Загальнодоступних варіантів інвестування у більшості українців небагато. Найпоширеніші з них — банківські депозити, інвестиційні фонди і коштовні метали. Поріг вкладень в нерухомість, землю або акції вітчизняних або зарубіжних підприємств залишається високим — від 50 тисяч доларів.
ДАВНІЙ ЗНАЙОМИЙ
Найзвичніший для населення спосіб зберегти кошти — покласти їх на банківський депозит. Попри те, що останніми роками відсотки на внески, які пропонують вітчизняні банки, ледве перекривають темпи зростання інфляції, гідної альтернативи таким інвестиціям багато хто не бачить.
Нині великі банки пропонують доларові депозити під 7,5-8,5 відсотка річних, гривневі, — під 13-14 відсотків. Більшість дрібних банків готова платити вкладникам на 4-5 відсотків більше. Суттєвих змін чекати не варто і наступного року. На думку учасників ринку, коливання прибутковості депозитів можливі хіба що в межах 1-2 відсотків. Як і раніше, динаміка відсоткових ставок по депозитних внесках фізичних осіб залежатиме від потреби банків в грошах населення. Наприклад, в 2005 році на ринку зовнішніх і внутрішніх позик ресурси коштували досить дешево. Потреби в грошах фізичних осіб у банків не було: результат — зниження уваги до вкладників і падіння депозитних ставок. У висліді, за 9 місяців 2006 року населення принесло в банки на 800 мільйонів гривень менше, ніж за аналогічний період 2005 року. І це на тлі зростання банківської системи в 2006 році загалом: активи банків з січня по жовтень збільшилися на 35 відсотків. Проте після того, як ставки по позиках на боргових ринках пішли вгору, комерційні банки знов зацікавилися грошима фізичних осіб. В серпні-вересні про підвищення відсоткових ставок по депозитах заявило більшість найбільших банків країни.
Примітно, якщо банк декларує, наприклад, 15 відсотків річної прибутковості на гривневі депозити, зовсім не факт, що інвестор, вклавши, наприклад 10 тисяч гривень, після закінчення року отримає 1,5 тисячі гривень прибутку. Ряд банків практикує перегляд відсоткових ставок (звичайно, у бік зниження) навіть за депозитними договорами, що діють, пояснюючи свої дії «зміною кон’юнктури ринку». Тому на етапі підписання депозитного договору клієнтові слід звернути увагу на умови, за яких можливий перегляд відсоткової ставки.
Думки експертів стосовно валюти, в якій варто зберігати гроші, порівняно з минулим роком, змінилися. Якщо напередодні парламентських виборів-2006 фахівці рекомендували долар і євро, то тепер все більше довіряють національній валюті. «Майже всі витрати домогосподарств — гривневі, тому частка гривні у валютній корзині повинна бути істотною — понад 50 відсотків. А враховуючи різницю в ставках на валютні і гривневі депозити, вигідно і зберігати кошти в національній валюті», — розповідає експерт Міжнародного центру перспективних досліджень Олександр Жолудь. З ним погоджується начальник управління дилінгу банку «Хрещатик» Валерій Доага: «При формуванні корзини заощаджень рекомендується тримати 50 відсотків в національній валюті — гривня приносить найвищу прибутковість порівняно з іншими валютами… До того ж, вірогідність різких курсових коливань гривні досить низька. Ще 30 відсотків засобів я рекомендував би тримати в євро, попри те, що прибутковість за ставками в європейській валюті низька, вартість євро, швидше за все, ростиме. Залишок — 20 відсотків можна вкласти в долари. Вкладникові, не схильному до ризику, можна запропонувати додати в корзину російський рубль. Валюта північного сусіда дорожчає (стосовно того ж долара) і не схильна до курсових коливань: валютні резерви російського Центробанку дуже великі».
