Олена ТИТОВА: «ДЕ ВІДБУЛАСЯ ІНАВГУРАЦІЯ БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО?»

— Звісно, найбільша увага приділяється дослідженню козацьких пам’яток, зокрема писемних джерел — літописів, документів. А оскільки учасниками конференції є історики, музейники, археологи, краєзнавці, мовознавці, аматори, тож панорама виступів була широкою та різноманітною. Зокрема, цікавою була доповідь заступника директора з наукової роботи Нікопольського краєзнавчого музею М. Жуковського, присвячена місцю інавгурації Богдана Хмельницького 19 квітня 1648 року на Микитинській Січі. Звідси, власне, й почалася визвольна війна українського народу. Із багатьох історичних джерел відомо, що в ХІХ столітті залишки Микитинської Січі під час великої повені були відрізані від берегової зони. Згодом її затопило Каховське водосховище. І ось у центральній частині Нікополя віднайдено залишки додаткових укріплень, рову, валу. Їх потрібно дослідити, можливо, саме на тому місці Б. Хмельницького обрали гетьманом.
— І є описи цієї інавгурації?
— Певні записи існують. Але загалом про Микитинську Січ, на жаль, не дуже багато знаємо. Більше відомостей є про Чортомлицьку і наступну Нову чи Покровську Січі. Про них писали мандрівники, посли, які там побували. Саме з Микитинською Січчю пов’язаний розквіт козацької держави.
Мало досліджена тема «Комплекс козацьких озброєнь середини ХVІ століття на острові Байди». Цією проблемою займається історик С. Пустовалов: він вивчає залишки городка Дмитра Вишневецького на Хортиці. Там знайдені рештки багатошарових укріплень. У середині ХVІ століття Байда зі своїми вояками зробили нові потужні укріплення. На місці розкопок виявлено зразки зброї ХVІ століття. Традиційно вважалося, що козаки спочатку здобували зброю в боях. Переважно так і бувало. Але на Хортицю вони прийшли озброєні. Тут знайдено дві частини від крем’яних рушниць, велика кількість ножів — військових і побутових, залишки ядер, наконечники козацьких і татарських стріл. На укріплення Вишневецького кілька разів нападали татари, в останньому бою вони перемогли. Дослідники сподіваються, що тут можна віднайти майстерню, де ремонтували зброю.
— І там тривають археологічні розкопки?
— Коли є фінансування. Хоч як це дивно, але кошти дає тільки Українське товариство охорони пам’яток історії та культури, в якого їх обмаль. А оскільки це невеликі суми, тож і досліджують малі площі. Ще менше вивчені пам’ятки, що існували між Києворуським періодом та ХVІ століттям — це литовська доба, частково польська. На території Брацлавського замку (ХV ст.), що на Вінниччині, за наш рахунок проводилися дуже невеликі археологічні роботи. Там знайдено майстерню зброяра, рідкісний меч, непогано збережений. Дослідниця Л. Виногродська досі не виявила аналогів такого меча. Можливо, його зробили в брацлавській зброярні. На розкопаній площі є також заготовки для виготовлення обладунків.
— А в якому стані сам замок?
— Він зруйнований, його треба досліджувати.
А взагалі слід скласти каталоги таких пам’яток, держава має виділяти кошти на їхню реставрацію. Цього разу цілий блок доповідей був присвячений козацькій поховальній обрядовості. Це теж недостатньо вивчена тема. На жаль, усе менше зостається козацьких кладовищ, на яких часто надгробки є чудовими мистецькими витворами.
— А де вони ще вціліли?
— Дуже цікавий цвинтар у Келеберді на Полтавщині. Дослідник Ю. Пуголовок, який вивчає цей некрополь, ознайомив учасників конференції із зразками монументів, де є християнська символіка. Збереглося кладовище в Кременці на Тернопільщині, його досліджує київський археолог І. Михальчишин. Воно виникло в часи визвольних змагань під проводом Б. Хмельницького. Взагалі Кременець — місто з цікавим минулим, про яке, зокрема, нагадує стародавня фортеця. Бажано було б упорядкувати тутешнє козацьке кладовище, де непогано збереглися надгробки — традиційні кам’яні хрести та плити. Ми знаємо також про них із малюнків Т. Шевченка.
— Це коли він побував у Кременці, працюючи в Археологічній комісії.
— Відомо, що на нього велике враження справило саме це кладовище. І ось знову спостерігаємо таку ситуацію: про існування цього цвинтаря знаємо, але хто саме із козаків там похований?
— Бо стерті написи?
— Треба надгробки почистити, реставрувати. Деякі написи ще можна прочитати. Це кладовище входить до реєстру пам’яток національного значення. Дуже цікаве лоцманське кладовище біля залишків Кодацької фортеці в Дніпропетровську. Укріплення було збудоване за проектом відомого французького інженера Боплана. Поруч із фортецею виросло поселення, де жили лоцмани, без яких неможливо було перейти Дніпро, бо починалися пороги. На цьому кладовищі зовсім іншого типу надгробки: не кам’яні хрести, а стели з козацькою символікою. І знову ж таки, ми тільки фіксуємо, що це кладовище є в списках пам’яток, але воно не досліджується.
Привертають увагу пам’яткознавців цвинтарі нащадків запорозького козацтва на території Одещини. У 90-х роках минулого століття тут проводилися археологічні дослідження. Козаки, які після 1775 року, коли Катерина ІІ знищила Запорозьку Січ, шукали місце, де б можна оселитися, і знайшли його на території сучасної Одеси, а також навколо неї — там з’явилося кілька козацьких сіл.
