Листи

«ТАБАК, СПІЧКІ»

          Скрізь на Волині продають сірники, які виготовлені в Росії, але на коробці зображена символіка Комуністичної партії України.
          Оглядаючи цей «шедевр», мені пригадався 1939 рік, коли на Волинь прийшли «перші совєти».
Українських заможніших селян обкладали поставками зерна і худоби, яке вони повинні були своїми кіньми доставляти до найближчої залізничної станції. Спостерігаючи, як потяг тягне на схід важкі вагони, селяни придумали анекдот:
          — Якщо вантаж їде в Росію, то потяг аж сопе, відбиваючи слова «сало, м’ясо, сало, м’ясо». Та коли повертається з Росії, то порожні вагони відбивають такт: «табак, спічки, табак, спічки…»
Чи не тому й кличуть українські ліві та іже з ними в Союз, щоб знову тягнути з України сало, м’ясо? А вже авансом нам дарують табак, спічки.
          Одночасно виникає закономірне питання, який би ґвалт підняли українські комуністи, якби на американську жуйку нанесли символіку, котроїсь з проукраїнських партій?

Олексій ПОЛІЩУК
м. Луцьк

ЦИФРИ НІ ПРО ЩО НЕ ГОВОРЯТЬ

В «Українській газеті плюс» № 7 якийсь В. Марчук надає, правда, не всім підряд, спонсорську допомогу. Як же цей добродій розходився, та все в один бік. Ми і самі бачимо хто є хто. Помаранчева влада наша — ні риба, ні м’ясо. Оті цифри та відсотки, що цей чоловічок понакалякував, нічого й ні про що не говорять. Наша держава як лежала в багні до цього часу, так і сьогодні з нього не вилазить. Все красномовство В. Марчука полягає в тому, щоб кинути «тень на плетень». Якщо сьогодні такі погані показники, то виходить, були кращі до цього? Ми теж живемо не перший день в цій державі і знаємо, звідки беруться оті цифри та відсотки. Напрошується висновок: тов. В. Марчук шанувальник «проффесора» або шайки СДПУ(о) Кравчука, бо про них — ні гу-гу.

Д. ДУБЕЦЬ

м. Кам’янка-Дніпровська Запорізької області