізи театральних декорацій і костюмів, з 1924 року мешкала у Парижі, де й завершила свій земний шлях. Це саме вона привезла з Європи до України кубофутуризм, саме з її ім’ям пов’язане визначення «архітектура сцени», саме з її робіт промовляє прадавня трипільська культура. На запрошення Олександра Таїрова вона співпрацювала з Московським Камерним театром, де народилися неперевершені вистави «Саломея» за О. Уайльдом, «Ромео і Джульєтта» за У. Шекспіром… Також вона створила костюм Аеліти, роль якої виконала Юлія Солнцева у фільмі Якова Протазанова «Аеліта» (1924)… 

Людмила ГУРЕНКО