Невідомо, які хитромудрі управлінські маніпуляції були проведені над свідомістю міністра Ніколаєнка. Не виключено, що в цій справі допомогли «грішки», накопичені міністром трьох урядів. Наприклад, книжка з історії для п’ятого класу, видана під керівництвом міністра Ніколаєнка з його приходом до влади у складі уряду Тимошенко. У цьому безсмертному витворі юним громадянам пропонувався Янукович не в найпристойнішому вигляді, якого перемагають «хороші» люди з помаранчевими прапорами. Ще приклад: зовсім невтішні висновки Рахункової палати про діяльність МОН в 2005 році (яка призвела до майже мільярдного збитку для держави). Тоді заметушився міністр і почав не тільки пропонувати різноманітні ініціативи, але й планомірно їх втілювати. Правда, реформаторський курс Станіслава Ніколаєнка дуже схожий на переділ власності.
На прес-конференції в Києві міністр показав «дорожну карту» реформи системи освіти, витриману, якщо вірити його словам, у дусі Болонського процесу. Про те, що це буде саме реформа в буквальному розумінні цього слова, тобто зміна форми без зміни змісту, стало ясно вже після п’ятої хвилини монологу міністра. Так, на вузи чекає незначна зміна вивісок і реорганізація. Деякі будуть лише досліджувати — готуватимуть докторів і кандидатів наук, а також займатися прикладними і фундаментальними науковими розробками «на загальнонаціональному» і «міжнародному» рівнях.
Варто також звернути увагу на добрі наміри Міносвіти підібрати під себе всі галузеві вузи. На даний момент ці вузи належать профільним міністерствам – військові – Міноборони, міліційні – МВС і так далі. При цьому плани міністерства реалізовані на 99 відсотків — перед Новим Роком прийнято поправку до статті Закону про «Вищу освіту», де закріплено цей пункт. Не важко здогадатися, хто виступав лобістом до цієї поправки. Завдяки їй, укладати контракти з керівниками цих вузів будуть у міністерстві на свій розсуд. На практиці це нововведення перетворює вітчизняний «Болонський процес» в ідеологічне обрамлення системи персональної залежності в структурі вищої освіти. Ректор такого вузу буде таким собі регіональним представником чиновника з міністерства. До того ж дуже зручним представником – оскільки фактично нічого сам вирішувати не зможе, зате зобов’язаний буде за все відповідати. Міністерство ж, завдяки «контрактним» ниточкам, дістає можливість контролювати всі сфери підшефних вузів, зокрема, і матеріально-фінансову.
А що стосується майна вузів від профільних міністерств, то тут соціалісти давно пригледіли собі ласі шматки. Процесом зацікавився навіть найголовніший «соц» Олександр Мороз. Для цього він затіяв конфлікт щодо рішення міністерства оборони перенести Інститут сухопутних військ з Одеси до Львова. Противники перенесення давно звинувачують міністра Анатолія Гриценка, що той вирішив зайнятися ріелтерськими послугами на ринку недешевої одеської землі на користь деяких фірм. Так ось Олександр Мороз, перебуваючи в Одесі, запропонував врятувати міністра оборони від можливого заняття непрофільною діяльністю, чим швидше передавши і сам Інститут, і його землі на баланс Міністерства освіти. Як і слід було чекати, міністр оборони звинуватив спікера в непрофесіоналізмі. Дарма він це зробив. Тому що соціалісти епохи антикризової коаліції — це йому не колишні соратники по боротьбі часів помаранчевої революції. Сьогодні — це «ділові люди», які нетерпимі до тих, хто в ці «справи» втручається.
Ніхто не виправдовує Гриценка. Але хотілося б знати, коли подібні розслідування з відповідними висновками проводитимуться по таких беззмістовних міністрах як Ніколаєнко…
Rupor