ЖОВТІ ВІДСОТКИ
У 2006 році на українському фінансовому ринку все більшою популярністю користувалися «металеві» (як правило, «золоті») депозити: гривня помалу здає позиції у відношенні до євро, та й вірогідність її здешевлення у відношенні до долара все-таки не можна скидати з рахунків. Тому українці використовують «золоті» внески як засіб гарантування ризиків від курсових коливань. Депозитні внески для фізичних осіб в золоті приймаються загалом на термін 12 місяців, в деяких банках — на 6 і 18 місяців. Мінімальний внесок — грошовий еквівалент 100 грамам золота, деякі банки погоджуються і на депозит, що дорівнює вартості 50 грамів жовтого металу. Проте, чим менший злиток, тим він дорожчий: грам в стограмовому злитку коштуватиме більше, ніж в кілограмовому.
Відсоткові ставки за «золотим» депозитом можуть дуже відрізнятися — від одного до семи відсотків річних. По закінченні терміну дії договору відсотки можуть виплачуватися або в золотих злитках банку, або в гривневому еквіваленті (за поточним курсом НБУ або за поточним курсом банку). До того ж, якщо відсоток з валютних або гривневих депозитів найчастіше залежить від імені і популярності банку, на ринку банківських металів подібна залежність відсутня: дрібні банки пропонують ті ж ставки, що й крупні фінустанови.
Крім того, необхідно звернути увагу на те, що в більшості українських банків вкладник втратить на різниці в ціні купівлі-продажу металу. За словами начальника відділу по роботі з банківськими металами Брокбізнесбанку Ігоря Слівчака, розмір маржі залежить від маси металу, що купується: «При продажу 100 грамів різниця складе близько п’яти відсотків, якщо продається 1 кг — 1,5 відсотка».
Нині ціна однієї тройської унції (31,7 грама) золота на світовому ринку коливається в межах 620-640 доларів. Але аналітики прогнозують непогане зростання цін на золото наступного року. «У 2007 році банківське золото підніметься в ціні на 100-150 доларів за одну тройську унцію, тобто десь на 20 відсотків. Тому, якщо покласти кошти на «золотий» депозит, окрім відсотків, інвестор отримає прибуток від дорожчання самого активу», — говорить головний консультант Української біржі дорогоцінних металів Сергій Ніколаєнко. «Останніми роками ціна на золото піднімалася в середньому на 35 відсотків. Мінімальні річні темпи зростання — не нижче 20 відсотків. Ціна тройської унції наступного року — 700-720 доларів», — каже Ігор Слівчак. Стриманіша в своїх прогнозах Оксана Курінь, керівник інформаційно-аналітичного відділу фінансової компанії Teletrade: «Ціна золота найближчими місяцями ще може знизитися до 610 доларів і навіть до 595 доларів за унцію. Наступного року можна чекати зростання вартості металу 650 доларів, а в разі сприятливої кон’юнктури — до 720 доларів за унцію». У будь-якому разі левову частку доходу «золотого» депозиту принесе саме дорожчання золота як металу, а не відсотки на внесок.
Деколи інвесторові вигідніше не чекати закінчення терміну дії депозитного договору. Якщо, наприклад, золото перебуває на вершині своєї вартості і інвестор розуміє, що надалі воно дешевшатиме, правильніше буде розірвати договір з банком, втративши відсотки за депозитом (які й так маленькі), але вигравши при цьому в ціні самого золота. Головне — правильно вибрати час для продажу металу. Як правило, влітку золото падає в ціні порівняно з вартістю металу у весняні місяці, а осінні ціни на жовтий метал знову починають рости.
З іншого боку, далеко не в усіх українських банках вартість золота прив’язана до світових цін. «Банки, що займаються операціями на ринку металів, умовно можна поділити на дві групи. Є крупні оператори, які продають в середньому від 50 і більше кілограмів золота за місяць. У них ціна золота безпосередньо залежить від кон’юнктури світового ринку: Лондонський фіксинг (вартість золота на Лондонській біржі коштовних металів, яка береться з розрахунку середньої ціни з фактичних постачань. — Прим. Контрактів) плюс три відсотки, в які входять витрати на доставку, сплата мита і т.д. У підсумку банк заробляє близько одного відсотка. Інша група банків, переважно невеликі, зазвичай не мають стабільної цінової політики, скуповують своє золото у вкладників за несправедливо заниженою ціною. В результаті маржа банку може повністю перекрити спекулятивний дохід клієнта, отриманий від інвестицій в золото», — попереджає Сергій Ніколаєнко.
