А уявіть собі, що той діагноз — помилка. Як то кажуть, дав би Бог. Почути, що лікар помилився, — то як другий день народження.Чому ж у нашій країні існують такі проблеми з постановкою діагнозу? Завідувач відділом патологічної анатомії Інституту онкології АМН України, заслужений діяч науки України, доктор медичних наук, професор Костянтин Галахін вважає, що однією з причин неправильних діагнозів є ставлення до патологоанатомії як до непрестижної галузі медичної науки.
— Нині випускники медінститутів у переважній більшості прагнуть отримати диплом стоматолога, гінеколога, окуліста… А ті, хто хоче вправлятися в діагностиці, вибирають комп’ютерний або магніторезонансний томограф, ультразвукове дослідження.Мало хто зі студентів обирає своєю спеціалізацією патанатомію. На жаль, існує неправильний стереотип сприйняття цього фаху: мовляв, патанатом лише те й робить, що ріже трупи. Що казати, ніхто від того не отримує задоволення, але ж то — обов’язок медика! Втім, власне на анатомічний розтин йде лише п’ять відсотків роботи лікаря цього фаху, решту 95 відсотків він займається прижиттєвою діагностикою.
— Тож виходить, що слабкість цієї ланки призводить до помилок в діагностиці й такого складного захворювання, як рак?
— На жаль, приблизно у 15-20 відсотків випадків онкодіагнозів з регіонів країни (за консультативними препаратами) — помилкові: раку немає, а його фіксують, і, навпаки, ця хвороба є, а діагноз ставлять інший.
— Знаю, що у вашій лабораторії використовується багато методів діагностики, зокрема один з них — аналіз крові. Завдяки чому метод, яким ви користуєтеся, претендує на універсальність?
— Довгі роки я займаюсь патанатомією, власноручно у свій час провів близько тисячі патанатомічних розтинів. Згодом, крім мікроскопії органів і систем, почав вивчати систему крові. Я роздумував так: оскільки кров омиває всі органи, то злоякісна пухлина не може не подавати туди яких-небудь сигналів. Моя гіпотеза незабаром підтвердилася: я виявив у крові речовини, що є чужорідними антигенами людського організму. З’ясувалося, що то не що інше як речовини — продукти життєдіяльності ракових клітин. Їх може бути багато або зовсім мало — все залежить від структури пухлини. Власне, вчені раніше виділяли той чи той різновид антигенів. Наприклад, про рак головного мозку свідчить наявність у крові нейрон-специфічної енолази. Про рак шлунково-кишкового тракту сигналізує канцер-ембріонічний антиген. Багато років поспіль російським вченим належить відоме у світі відкриття методики, за якою визначають рак печінки і пухлин яєчок у чоловіків.
— А якщо людина хоче перевірити весь організм — від п’яток до маківки — на наявність онкоклітин?
— Ось уже впродовж десяти років у нашій лабораторії можна перевірити одразу 7-8 органів на наявність в них ракових утворень. Цей метод був запропонований мною. Одразу скажу: він не претендує на універсальність. Проте з високою точністю в нашій лабораторії можна встановити на різних стадіях рак таких органів, як легені, молочна залоза, стравохід, щитовидна залоза, кишечник, жіночі органи (матка, придатки). Коли ж мова йде, наприклад, про пухлини лімфатичних вузлів, чи кісток і м’яких тканин, то я переконуюся в нечутливості цього методу.
— Ви такий критичний…
— Тут інше. Як вчений я намагаюся бути об’єктивним. Знаю, що моїм винаходом нині успішно користуються в Китаї. А минулого літа я мав зустріч з міністром охорони здоров’я США Майклом Левітом. Скоріш за все, про мою методику він дізнався від медичних кіл своєї країни. Звісно, спілкуючись з міністром на професійні теми, я не розкривав свого ноу-хау, нехай пріоритет залишається в нашої країни.
— Чим саме привертає увагу метод, винайдений вами?
