Зараз стало модним просторікувати про неминучість двопартійної системи в Україні. Причому найбільше про це розводяться ангажовані газетки, власники яких прикриваються, мов фіговим листям, депутатськими мандатами від партій, що їм якраз і пророкують увійти в щасливу двійку володарів України.
Добре, давайте проаналізуємо, що відбулося. – Парламент окупували дві «головні» фракції. За версією велемовних «експертів», неодмінно мусить бути серед них блок імені невмирущої Юлі (забронзовілої від цілування єврейських святинь) та партія незрозуміло яких регіонів. Причому, хто керуватиме останньою – невідомо навіть «аналітикам». Аж дивно, що вони про це чесно пишуть. Звісно, навряд чи діловитому Ринату, який аж вмирає від заздрощів до «Газпрому», «Русалу» та «Привату», сподобається обмежитися винятково східним напрямком, адже вищезгадані компанії бачать своє майбутнє якраз не в китаях, росіях та індіях, а Європі, до якої «принциповий» Вітя йти вперто не хоче. А от слухняній Раї – лідерці фракції ПР у ВР – «по барабану», куди йти, головне – щоб конверта білого вчасно давали.
Пани «аналітики» чомусь забувають про споконвічний характер української «еліти» – на трьох козаків чотири гетьмани. Та не захочуть лідери тих сил, які опиняться поза Верховною Радою, так просто віддавати хлібні місця якимсь там «донецьким» чи «юльчиним»! Оточення Президента – тим паче. Ющенко – небезпечний супротивник, які б там «сатири» про нього не писали. Адже здобув владу. Використав Юлю – і здобув. І ніякі пацани «донецьким» не допомогли. До того ж, накопичення капіталу навколо Віктора Андрійовича не менше, а то й більше, ніж навколо Віктора Федоровича (не треба забувати про Гайдука, Ходорковського, Пінчука та встановлення досить дружніх взаємин між Президентом і найбагатшою людиною країни).
Та й що б там не писали про те, як «нормально» сприйняли Януковича на Заході (теж мені, досягнення!), про такий імідж у Євросоюзі та США, як у Ющенка, йому годі й мріяти. Звісно, прийняли! А що їм було робити? Заборонити в’їзд, як звичайному злочинцеві? Непогано було б, але... Не забуваймо, що американці не дурніші за євреїв, і інтересами своїми опікуються з усіх сил. А Україна для них – країна надзвичайно цікава: величезні неосвоєні природні ресурси, промислова інфраструктура, яка фактично нікому не належить, а головне – потенціал. Україна – потенційний лідер у східноєвропейському регіоні. Потенційний суперник Росії. За підтримки США – доволі успішний суперник. Навіщо це американцям? Вони – як цього справді бояться росіяни – хочуть послабити енергетичний вплив Москви. Ми вже стаємо свідками того, як з цією метою успішно використовуються Штатами дві колишні республіки СРСР – Грузія та Азербайджан. На черзі Туркменистан, Вірменія та Білорусь. Про долю України вже навіть не йдеться. У грі двох країн – сильної і слабкої – завжди виграє сильна. Наразі, за загальним визнанням, у світі є дві сильні держави – Сполучені Штати та Китай. До Китаю нас ні «регіони», ні Юля не тягнуть. Вибір очевидний. Де там злиденній Росії суперничати з державою, у якій живе понад 50 відсотків світових мільярдерів? Причому 100 відсотків з них – євреї.
До того ж, незрозуміло, що робитиме Партія регіонів під час наступних парламентських виборів, які, скоріше за все, відбудуться завчасно. Хто за неї голосуватиме? Середній клас дивитися не може в бік Азарова, менш заможні люди – в бік Рибака, інтелігенти – в бік Табачника, силовики – в бік Шуфрича... З Партією регіонів наразі відбувається те саме, що протягом минулого року сталося з «Нашою Україною» – поступове розчарування виборців. Невдале «хрещення» владою пройшли мало не всі сили, які нині наявні в парламенті. Чому ж обов’язково вдача має спіткати «регіони»? Після сум у платіжках навіть затяті українофоби за ПР голосувати не будуть. Ну хто повірить, що в цьому винні Юля, Березовський чи Мельниченко?
Народ, з огидою, але уважно спос
терігає за владою. Владою, яка поки що почувається досить упевнено, вважаючи, що може безкарно шантажувати людей. Мовляв, якщо не сплачуватимете крадійські суми (очевидно, ті, які «переказуємо» до офшорів), відбиратимемо житло. Рибаки з Черновецькими гадають, що все у них вдасться. А кишенькові «експерти» авторитетно пишуть, ніби народ ні на які майдани не піде, сидітиме й терпітиме. Але ж ви самі нас гоните на майдани! А куди йти, коли житло повідбирають?! Думаєте, на смітники підемо? Дзуськи вам! На майдани та до вас на дачі!
Отака-от двопартійність. Одна команда – народ, інша – влада. Американська команда підтримки та меткий тренер російсько-юдейського походження. Ану, вгадайте, хто виграє?
Левко БОРОВИК