БУВ ЗРАЗКОМ ОПТИМІЗМУ І ЖИТТЄСТВЕРДЖЕННЯ

26 лютого 2006 року на 73-му році пішов з життя Ігор Науменко — професор, доктор медичних наук, заслужений майстер спорту з альпінізму та яхтингу, президент Всеукраїнської асоціації безпеки життя і діяльності «Безпека людини», заступник голови Української республіканської партії «Собор», неповторна Людина, яка жила для України.

Жив і творив красиво, на подив енергійно, життєрадісно і натхненно. Честь і порядність мав за найвищі життєві цінності.
До останнього подиху не шкодував себе, віддавався справі — унікальній професії, виру громадського життя, патріотично-партійній діяльності, скрізь утверджуючи українські інтереси. Останні нотатки на робочому столі — Спілка офіцерів України, об’єднання «Свобода», КУН, «Українська газета плюс». У досягненні мети, здавалося, не знав бар’єрів. Викликав захоплення у щирих і чесних, лють — у прихованих чи відвертих недругів української справи.

Мав струнку і горду поставу, сильну волю й надчутливе серце, був украй невибагливим до побуту. Це про таких кажуть — «останню сорочку віддасть». Був зразком друга, надійною опорою ближнім. Любив співати й наспівувати, любив життя і людей, особливо широкої вдачі, таких, як сам. Залишився у нашій пам’яті зразком оптимізму й життєствердження, на що поклав усього себе без останку. Напруження Духу й Волі не витримало зболене серце. Відійшов на льоту, красиво, так, як і жив.

Народився Ігор Михайлович 10.02.1934 року в м. Жмеринка Вінницької області. Дитинство минуло у Києві. 1958 року закінчив санітарно-гігієнічний факультет Київського медичного інституту, добровільно проміняв запрошення до медичної аспірантури на глибинне містечко Киргизії Ош, де два роки на посаді головного лікаря очолював боротьбу з масовою епідемією. Тоді ж перейнявся ідеєю безпеки життя людини як комплексною проблемою, розв’язанню якої присвятив своє життя, про що свідчать його наукові здобутки: кандидатська дисертація «Гігієнічна оцінка рутилових електродів«, яку захистив 1965 року, докторська «Вдосконалення умов праці електрозварників за низьких температур довкілля» (1980 р.). 1987 року йому присвоєно вчене звання професора по кафедрі охорони праці, він є автором понад 150 наукових праць з безпеки життєдіяльності, має 26 патентів розвинутих країн на засоби захисту людини від небезпечних чинників довкілля.

Ігор Михайлович — співавтор стандартів нормативної дисципліни для закладів вищої освіти «Безпека життєдіяльності». Ними передбачено кожного фахівця з вищою освітою навчити розраховувати рівень власної безпеки, рівень екологічних і природних ризиків. Він — послідовний теоретик докорінно нового ставлення до безпеки життєдіяльності, що було відображено в недавно розробленій концепції управління ризиками, яка має бути покладена в основу всього законодавства України щодо безпеки людини. Сутність її полягає в необхідності кожну безпеку розглядати в контексті всіх соціальних чинників — рівня заробітної плати, харчування, соціально-політичної атмосфери тощо. Цю ідею Ігор Михайлович виношував ще за радянських часів. Він (у співавторстві) написав підручник «Вступ до соціоекології» (1995 р.). Лише рік тому видав підручник для вищих навчальних закладів «Безпека життєдіяльності».

Бунтівлива натура І.Науменка прагнула надати проблемі захисту реального втілення. Тож він започатковує вже згадану асоціацію «Безпека людини», яка працює в напрямі забезпечення гідних умов життя та діяльності в побуті, на виробництві, в довкіллі.

За теорією І. Науменка, одним з вагомих чинників ризику життя людини були всілякі деформації психологічної природи національної самобутності, притлумлення історичної пам’яті народу, свідоме заниження його самооцінки, паплюження національної честі та гідності. Тому він вдався до найефективніших методів реального втілення своїх теоретичних положень через партійну діяльність — до останнього дня був заступником голови Української республіканської партії «Собор». Не лише промовами, численними статтями, а передусім практичною діяльністю був зразком єднання українства, рішучим противником штучного поділу нас на «правих», «лівих», розглядав такі розколи як підступні дії недругів України, ненавидів споживацьку рису політиків, вважав її згубною для держави.

Зі смертю Ігоря Науменка українська наука в галузі освіти з безпеки життєдіяльності, українська патріотична громада, товариство людських достойників зазнали тяжкої втрати.

У жалобі дружина, родичі, побратими, друзі, українські патріоти.

Нам Вас, славна Людино, дуже бракуватиме! Дуже!