— Суть в тім, що сучасні методи діагностики не дозволяють виявити пухлину, якщо її розмір становить 5 міліметрів і менше. Навіть знамениті комп’ютерні томографи фірми «Сіменс», «не помітять» пухлину, якщо її розмір менший 5 міліметрів. Я користуюся методом молекулярної діагностики, виявляючи в крові антигени, які викидаються клітинами пухлини. Ні на приладах УЗД, ні на рентгенівських апаратах їх не вдається побачити. Можливо, з часом випускатимуться такі прилади, які фіксуватимуть 1-2 міліметрову пухлину.
— До вас звертаються хворі, які не згодні з діагнозом інших спеціалістів?
— Не тільки. Метод молекулярного дослідження крові використовують в різних випадках. Наприклад, людині хірургічним способом видалили пухлину. Минає якийсь час, і у хворого з’являється біль в тій чи тій частині тіла. «А може, це рецидив?» — задумується він. Перевірка крові в нашій лабораторії дозволяє вчасно відповісти на це запитання. Зрозуміло, що той біль — не обов’язково пов’язаний з онкологічним захворюванням. Інший випадок. Хворий проходить сеанси хіміотерапії. (Відомо, що цей метод досить агресивний, адже пошкоджує інші системи й органи). Отож доречно між курсами такого лікування здати аналіз, щоб з’ясувати, чи є в організмі ракові клітини. Якщо їх немає, то навіщо зайвий раз пошкоджувати організм? Цілком доречно й після хірургічної операції з’ясувати, чи лишилися в крові онкоклітини: якщо так, то можна стверджувати, що хірургічне втручання було паліативним, тобто нерадикальним.
— Зрозуміло, що ваш метод встановлення діагнозу за аналізом крові з такими можливостями можна ефективно використовувати під час профілактичних обстежень населення…
— Так. Часом люди, відчуваючи слабкість, вважають, що то звичайнісінька перевтома. Пояснюють цей свій стан стресами, виснаженням організму. На жаль, ці симптоми можуть свідчити про появу ракових клітин. Отож спільно з Міністерством охорони здоров’я ми проводимо масові обстеження на заводах, інших підприємствах. Так виявляємо групу ризику. Мій метод — як сито… Втім, виходячи з аналізу, я не маю права говорити, що у людини рак, оскільки мій метод не прямий: я ж безпосередньо під мікроскопом не бачу злоякісної пухлини, а лише продукти їхньої життєдіяльності. Тому кажу своїм пацієнтам: «Ви перебуваєте в групі підвищеного онкологічного ризику» і рекомендую звернутися в поліклініку до того чи того спеціаліста.
— В розвинених країнах свідомі люди двічі на рік перевіряють кров на наявність ракових клітин… Як ви гадаєте, коли у нас настануть такі часи?
— Хочу зауважити: річ не в свідомості людини, а в соціальних умовах, які там створені. Я не сказав би, що американці такі свідомі. Суть тут в іншому — в їхній країні добре розвинена система страхової медицини. Механізм такий: готівкою забрати гроші зі страхового полісу не можна, їх треба використати в інтересах власного здоров’я. Отож щомісяця, щороку накопичується сума грошей, і людина, яка має належну санітарну культуру, звісно ж, дуже часто відвідує лікарів… Жінки там дуже часто звертаються до гінекологів, мамологів, чоловіки — до сексопатологів. Таким чином є можливість виявити онкозахворювання на ранніх стадіях. Нині в Америці рак на 25 відсотків лікується ефективніше, ніж в країнах, де немає страхової медицини.
— Чи діждемося ми таких часів?
— Трохи більше тижня я був присутній на Всеукраїнській конференції медпрацівників, яка проводилася під патронатом Президента. Мене вразило, що Віктор Ющенко впродовж сорока хвилин (без папірця!), говорив з лікарями професійною мовою. Йшлося в його промові про невідкладні заходи щодо охорони здоров’я населення, у тім числі й про обов’язкове медичне страхування. Тепер надія на Верховну Раду. Саме від парламентарів залежить, як скоро ці документи будуть прийняті, а, отже, слугуватимуть громадянам.
— Скажіть, що потрібно для того, аби здати аналіз на «онкопробу», який проводять у вашій лабораторії?
— Не має значення, коли здавати кров: вранці чи вдень, на голодний шлунок чи ні. Єдине: на прийом треба записатися завчасно.