СМУГАСТИЙ ФОНД
Вкладення грошей в інвестиційні фонди з метою примноження доходів в Україні далеко не таке розповсюджене, як інвестиції в депозити і банківські метали. Хоча прибутковість фондів може складати від 20 до 100 відсотків річних залежно від рівня ризику. Фізичні особи можуть інвестувати у всі види (відкриті, інтервальні, закриті) корпоративні (КІФ) і пайові (ПІФ) інвестиційні фонди диверсифікованого виду, а також у недиверсифіковані корпоративні фонди. На початок липня 2006 року загальна кількість інститутів сумісного інвестування (ІСІ) склала 383, в 57 з яких можуть вкладати фізичні особи.
Приріст чистих активів фондів може досягати від 20 відсотків (відкриті ІСІ) до 70-100 відсотків (недиверсифіковані КІФ) на рік. Найменш ризиковим можна вважати відкритий диверсифікований (тобто, що вкладає гроші пайовиків в різні види активів, дозволені законодавством) фонд. Відкритий фонд — подібність депозитів до запитання, тобто продати свою частку можна будь-коли. А диверсифікація призводить до меншої вірогідності втрат. Але часто такі фонди мають меншу прибутковість, ніж інші ІСІ. «Ризики інвестування у фонди можуть бути вищими, ніж при розміщенні коштів на депозитах. Але тільки при вкладеннях до недиверсифікованих фондів, коли інвестор лояльний до ризику і сподівається отримати дохід вищий за середньоринковий з диверсифікованих фондів. З іншого боку, і в диверсифікованих фондах існує ризик отримання доходу нижчого від очікуваного інвестором рівня», — розповідає виконавчий директор «Оптима-капіталу» Олег Медведєв.
Щоправда, прибутковість відкритих диверсифікованих фондів порівняно з 2005 роком істотно знизилася. За підсумками 2006 року показник навряд чи досягне 20 відсотків. Минулого року ринок показав набагато кращі результати — покупка паїв приносила по 40-60 відсотків річних. Портфель фонду може складатися з банківських депозитів, грошових коштів, ощадних і депозитних сертифікатів, державних і муніципальних облігацій, облігацій підприємств, акцій, нерухомості і т.д. Але прибутковість залежить в першу чергу від динаміки ринку акцій і цін на нерухомість, а ринок нерухомості і фондовий ринок в нинішньому році зростали меншими темпами, ніж у минулому. Враховуючи, що наступного року аналітики передбачають подальше падіння темпів зростання цін акцій і житла, вкладення у фонди можуть бути навіть менш привабливими, ніж у золото або депозити.
Ще один мінус такого інвестування до фондів (порівняно з банківськими депозитами) — податкові зобов’язання. Від позитивної різниці між вартістю купівлі-продажу цінних паперів потрібно сплатити 15 відсотків податку.
РАДИ ПОЧАТКІВЦЯМ
Куди вкласти гроші, залежить від схильності вкладника до ризику. «Інвестфонди, незважаючи на падіння прибутковості останнім часом, залишаються найприбутковішим способом вкладень, але і найризикованішим. Актуальним залишається вкладення грошей в коштовні метали і землю. Складніше з нерухомістю: купувати її вже пізно, а продавати ще рано. Нарешті, депозити — найбільш ліквідний актив, який необхідний будь-якому вкладникові для диверсифікації ризиків», — радить Вадим Ганах. «Для верств населення, які не можуть дозволити собі вкладати в столичну нерухомість, я порадив би депозити. Інвестфонди можуть дати набагато більшу прибутковість, але тут можна і все втратити, а за депозитами виплачується гарантований відсоток. Якщо ж мета вкладень — прибуток, має сенс вкласти гроші у пайові фонди. У метали інвестувати ризиковано: вони, звичайно, можуть подорожчати, але з великою вірогідністю здатні впасти в ціні», — міркує Олександр Жолудь.
ЗА МАТЕРІАЛАМИ «КОНТРАКТІВ»