Добрі вчені прочитали статтю «Фольклорно-етнографічна діяльність Бориса Грінченка» і схвалили до друку: треба ж дбати про наукову зміну. От і в рубриці «Трибуна молодого дослідника» в № 4 за минулий рік опублікували те, що вимагає Вища атестаційна комісія (ВАК) при Кабінеті міністрів України для захисту дисертацій: статтю на тему, в якій є постановка проблеми, наукова новизна, власний внесок. Та казус полягає в тому, що головний редактор журналу, доктор історичних наук і директор мистецтвознавства Анатолій Іваницький, відповідальний секретар Олег Власюк разом із редакторами відділів та двома десятками поважних учених — членів редакційної колегії благословили у світ плагіат.
Йдеться про злочин, кримінал, адже автор опублікував чужу статтю під своїм прізвищем повністю без змін: абзац, слово в слово. «Родзинка» в тім, що стаття справжньої авторки Лідії Козар «Фольклористична діяльність Бориса Грінченка» була надрукована дев’ять років тому саме в цьому науковому журналі (1996р., № 2-3. — С.2-10). Про Б. Грінченка як фольклориста Лідія Козар написала й захистила дисертацію, минулого року в неї на цю тему опублікована монографія — плід багатолітньої праці. Пояснюючи мету статті, авторка відзначала: «Рукописна фольклористична та епістолярна спадщина Б. Грінченка як джерелознавча база для висвітлення наукових методів записування, систематизації народної творчості та укладання етнографічних збірників не розглядалася. З огляду на це в даному дослідженні вперше зробимо спробу на основі архівних матеріалів висвітлити головні методи і принципи збирацької діяльності фольклориста».
Андрій Хомутенко нахабно дублює статтю Лідії Козар, навіть не згадує про попередню публікацію, а пише про те, що «вперше зроблено спробу на основі архівних матеріалів…» Чи не цинізм? Чи знає такий «дослідник», що ці дії караються законом? Честі та репутації справжнього автора статті може зашкодити вміщена англійською мовою анотація в кінці публікації А. Хомутенка. А на що розраховували «хрещені батьки» від науки, підписуючи статтю до друку? Невже в них така коротка пам’ять, і не пригадують, що публікувалося в журналі раніше? Цікаво, чи факт плагіату засудить Президія НАН України, ВАК, наукова громадськість? Чи рівень сучасної гуманітарної науки не передбачає дотримання авторського права й елементарних моральних норм?
м. Київ
Йдеться про злочин, кримінал, адже автор опублікував чужу статтю під своїм прізвищем повністю без змін: абзац, слово в слово. «Родзинка» в тім, що стаття справжньої авторки Лідії Козар «Фольклористична діяльність Бориса Грінченка» була надрукована дев’ять років тому саме в цьому науковому журналі (1996р., № 2-3. — С.2-10). Про Б. Грінченка як фольклориста Лідія Козар написала й захистила дисертацію, минулого року в неї на цю тему опублікована монографія — плід багатолітньої праці. Пояснюючи мету статті, авторка відзначала: «Рукописна фольклористична та епістолярна спадщина Б. Грінченка як джерелознавча база для висвітлення наукових методів записування, систематизації народної творчості та укладання етнографічних збірників не розглядалася. З огляду на це в даному дослідженні вперше зробимо спробу на основі архівних матеріалів висвітлити головні методи і принципи збирацької діяльності фольклориста».
Андрій Хомутенко нахабно дублює статтю Лідії Козар, навіть не згадує про попередню публікацію, а пише про те, що «вперше зроблено спробу на основі архівних матеріалів…» Чи не цинізм? Чи знає такий «дослідник», що ці дії караються законом? Честі та репутації справжнього автора статті може зашкодити вміщена англійською мовою анотація в кінці публікації А. Хомутенка. А на що розраховували «хрещені батьки» від науки, підписуючи статтю до друку? Невже в них така коротка пам’ять, і не пригадують, що публікувалося в журналі раніше? Цікаво, чи факт плагіату засудить Президія НАН України, ВАК, наукова громадськість? Чи рівень сучасної гуманітарної науки не передбачає дотримання авторського права й елементарних моральних норм?
м. Київ