Хірург-онколог Валентин Ганул ніколи не рахував, скільки злоякісних пухлин він видалив за більш ніж п’ятдесят років роботи. Для нього важливіше інше: почути від знайомого колеги, що жива й здорова людина, якій декілька десятиліть тому робив операцію…
Він давно має в хірургії свою школу. Вона — пагінець відомої на весь світ школи Миколи Амосова. Свого часу, впродовж півтора року, Валентин Ганул працював зі знаменитим хірургом в його клініці. Микола Михайлович був керівником його кандидатської дисертації. На той час поодинокі спеціалісти, серед яких був і Амосов, оперували рак легень. Власне, в своїй кандидатській дисертації Ганул досліджує цю хворобу. Докторську присвятив раку шлунка.
Оперувати для цього спеціаліста — як жити, то— його рідна стихія… Отож щодня керівник відділу торакальної онкології, член-кореспондент НАН України та АМН України доктор медичних наук професор Валентин Ганул збирається на операцію.
В той день, коли ми зустрілися, пан Валентин не оперував — загрипував той, кого готували до операції… Отож був час спокійно побесідувати.
ПІСЛЯ ЧОРНОБИЛЬСЬКОЇ КАТАСТРОФИ, НА ЖАЛЬ, ВІДМІНИЛИ ПРОФОГЛЯДИ…
— Чи можете стверджувати, пане професоре, що за останні 50 років онкологія пішла значно вперед?
— Нічого ж не стоїть на місці, все в світі розвивається. Звісно, або в один, або в другий бік… За ці десятиліття в онкології по краплині збиралися кращі результати лікування, набагато точнішою стала діагностика. Я сказав би, те, що було півстоліття тому і те, що маємо нині, — небо і земля. Скажімо, п’ятдесят років тому молочна залоза тільки оперувалася, тоді не було хіміотерапії. Звісно, ніхто не здогадувався, як впливатимуть ці ліки на ендокринну систему. Інакша картина з раком шлунка. І тоді й тепер — приблизно така ж кількість операцій, майже однакові результати. Виявилося, що на рак шлунка хіміотерапевтичні засоби діють гірше. Проте з’ясувалося, що рак верхньої частини шлунка, який розповсюджується на стравохід, зараз досить успішно лікується — і оперативно, і з доповненням хіміотерапії та опромінення. А от рак легень в ті часи на ранніх стадіях виявляли частіше, ніж тепер. Річ у тім, що після Чорнобильської катастрофи стали боятися зайвого рентгенівського опромінення, були відмінені профогляди. Результат вийшов невтішний: кількість захворювань на рак легень збільшилася в 10 разів.
— Така тенденція характерна лише для України?
— Скажімо, в США почався зворотний процес. Відомо, що на рак легень в 12 разів частіше хворіють ті, хто курить. Біле населення країни майже зовсім позбулося цієї звички.
— Як гадаєте, чому нині так багато жінок курить?
— То вияв низького рівня духовності, культури. Жінки нині так себе поводять, як раніше чоловіки. Ні сорому у них часом, ні совісті. Сидять в скверах, як хулігани, з цигарками, пляшками…
— В художній літературі минулих століть багато описів різноманітних хвороб. Проте рак там не зустрічається…
— Насправді це захворювання відоме з доісторичних часів. Проте фіксувалось воно значно рідше. Пояснення просте: людина раніше була ближче до природи. Не було таких потужних заводів, як тепер. Гербіцидами й пестицидами не удобрювали землю — використовували органічні добрива. Що казати про хімічний обробіток рослин… Земля колись вільно дихала, не було асфальту… Отож і вийшло, що теперішня цивілізація призвела до захворювань на рак.
— Існує близько 200 теорій, які намагаються пояснити природу цієї хвороби. Яку з них ви підтримуєте?
— О, теорій справді дуже багато. На мій погляд, причина раку поліетиологічна, тобто на його виникнення впливає багато факторів. Скажімо, рак легень найчастіше виникає у тих, хто курить. На рак шлунка великий вплив має харчування. Візьмімо, для прикладу, Сполучені Штати. Нині там майже не фіксують цієї хвороби. Кажуть, що американці досягли цього тим, що ретельно слідкували за режимом харчування. Вважається, якщо людина щодня з’їдає 5-7 видів різних фруктів, то рак шлунка їй не загрожує.
Інакша картина з раком молочної залози: це захворювання в Штатах приблизно так поширене, як і в нас. До речі, в Японії на рак молочної залози хворіють значно менше.
НАРОДИТИ ТРОЄ-ЧЕТВЕРО ДІТЕЙ — ЧУДОВО ДЛЯ ЖІНОЧОГО ЗДОРОВ’Я
— Звісно, вчені вивчають, чому це так…
— Однією з причин виникнення хвороби вважається те, що на Заході стали пізно народжувати, десь у віці біля сорока років. А на Сході інша тенденція, як відомо.
— Чи можна стверджувати: чим більше дітей народжує жінка, тим менше ризику захворіти на рак грудей?
