Коли на початку минулого століття в поселеннях українських емігрантів ще зберігався національний побут, то з часом він почав нівелюватися загальноканадськими звичаями. Нащадки переселенців вирішили створити український скансен для збереження національної пам’яті. З цією метою на початку 1970-х років було засновано Товариство Села української культурної спадщини. За відносно короткий час туди було перенесено 18 будівель. В 1975 році музей став власністю провінційного уряду Альберти і далі розвивався в рамках програми «Ранні українські поселення в східно-центральній Альберті до 1930-го року». Альбертський Відділ охорони історичних пам’яток проводив інтенсивні наукові дослідження, реставрував та облаштував кілька десятків будівель перенесених на територію села.
Село відтворює життя українських поселень від 1891 року до початку 1930-х років.
Переселенці могли зареєструвати на себе ділянку необробленої землі площею 160 акрів, що називалася «Гомстедом», заплативши лише 10 доларів. Якщо поселенець за кілька років створював тут ферму, то він ставав власником землі.
Перші українці приїхали до Канади переважно з Галичини в 1890-х роках. Вони вибирали гомстеди в центрально-східній Альберті, де було багато лісів. Імігранти хотіли мати на своїй землі ліс, бо в Україні він був для них недоступним. Але внаслідок цього бажання українці мусили викорчовувати дерева і жити в примітивних умовах. В скансені представлено реконструкцію землянки (інша назва — бурдей або буда). «Це було перше житло імігрантів. Далі різні помешкання відображають перехід українських ферментів від традиційних українських хат до будинків північно-американського стилю. Під час Першої світової війни українські фермери розпочали вирощувати пшеницю на продаж, оскільки тоді ціни на зерно були високими, а залізниці збудували до центрально-східної Альберти. Різноманітні господарчі приміщення свідчать про економічний розвиток українських поселень. На перехресті доріг українці встановлювали хрести і каплички. Перехожі тут зупинялися і молилися, або принаймні, хрестилися. Про задоволення духовних потреб українців нагадують церкви: православна 1908 року і греко-католицька 1912 року. Народні доми були центрами громадського життя. Тут відбувалися збори, а також концерти, вистави тощо. Є і школа.
В скансені широко використовуються відео- і звукозаписи, фільми, фото і архівні матеріали. В різні пори року люди в історичному одязі виконують тут відповідні сільськогосподарські роботи.
Садиби українців та ще поляків у Канаді вирізняються наявністю городів і нині. Звичайно, городину, можна придбати в крамницях. Але ж своє — без хімії.
Скансен співпрацює з Приятелями села спадщини української культури, іншими організаціями, зокрема, бізнесовими.