БУР’ЯНІСТЬ ПЕРЕДПОСІВНОЇ НИВИ

Нинішня передвиборча кампанія надихнула нашого київського автора Гриця Гайового на написання агробайки, яку пропонуємо вашій увазі.

Було це чи то ранньою весною,
А може навіть пізно восени:
готуючи себе до посівної,
зібрались при Городі бур’яни —
страшний, багатоликий
і винахідливий народ
на ейфорію,
від чого наш великий
і найродючіший Город
аж бур’яніє, —
зібралися не просто говорити,
представивши програмний прес-реліз,
а щоб ніхто не смів їм докорити,
мовляв, не той хтось у Город проліз...
Город один, а бур’янів багато,
і кожен з тих численних бур’янів, неначе кандидат у депутати,
про користь для Городу гомонів,
бо всі вони були б такі щасливі,
знов опинившись на родючій ниві,
де навіть Хвощ і Блекота, в натурі, при статусі городньої культури!
А що ж тоді, скажіть, робити нам?
Прислухаймось до викладу програм.
— Хоч я звичайний зірочник, —почав Мокрець, —
та в агротехніці —
великий фахівець:
я всю городину і всю садовину
у власну ніжну зелень обгорну!
— А я, — з готовністю доповнює В’юнок,—
— всіх заплету в березковий вінок!
— Город — це край моїх сміливих мрій,
І не ляка мене життя в землі сирій,
бо я везучий, —
так промовляв Пирій Повзучий.
— Колего, ти правий, але не хвастай:
ще не настав городині кінець, —
в розмову встряв Гострець Гіллястий.
— Картопля чи Буряк — яка різниця! —
по щирості зізналася Щириця. —
Я невибаглива та щедра по натурі
і зможу вжитися при будь-якій культурі!
— Якщо тебе не витягнуть за вуха, —
єхидно вставила Плоскуха, —
а я і мої доньки та сини
залишимось при знатних просапних... 
Тут Лобода звернулась до народу:
— Гнете ви не туди!
Найбільша користь для Городу —
від Лободи!
— Резерв городини — не
в продуктивній праці,
а в продуктивності акселерації:
за мною в рості, — мовить Кропива, —
із овочів ніхто не поспіва!
— От, кажуть, паразитка я...
— Дурниця! — підскочила Звичайна
   Повитиця.
— На будь-якім стеблі в Городі чи в саду
я сама для себе живлення знайду.
— А я всім зерновим
товариш, брат і друг! —
горлає на всю ниву
якийсь Метлюг.
— Я теж, — кричить Кукіль, —
зробив рішучий крок,
приставши до Пшениці в блок,
так само, як зробив колись
у вас під носом
Мишій, що мудро об’єднався з Просом.
— Об’єднуватись?! Ні, — зірвавсь
            Курай
і покотився ген за виднокрай, —
допоки кожен мені в очі коле,
що я ледаще Перекотиполе!..
—У цім Городі нині все не так, — відзначив самовпевнений Будяк. —
От коли б знову я туди проник,
то перш за все звільнився б від мотик.
 — А ще й Сапа там
творить геноцид —
це ж сором і ганьба
на цілий світ!
З Городу геть Сапу, — прорік Осот,—
і ми досягнемо значних висот!
Мораль
Тепер, здається, всім нам зрозуміло, чому в Городі так забур’яніло, 
та не знімаймо і з Господаря вини,
як на городі в нього будуть бур’яни. 
Гриць ГАЙОВИЙ
м. Київ