— Не все так просто. Нині відомо інше: чим більше дітей народжує й вигодовує жінка, тим менша ймовірність виникнення раку молочної залози й водночас більша ймовірність виникнення раку матки. І ще: чим більше дітей у жінки, тим менший ризик захворіти на рак яєчників. Все пояснюється просто: під час вагітності ці органи «гуляють».
— Якою могла би бути оптимальна кількість дітей у сучасної жінки?
— Складно відповісти. Гадаю, що троє-четверо дітей — то чудово для жіночого здоров’я. Але годі сподіватися, що прекрасна частина людства дослухається до моєї поради. На жаль, я переконався, що люди зазвичай вважають, що ті цифри когось іншого мають стосуватися, лише не їх… Такий рівень свідомості… Що ж вдієш, коли навіть міністр дозволяє собі сказати, що легше вигодувати теля, ніж виростити вченого…
До речі, про науку. Ця галузь у нас розвивається не гірше, ніж в розвинених країнах. Проте від теорії до практики — прірва. Скажімо, сьогодні на всіх рівнях кричать про енергетичну кризу. Всім відомо, що у нас не вистачає дизельного пального. Водночас в Україні половина полів гуляє, то чому б їх не засіяти рапсом, аби вирішити цю проблему? На жаль, господарники піклуються про інше — як би для себе заробити гарну копійчину. Інтереси науки, суспільства для них — абстракція.
НАРОД НЕ ЗНАЄ, НАСКІЛЬКИ ШКІДЛИВІ МІЦНІ НАПОЇ
— Спостерігаючи те все, народ іноді обурюється. Іноді в нього руки від безнадійності до чарчини тягнуться.
— До речі, про напої. Вченими досліджено, що міцні горілчані вироби призводять до раку стравохода. Для прикладу візьмімо Францію. Так, на півночі цієї країни п’ють кальвадос (яблучний самогон). Серед населення цього регіону рак стравохода стоїть на першому місці. А от на півдні п’ють вино — випадків цього захворювання майже не зафіксовано.
— Що казати про нашу українську сивуху, яку народ відрами п’є?
— Отож. Люди не знають, наскільки шкідливі напої, міцніші за сорок градусів. Вони призводять до опіків стравохода. Пам’ятаю, як ми з батьком колись виїздили в село. Тоді років п’ятдесят тому, чоловіки, збираючись до гурту, на п’ятьох ставили півлітрову пляшку горілки, а тепер приїжджаєш: сидять троє, і їм п’ятилітрової сулії не вистачає.
— Може, так українці «забуваються?»
— Не думаю, що це так. Скоріше навпаки: якби не пили, то не почувалися б рабами…
Він давно має в хірургії свою школу. Вона — пагінець відомої на весь світ школи Миколи Амосова. Свого часу, впродовж півтора року, Валентин Ганул працював зі знаменитим хірургом в його клініці. Микола Михайлович був керівником його кандидатської дисертації. На той час поодинокі спеціалісти, серед яких був і Амосов, оперували рак легень. Власне, в своїй кандидатській дисертації Ганул досліджує цю хворобу. Докторську присвятив раку шлунка.
Оперувати для цього спеціаліста — як жити, то— його рідна стихія… Отож щодня керівник відділу торакальної онкології, член-кореспондент НАН України та АМН України доктор медичних наук професор Валентин Ганул збирається на операцію.
В той день, коли ми зустрілися, пан Валентин не оперував — загрипував той, кого готували до операції… Отож був час спокійно побесідувати.
ПІСЛЯ ЧОРНОБИЛЬСЬКОЇ КАТАСТРОФИ, НА ЖАЛЬ, ВІДМІНИЛИ ПРОФОГЛЯДИ…
— Чи можете стверджувати, пане професоре, що за останні 50 років онкологія пішла значно вперед?
— Нічого ж не стоїть на місці, все в світі розвивається. Звісно, або в один, або в другий бік… За ці десятиліття в онкології по краплині збиралися кращі результати лікування, набагато точнішою стала діагностика. Я сказав би, те, що було півстоліття тому і те, що маємо нині, — небо і земля. Скажімо, п’ятдесят років тому молочна залоза тільки оперувалася, тоді не було хіміотерапії. Звісно, ніхто не здогадувався, як впливатимуть ці ліки на ендокринну систему. Інакша картина з раком шлунка. І тоді й тепер — приблизно така ж кількість операцій, майже однакові результати. Виявилося, що на рак шлунка хіміотерапевтичні засоби діють гірше. Проте з’ясувалося, що рак верхньої частини шлунка, який розповсюджується на стравохід, зараз досить успішно лікується — і оперативно, і з доповненням хіміотерапії та опромінення. А от рак легень в ті часи на ранніх стадіях виявляли частіше, ніж тепер. Річ у тім, що після Чорнобильської катастрофи стали боятися зайвого рентгенівського опромінення, були відмінені профогляди. Результат вийшов невтішний: кількість захворювань на рак легень збільшилася в 10 разів.
— Така тенденція характерна лише для України?
