Адже та реклама вже наробила лиха майже в кожній родині, а отже — і всьому народові. Але дивно те, що ролики з пивною рекламою все одно щодня з’являються на телеекрані, та ще й у кількості незліченній.
У кожному обласному центрі України існують дитячі будинки, де виховуються і навчаються здебільшого повні сироти з розумовими або фізичними вадами. Придивіться до них уважніше — і ви побачите неприродно витрішкуватих дітей з уповільненим мисленням, дефектами мовлення, схильних до бешкетування. Таких вихованців чимало знайдете в інтернатах, та й у кожному класі нормальних шкіл теж.
Сучасні діти, стверджують педагоги, втратили моральну чистоту, якою упродовж віків і віків вирізнялися українці. Проте майже ніхто сьогодні не говорить про провину батьків, які перед зачаттям дитини були напідпитку або ж «ковтнули всього лиш по пляшечці пива». І геть ніхто не поширює серед молоді висновків учених, які довели кілька незаперечних істин. Озвучмо принаймні дві з них.
Перша. Пиво виводиться з організму людини удвічі повільніше, ніж інші алкогольні напої.
Друга. Пиво активніше, сильніше, послідовніше руйнує гени і хромосоми, які відповідають за спадковість. Через те «всього лиш пляшка пива» напередодні любовної зустрічі чи безпосередньо перед нею найчастіше призводить до формування неповноцінного зародка, а згодом і народження дитини з ушкодженим здоров’ям.
Напевно, молодятам іще під час реєстрації шлюбу варто вручати пам’ятки про руйнівний вплив «безпечного» напою. Як і постійно нагадувати їм, що у наших пращурів-українців, а також у Стародавній Греції молодим на весіллі давали тільки соки, а не мед-пиво й не шампанське.
— Та пиво ж не шкідливе! Його можна пити навіть вагітним жінкам! — стверджують декотрі сучасні невігласи, які чули дзвін, та не знають, де він.
Отакої! Договорилися…
Ген іде вулицею зграйка школярів чи студентів, серед них і дівчата-красуні. І в усіх у руках — по пляшці пива, попиваючи яке, вони прагнуть довести свою дорослість. Але ж це, по-перше, повне безкультур’я: ніде в цілому світі (за винятком, звісно, пострадянського простору) ви не побачите юнака чи дівчину, які б просто з пляшки, у громадському місці, на очах у справді дорослих «вгамовували спрагу» пивом. А по-друге, це є повною профанацією валеології (науки про здоровий спосіб життя), шкільний курс якої якось були запровадили як експеримент, а потім від нього потихеньку відмовилися.
Та й як тут пропагувати здоровий спосіб життя, якщо на кожному кроці несформовану свідомість зовсім ще молодої людини бомбардує зваблива й хитра реклама! Дивіться, скільки є сортів самого лише вітчизняного пива — іскристого, пінистого, золотистого, «живого», білого, червоного, нефільтрованого і ще якого завгодно!.. Та невже ж вони геть усі негативно впливають на генну систему?
Відповідь однозначна: геть усі! І систематичне споживання їх загрожує фізичному й інтелектуальному виродженню української нації. Отож пропаганда «нешкідливого напою» за допомогою телереклами — це свідома діяльність, що межує з геноцидом. Саме так і не інакше треба ставити питання відповідальності за послідовне руйнування генофонду нації засобами реклами пива.
Елементарні підрахунки показують, що найбільш інтенсивною є реклама на телеканалах «Інтер» (власники каналу — Суркіс та Медведчук), «1 + 1» (Роднянський — Лаудер), «Новий», «ICTV» та «СТБ» (Пінчук). І з усіх цих «джерел масової інформації» день у день «не злазять» одні й ті ж рекламні сюжети! Вони поводять себе в телеефірі, як справжні пірати, що звикли діяти нахраписто, безборонно, а часом то й геть брутально. Рекламодавці з метою «валового» збуту свого товару вдаються до підміни понять, нахабно вихваляють неіснуючі якості продукції, безсоромно брешуть. Названі ж телеканали якнайменше переймаються тим, чи відповідає зміст реклами справжнім якостям рекламованого: вони отримують свої грубі гроші, а далі хоч і не світай. У такому разі виникає низка запитань.
1. Що має держава від такої реклами, окрім нових і нових поколінь громадян із ушкодженим ще замолоду здоров’ям, турбота про яке лягає на плечі тієї самої держави?
2. Рекламний час у програмах передач жодного з телеканалів не вказується: тоді хто має відповідати за вкрадений у глядачів час на рекламу, перегляд якої він не замовляв?
3. Який закон регламентує час виходу реклами, а також якою є максимально допустима її концентрація на одиницю ефірного часу?
4. На якій підставі виробники-рекламодавці перекладають витрати за електроенергію на кожного власника телевізора?