— Олено Миколаївно! Коли заходить мова про заснування Одеси, то завжди імперські та радянські історики приписували це Катерині ІІ.
— Були імператорські укази, проводилася колонізація півдня України. Тоді виникли такі міста як Одеса, Херсон, Миколаїв. Але першими оселилися на цих землях козаки. І саме кладовища є матеріальним свідченням того, хто насправді освоював південні українські землі. На початку 90-х років ХХ століття досліджувалося Куяльницьке кладовище. Тут є перша дата на хресті — неспростовний доказ того, що на два роки раніше від офіційного заснування Одеси тут оселилися козаки. Додам, що взагалі козаки не писали дат на надгробках, хіба що в окремих випадках.
— І цей доказ є дуже промовистий.
— Запорожці були першими будівничими Одеси, вони працювали в каменоломнях, міцно тут укоренилися і знаходили вічний спочинок на Куяльницькому кладовищі. Такого типу цвинтар є також в Усатові. А оскільки каменю було багато, а козаки любили милуватися мистецькими речами, то гарно опоряджували могили. Існує понад 150 різновидів хрестів на цих кладовищах із розмаїтою символікою.
Науковий співробітник Чигиринського заповідника Н. Кукса, яка вивчає історію культових споруд Суботова, зробила доповідь про підземні ходи в колишньому маєтку Богдана Хмельницького. Існують перекази про те, що між Іллінською церквою та садибою гетьмана був підземний хід. Досі невідомо, де поховані останки його та старшого сина Тимоша. Є версія, що їх викинули поляки, але за переказами, начебто мешканці Суботова перепоховали.
— У Богдана Хмельницького начальником контрозвідки був дуже відданий йому Лаврін Капуста. Є припущення, що він перепоховав Хмельницького і вивіз його казну до Єрусалима, де з’явився вже як Лаврентій Капустін.
— Бачите, це теж одна з версій. Можливо, в якомусь підземеллі його поховали. За деякими археологічними даними і переказами місцевих жителів, у цих ходах є порожнини, які осипаються. Існує ніша в Іллінській церкві. Навіть минулого року одна з київських науковців приїжджала до Суботова зі спеціальною апаратурою, яка встановила, що така порожнеча справді є.
Працівники Чигиринського заповідника зібрали інформацію про ті місця, де варто проводити археологічні розкопки. Є також гіпотеза, що поруч із Суботовом розташований курган, можливо, в ньому похований Хмельницький і знаходяться його скарби.
Наприкінці ХVІІ століття під час турецьких походів Чигирин був зруйнований, зокрема знищена Спасо-Преображенська церква. Оскільки нині існує ідея відновити садибу Б. Хмельницького, то, можливо, й цей храм під Замковою горою відтворять.
Стосовно підземель: київський історик І. Тоцька, яка вивчала архітектуру та монументальні пам’ятки Софії Київської, розповідала про підземні ходи під самим собором і за його межами. Вони недостатньо вивчені з археологічної точки зору і невідомо, що там зберігається. Розкопки складно проводити, бо ходи зроблені в ґрунті, там є осипи. Можливо, на дослідників чекають сенсаційні відкриття. Але, як запевнила І. Тоцька, у підземеллі бібліотеки Ярослава Мудрого нема.
Завжди цікаво, коли з’являються нові повідомлення про козацькі пам’ятки на Сході України. На території Луганщини і Донеччини вони виникли досить пізно. У ХVІІ столітті з’явилися козацькі слободи. Непогано на Харківщині збереглася Валківська фортеця. Її теж можна вивчити і реконструювати, щоби мати уявлення про невеликі оборонні об’єкти ХVІ століття.
Багато цікавих матеріалів зібрано за останні роки про Богородицьку фортецю, містечко Самар на території нинішнього Дніпропетровська. Це ще одне свідчення про те, що це козацьке поселення виникло на 100 років раніше, ніж губернське місто Катеринослав.
У цьому році додалися цікаві тюркологічні дослідження, які спільно проводила асоціація «Україна-Туреччина» під егідою турецького посольства. Так, зокрема, археолог С. Бєляєва досліджує пам’ятки в Білгород-Дністровському й Очакові. Було відомо за писемними джерелами, що в Білгород-Дністровській фортеці розміщалася лазня-хамам, дуже популярна серед турків. Науковці не знали, в якому саме місці вона була розташована. Кілька років тому під час археологічних розкопок знайдено віконницю, за якою можна реконструювати хамам.
Дуже цікаві дослідження проводяться в Бахчисараї, зокрема в ханському палаці і в мавзолеях, розміщених поза його межами. Досліджує цей унікальний об’єкт А. Ібрагімова. Цей комплекс пам’яток кримського ханства потрібно занести до списку всесвітньої культурної спадщини.
На жаль, фактично припинені археологічні дослідження на Січах низового Дніпра з подальшою музеєфікацією знайдених об’єктів і розробкою туристичних маршрутів. Насамперед це стосується Хортиці, Кам’янської та Олешківської Січей.
Непокоїть нас розбудова Ташлицької ГАЕС, яка загрожує знищенням унікальних історичних ландшафтів часів Буго-Гардівської паланки Запорозького козацтва. Її потрібно ввести до державного реєстру нерухомих пам’яток України.

Розмову вела Ольга МЕЛЬНИК