БІЛИЙ ПТАХ ІЗ ЧОРНОЮ ОЗНАКОЮ

 Ще в 30-х роках минулого століття, коли хати й стодоли покривали соломою, колонія бузьків лише в Галичині сягала 20 тисяч. Та технічний прогрес і порушення екологічної рівноваги призвели до того, що нині в усій Україні залишилося не більше 12 тисяч лелек.
          Із цими птахами пов’язано чимало легенд. Згідно з однією з них, білий птах із чорною відзнакою був колись чоловіком на ім’я Бузько. У ті часи намножилося чимало гадюк, вужів, ящірок, комах. Тож Божа Матір просила Всевишнього, щоб очистив землю і воду. Бог зібрав усю погань у мішок і доручив Бузькові віднести його і кинути в безодню не озираючись. Але Бузько розв’язав мішок, і розповзлася нечисть по землі. Тут загриміло, з’явився сердитий Бог і перетворив Бузька на птаха. І наказав: поки не визбирають бузьки на землі всіх плазунів, сарану та інших комах — не бути їм людьми.
          За іншою легендою, коли хан Батий захопив Київ, лелеки вночі принесли з покинутих вогнищ жаринки й підпалили хати, в яких спали вороги. Нападники згоріли.
          Кажуть, хто перший навесні побачить бузька, весь рік буде щасливий. Якщо птахи вночі клекочуть — на біду, якщо довго кружляють біля гнізда — на негоду. А ще в українському фольклорі є чимало тверджень, що ці птахи приносять дітей. Тож молодиці загадують: «Бузьку-бузьку, принеси Олюську».
          При оранці полів, косовиці, а також, коли горить ліс чи стерня, бо втікають плазуни — птахи виходять на полювання. А ще здавна вважають: у дворі, де оселилися бузьки, завжди будуть злагода і щастя. Тому добрі господарі допомагають божим птахам гніздитися, як тільки вони облюбують собі місце.