— Скажімо, в США почався зворотний процес. Відомо, що на рак легень в 12 разів частіше хворіють ті, хто курить. Біле населення країни майже зовсім позбулося цієї звички.
— Як гадаєте, чому нині так багато жінок курить?
— То вияв низького рівня духовності, культури. Жінки нині так себе поводять, як раніше чоловіки. Ні сорому у них часом, ні совісті. Сидять в скверах, як хулігани, з цигарками, пляшками…
— В художній літературі минулих століть багато описів різноманітних хвороб. Проте рак там не зустрічається…
— Насправді це захворювання відоме з доісторичних часів. Проте фіксувалось воно значно рідше. Пояснення просте: людина раніше була ближче до природи. Не було таких потужних заводів, як тепер. Гербіцидами й пестицидами не удобрювали землю — використовували органічні добрива. Що казати про хімічний обробіток рослин… Земля колись вільно дихала, не було асфальту… Отож і вийшло, що теперішня цивілізація призвела до захворювань на рак.
— Існує близько 200 теорій, які намагаються пояснити природу цієї хвороби. Яку з них ви підтримуєте?
— О, теорій справді дуже багато. На мій погляд, причина раку поліетиологічна, тобто на його виникнення впливає багато факторів. Скажімо, рак легень найчастіше виникає у тих, хто курить. На рак шлунка великий вплив має харчування. Візьмімо, для прикладу, Сполучені Штати. Нині там майже не фіксують цієї хвороби. Кажуть, що американці досягли цього тим, що ретельно слідкували за режимом харчування. Вважається, якщо людина щодня з’їдає 5-7 видів різних фруктів, то рак шлунка їй не загрожує.
Інакша картина з раком молочної залози: це захворювання в Штатах приблизно так поширене, як і в нас. До речі, в Японії на рак молочної залози хворіють значно менше.
НАРОДИТИ ТРОЄ-ЧЕТВЕРО ДІТЕЙ — ЧУДОВО ДЛЯ ЖІНОЧОГО ЗДОРОВ’Я
— Звісно, вчені вивчають, чому це так…
— Однією з причин виникнення хвороби вважається те, що на Заході стали пізно народжувати, десь у віці біля сорока років. А на Сході інша тенденція, як відомо.
— Чи можна стверджувати: чим більше дітей народжує жінка, тим менше ризику захворіти на рак грудей?
— Не все так просто. Нині відомо інше: чим більше дітей народжує й вигодовує жінка, тим менша ймовірність виникнення раку молочної залози й водночас більша ймовірність виникнення раку матки. І ще: чим більше дітей у жінки, тим менший ризик захворіти на рак яєчників. Все пояснюється просто: під час вагітності ці органи «гуляють».
— Якою могла би бути оптимальна кількість дітей у сучасної жінки?
— Складно відповісти. Гадаю, що троє-четверо дітей — то чудово для жіночого здоров’я. Але годі сподіватися, що прекрасна частина людства дослухається до моєї поради. На жаль, я переконався, що люди зазвичай вважають, що ті цифри когось іншого мають стосуватися, лише не їх… Такий рівень свідомості… Що ж вдієш, коли навіть міністр дозволяє собі сказати, що легше вигодувати теля, ніж виростити вченого…
До речі, про науку. Ця галузь у нас розвивається не гірше, ніж в розвинених країнах. Проте від теорії до практики — прірва. Скажімо, сьогодні на всіх рівнях кричать про енергетичну кризу. Всім відомо, що у нас не вистачає дизельного пального. Водночас в Україні половина полів гуляє, то чому б їх не засіяти рапсом, аби вирішити цю проблему? На жаль, господарники піклуються про інше — як би для себе заробити гарну копійчину. Інтереси науки, суспільства для них — абстракція.
НАРОД НЕ ЗНАЄ, НАСКІЛЬКИ ШКІДЛИВІ МІЦНІ НАПОЇ
— Спостерігаючи те все, народ іноді обурюється. Іноді в нього руки від безнадійності до чарчини тягнуться.
— До речі, про напої. Вченими досліджено, що міцні горілчані вироби призводять до раку стравохода. Для прикладу візьмімо Францію. Так, на півночі цієї країни п’ють кальвадос (яблучний самогон). Серед населення цього регіону рак стравохода стоїть на першому місці. А от на півдні п’ють вино — випадків цього захворювання майже не зафіксовано.
— Що казати про нашу українську сивуху, яку народ відрами п’є?
— Отож. Люди не знають, наскільки шкідливі напої, міцніші за сорок градусів. Вони призводять до опіків стравохода. Пам’ятаю, як ми з батьком колись виїздили в село. Тоді років п’ятдесят тому, чоловіки, збираючись до гурту, на п’ятьох ставили півлітрову пляшку горілки, а тепер приїжджаєш: сидять троє, і їм п’ятилітрової сулії не вистачає.
— Може, так українці «забуваються?»
— Не думаю, що це так. Скоріше навпаки: якби не пили, то не почувалися б рабами…