5. Чому на телебаченні рекламується переважно продукція зарубіжних виробників, а сама реклама у більшості випадків також не є вітчизняним продуктом?
6. Чому на телеекран потрапляє реклама, що за вимогами української етики й моралі не може бути рекомендована дітям та неповнолітнім?
На жаль, на всі ці запитання якихось конкретних і посутніх відповідей ви сьогодні не знайдете ніде й ні в кого. Особливо турбує суть шостого запитання, на нього мала б бути звернута увага наших урядовців у першу чергу. Але й тут не відчувається ніякої відповідальності за понівечені рекламою людські долі.
Нещодавно у Дніпродзержинську народилася дівчинка без обох рученят. У Павлограді виріс хлопець із шестипалими кистями рук. У Кривому Розі з’явилося на світ маля без кисті правої руки. Загрозливий перелік можна продовжувати. Зауважмо: у цьому випадку йдеться про явні ознаки фізичних вад. А скільки за останні роки у нас народжено дітей з розумовими відхиленнями! І їх дедалі більшає, у країні катастрофічно бракує відповідних навчально-лікувальних закладів. Загрозливо зростає також число матерів, які відмовляються від щойно народжених немовлят: така їхня поведінка — це теж наслідок ураження їхньої психіки постійним вживанням алкогольних та слабкоалкогольних напоїв, зокрема й «нешкідливого» пива.
…Пригадується художній фільм Леоніда Осики «Камінний хрест» за новелою Василя Стефаника. У ньому ґазда, який покидає рідне село й вирушає шукати кращої долі за океан, прощається з односельцями. Аби його не згадували лихим словом, ґазда з однією пляшкою горілки в руці та однією чаркою в другій обходить гурт людей і по черзі їх частує. Звернімо увагу: одна пляшка й одна чарка! А якби це було в наші дні? Неважко уявити: то була б суцільна пиятика, що тривала б не один день. Як у популярному колись вірші Степана Олійника «Проводжали в армію Петра».
Ще на початку минулого століття в українських містах і (особливо!) селах горілка чи наливка з’являлася на столах тільки у велике свято чи з нагоди неординарної події. Сьогодні вживання алкоголю стало явищем щоденним і масовим. До всього, ця масовість захопила навіть наймолодші покоління — носіїв генетичної пам’яті українського народу. Реклама на телебаченні в руках Пінчуків, Суркісів, Медведчуків та Роднянських робить свою чорну справу. Час уже спитати в них, доки вони будуть отруювати українську душу й українське тіло?
Дмитро ФЕДОРЕНКО,
Ольга ФЕДОРЕНКО
м. Кривий Ріг
У кожному обласному центрі України існують дитячі будинки, де виховуються і навчаються здебільшого повні сироти з розумовими або фізичними вадами. Придивіться до них уважніше — і ви побачите неприродно витрішкуватих дітей з уповільненим мисленням, дефектами мовлення, схильних до бешкетування. Таких вихованців чимало знайдете в інтернатах, та й у кожному класі нормальних шкіл теж.
Сучасні діти, стверджують педагоги, втратили моральну чистоту, якою упродовж віків і віків вирізнялися українці. Проте майже ніхто сьогодні не говорить про провину батьків, які перед зачаттям дитини були напідпитку або ж «ковтнули всього лиш по пляшечці пива». І геть ніхто не поширює серед молоді висновків учених, які довели кілька незаперечних істин. Озвучмо принаймні дві з них.
Перша. Пиво виводиться з організму людини удвічі повільніше, ніж інші алкогольні напої.
Друга. Пиво активніше, сильніше, послідовніше руйнує гени і хромосоми, які відповідають за спадковість. Через те «всього лиш пляшка пива» напередодні любовної зустрічі чи безпосередньо перед нею найчастіше призводить до формування неповноцінного зародка, а згодом і народження дитини з ушкодженим здоров’ям.
Напевно, молодятам іще під час реєстрації шлюбу варто вручати пам’ятки про руйнівний вплив «безпечного» напою. Як і постійно нагадувати їм, що у наших пращурів-українців, а також у Стародавній Греції молодим на весіллі давали тільки соки, а не мед-пиво й не шампанське.
— Та пиво ж не шкідливе! Його можна пити навіть вагітним жінкам! — стверджують декотрі сучасні невігласи, які чули дзвін, та не знають, де він.
Отакої! Договорилися…
Ген іде вулицею зграйка школярів чи студентів, серед них і дівчата-красуні. І в усіх у руках — по пляшці пива, попиваючи яке, вони прагнуть довести свою дорослість. Але ж це, по-перше, повне безкультур’я: ніде в цілому світі (за винятком, звісно, пострадянського простору) ви не побачите юнака чи дівчину, які б просто з пляшки, у громадському місці, на очах у справді дорослих «вгамовували спрагу» пивом. А по-друге, це є повною профанацією валеології (науки про здоровий спосіб життя), шкільний курс якої якось були запровадили як експеримент, а потім від нього потихеньку відмовилися.
