Без будь-якого винятку. Хай це навіть буде ідея всесвітньої Рівності, Братерства і Справедливості. Це закон природи, закон суспільства. Щодня ми зустрічаємо людей, які колись були гарними, здоровими, енергійними і життєрадісними, а нині перетворилися на руїни. А поряд з ними ходить нове покоління молодих і життєрадісних людей. Але й вони приречені на поступову деградацію, руйнацію і неминучу смерть.
Донині навіть у багатьох новітніх підручниках з відповідних економічних, географічних, країнознавчих та інших дисциплін продовжують за інерцією повідомляти, що за показниками ВНП після США одразу йде Японія, потім Німеччина, а за ними розташувалися країни так званої «Великої сімки». При цьому обов’язково стверджується, що всі ці держави добилися таких успіхів завдяки реалізації на практиці ідей західного лібералізму і демократії. Донедавна так справді і було. Навіть японці створили знамените «економічне диво», пристосувавши до своїх умов принципи американського лібералізму.
Однак нині японське суспільство ніби без будь-якої причини скотилося в безодню комплексної глибокої кризи. Почався етап пошуку нових ідей, який закономірно призвів до відродження японського націоналізму і відродження орієнтації на глибинні національні цінності. Японці в наш час викидають на смітник ідеї лібералізму, як старий мотлох, придивляючись до Китаю, який щорічно дивує світ своїми стабільними 12 відсотками приросту валового національного продукту (ВНП). Факти, як відомо, річ дуже вперта. Так ось вони, тобто факти, вказують на те, що на початку 2007 року Китай перебуває на другому місці у світі за вартістю створеного за рік валового національного продукту. При цьому він впевнено наздоганяє США. Японію відтіснили на третє місце, і її швидкими темпами наздоганяє Індія. Німеччина відійшла на четверте місце. І це ще «не вечір». Її, як всі інші великі європейські держави, сміливо наздоганяють Бразилія, Аргентина, Мексика, Індонезія тощо. Росію взагалі відтіснили далеко у другу десятку країн. При цьому абсолютно безглуздо виглядають претензії цієї країни на так звану «Велику вісімку».
Факти й реалії сьогодення однозначно вказують на те, що європейські ідеї лібералізму увійшли у стадію гострої кризи. Європа, європейці, де б вони не жили, хай навіть в Америці чи Африці, очевидно, деградують і вироджуються як фізично (депопуляція, наркоманія, СНІД, гомосексуалізм тощо), так і морально (комунізм, фашизм, лібералізм, сіонізм). Все це європейські ідеї, європейська ідеологія і європейські «цінності», які вже віджили своє. Європа і європейці нині, очевидно, програють, наприклад, азійським народам не тому, що харчуються гірше за індусів чи китайців, чи мають відсталішу систему медичного обслуговування, а саме через кризу духовну, кризу ідей і власних лідерів. Які є носіями застарілої ідеології.
В чому ж криються реальні основи кризи європейського лібералізму? Вони приховані в неминучому переході, науково кажучи, тези в антитезу. В реальному житті відбувся неминучий перехід прогресивних ідей свободи, братерства і рівності в ідеї вседозволеності, розпущеності, безвідповідальності, егоїзму.
Що це дійсно так, говорять факти. Візьмемо хоча б, приміром, всі ці комісії, які приїжджають в Україну з ЄС. Що найбільше цікавить ці комісії? Я не чув, щоб вони хоча б один раз зацікавилися, як живе і чому так живе більшість українців. Всім цим комісіям «до одного місця» явна і кричуща несправедливість в Україні стосовно української нації і української мови. Їм «до лампочки», хто і чому обкрадає наше суспільство, хто володіє нашими засобами масової інформації, нашими заводами і фабриками, чому майже 70 відсотків україномовних громадян держави не мають відповідного забезпечення українськими газетами, журналами, книгами, інтернетом тощо. Їх не цікавить, чому це найбагатша на всі види ресурсів країна Європи не може забезпечити своїм громадянам нормальні умови життя за європейськими стандартами. Натомість всі ці європейські комісії з прав людини відправляються прямісінько до в’язниць, де утримуються серійні вбивці. Раз ці люди по-звірячому замучили 20-30-40 людей, то треба взяти під жорсткий контроль їхнє харчування, обладнання їхніх індивідуальних камер. Повний маразм і дебілізм. Повне виродження ідей лібералізму.
Те, що їдять пересічні законослухняні українці, на яких ліжках вони сплять за межами тюрми, їх абсолютно не цікавить. Розібравшись з серійними вбивцями, європейські комісії перевіряють стан справ з сексуальними меншинами. Чи, бува, не порушуються їхні права? Чи не подивився хтось і колись на когось косо?.. «Чому це у вас не реєструються одностатеві шлюби», – картав мене один європейський дебіл. – І нехай вони всиновлюють хлопчиків». «А що вони будуть робити з цими хлопчиками, вас не цікавить?» – запитав я. «Не цікавить, відповів він, бо ж у нас демократія». Ось така це «демократія». Для злодіїв, бандитів, збоченців. Це і є повне виродження і деградація колись прогресивної ідеї та перехід її у власне заперечення.
Те ж саме і з іншими меншинами, на цей раз не сексуальними чи кримінальними, а національними і релігійними. Ось сатанисти у вас є релігійною меншиною, то чому це їм не можна здійснювати свої ритуали на вулицях чи в парках, запитував мене один європейський «мудрагель»-ліберал. До нас в Україну «на ловлю счастья и чинов» «понаехало» немало національних меншин, які не змогли себе знайти на батьківщині. До речі, часто-густо через конфлікт з законом. То чому це ви їх заарештовуєте, коли вони торгують наркотиками. «Це ж національні меншини,» – бризкаючи слиною картав мене один ліберал з Нідерландів. «Чому це процент засуджених «нацменів» у вас більший за їхню частку в населенні України», – не вгавав він. «А ви перевірте, як представлені українці як корінна нація в парламенті, уряді, серед олігархів, запропонував я. «Чому вас цікавлять тільки меншини? Чому справедливість повинна бути лише для меншості, а не для більшості, для гіршого, а не для кращого, для злочинного, а не для законослухняного?»
Нині незаперечним і страшним фактом української дійсності є той, що завдяки лібералам в Україні засуджені серійні вбивці живуть краще, ніж основна маса населення держави. Це неспростовний факт. І все це завдяки лібералам і ліберальним «цінностям». І нікого це не цікавить у «демократичній» Європі. Хіба це не очевидне виродження і деградація ідей лібералізму? Хіба це не внутрішнє самозаперечення нинішньої європейської цивілізації?
Нині ми перебуваємо на порозі усвідомлення цих фактів і простих істин. У цьому зв’язку величезну фору отримають ті партії, рухи і організації, окремі люди, які зможуть продукувати і поширювати нові ідеї, створити нову ідеологію, адекватну нашому часові. Велике значення матимуть також новітні організаційні структури, побудовані на основі нових ідей і нової ідеології. Час західного лібералізму однозначно минає. Новий історичний етап неодмінно покличе нових людей, нові організації, нові нації, нові країни, новітні суспільні технології. Як показує історичний досвід такими націями є ті, які розміщені на транскомунікаційних ділянках нашої планети. Якраз до них і належить Україна. Як би не шаленіли наші вороги, а Україна і українці вже обрані історією і стануть провісниками радикальної перебудови світоустрою.
Петро МАСЛЯК,
віце-президент Академії наук вищої освіти України