Та й як тут пропагувати здоровий спосіб життя, якщо на кожному кроці несформовану свідомість зовсім ще молодої людини бомбардує зваблива й хитра реклама! Дивіться, скільки є сортів самого лише вітчизняного пива — іскристого, пінистого, золотистого, «живого», білого, червоного, нефільтрованого і ще якого завгодно!.. Та невже ж вони геть усі негативно впливають на генну систему?
Відповідь однозначна: геть усі! І систематичне споживання їх загрожує фізичному й інтелектуальному виродженню української нації. Отож пропаганда «нешкідливого напою» за допомогою телереклами — це свідома діяльність, що межує з геноцидом. Саме так і не інакше треба ставити питання відповідальності за послідовне руйнування генофонду нації засобами реклами пива.
Елементарні підрахунки показують, що найбільш інтенсивною є реклама на телеканалах «Інтер» (власники каналу — Суркіс та Медведчук), «1 + 1» (Роднянський — Лаудер), «Новий», «ICTV» та «СТБ» (Пінчук). І з усіх цих «джерел масової інформації» день у день «не злазять» одні й ті ж рекламні сюжети! Вони поводять себе в телеефірі, як справжні пірати, що звикли діяти нахраписто, безборонно, а часом то й геть брутально. Рекламодавці з метою «валового» збуту свого товару вдаються до підміни понять, нахабно вихваляють неіснуючі якості продукції, безсоромно брешуть. Названі ж телеканали якнайменше переймаються тим, чи відповідає зміст реклами справжнім якостям рекламованого: вони отримують свої грубі гроші, а далі хоч і не світай. У такому разі виникає низка запитань.
1. Що має держава від такої реклами, окрім нових і нових поколінь громадян із ушкодженим ще замолоду здоров’ям, турбота про яке лягає на плечі тієї самої держави?
2. Рекламний час у програмах передач жодного з телеканалів не вказується: тоді хто має відповідати за вкрадений у глядачів час на рекламу, перегляд якої він не замовляв?
3. Який закон регламентує час виходу реклами, а також якою є максимально допустима її концентрація на одиницю ефірного часу?
4. На якій підставі виробники-рекламодавці перекладають витрати за електроенергію на кожного власника телевізора?
5. Чому на телебаченні рекламується переважно продукція зарубіжних виробників, а сама реклама у більшості випадків також не є вітчизняним продуктом?
6. Чому на телеекран потрапляє реклама, що за вимогами української етики й моралі не може бути рекомендована дітям та неповнолітнім?
На жаль, на всі ці запитання якихось конкретних і посутніх відповідей ви сьогодні не знайдете ніде й ні в кого. Особливо турбує суть шостого запитання, на нього мала б бути звернута увага наших урядовців у першу чергу. Але й тут не відчувається ніякої відповідальності за понівечені рекламою людські долі.
Нещодавно у Дніпродзержинську народилася дівчинка без обох рученят. У Павлограді виріс хлопець із шестипалими кистями рук. У Кривому Розі з’явилося на світ маля без кисті правої руки. Загрозливий перелік можна продовжувати. Зауважмо: у цьому випадку йдеться про явні ознаки фізичних вад. А скільки за останні роки у нас народжено дітей з розумовими відхиленнями! І їх дедалі більшає, у країні катастрофічно бракує відповідних навчально-лікувальних закладів. Загрозливо зростає також число матерів, які відмовляються від щойно народжених немовлят: така їхня поведінка — це теж наслідок ураження їхньої психіки постійним вживанням алкогольних та слабкоалкогольних напоїв, зокрема й «нешкідливого» пива.
…Пригадується художній фільм Леоніда Осики «Камінний хрест» за новелою Василя Стефаника. У ньому ґазда, який покидає рідне село й вирушає шукати кращої долі за океан, прощається з односельцями. Аби його не згадували лихим словом, ґазда з однією пляшкою горілки в руці та однією чаркою в другій обходить гурт людей і по черзі їх частує. Звернімо увагу: одна пляшка й одна чарка! А якби це було в наші дні? Неважко уявити: то була б суцільна пиятика, що тривала б не один день. Як у популярному колись вірші Степана Олійника «Проводжали в армію Петра».
Ще на початку минулого століття в українських містах і (особливо!) селах горілка чи наливка з’являлася на столах тільки у велике свято чи з нагоди неординарної події. Сьогодні вживання алкоголю стало явищем щоденним і масовим. До всього, ця масовість захопила навіть наймолодші покоління — носіїв генетичної пам’яті українського народу. Реклама на телебаченні в руках Пінчуків, Суркісів, Медведчуків та Роднянських робить свою чорну справу. Час уже спитати в них, доки вони будуть отруювати українську душу й українське тіло?
Дмитро ФЕДОРЕНКО,
Ольга ФЕДОРЕНКО
м. Кривий Ріг