Серед таких Борис Моїсеєв, Сергій Пєнкін, Шура, Вєрка Сердючка, Валерій Леонтьєв, Філіп Кіркоров, Сергій Зверєв, Жанна Фріске, «ВІА Гра» «Reflex», t.A.T.u., «Блестящие», «Коррозия металла», группа «Фабрика», «Новые русские бабки», «Ленинград», «Мин нет», «Звери», «Гости из будущего», «Агата Кристи», Діана Арбеніна і «Ночные снайперы»(...) Імами просять артистів і виконавців, «які педаюють у своїй творчості «голубу» тему, збоченство і низькопробне споживацтво», серйозно подумати перед тим, як включати у свій гастрольний графік Махачкалу».
Не сотвори себе кумира,
и всякого подобiя, елика
на небеси горе, и елика
на земли низу, и елика
въ водахъ подъ землею,
да не поклонишися имъ,
ни послужиши имъ
Друга заповідь
Господня
Саме так! Бо вже дістало! Мусульмани Північного Кавказу дбають про захист єдиновірців від збочень, які активно нав’язує російська «індустрія розваг». Вони розуміють, що найбільшу небезпеку несуть люди, які потенційно можуть стати ідолами, кумирами підростаючого покоління. І чим огиднішим є такий «поп-ідол», тим огиднішими стають його послідовники поза сценою. Ми можемо це стверджувати, бо нам є з чим порівнювати, адже на власні очі бачимо, яким стає наше суспільство. Ми бачимо, кого наслідує наша молодь, від кого вона «тащиться», хто для неї є кумиром.
Подивіться на нашу молодь — вона є практичним відбиттям соціо-культурних процесів у державі. Хто у неї є прикладом для наслідування? Добре, якщо це — зірки вітчизняного спорту або лідери найвідоміших вітчизняних рок-гуртів чи більш-менш пристойні поп-виконавці. Але переважно — не вони. Для більшості — не спортсмени, не музиканти є прикладами в житті. Конкретні і «чіста канкрєтниє» особи з не найкращою репутацією стають дороговказом для до кінця несформованих молодих особистостей. А музика, точніше не вона сама, а «музична тусовка», а також ТБ переконують молодь в тому, що все «погане», зовсім непогане, а нормальне та просто «модне».
Мода. Саме вона, як на мене, визначає все, вона страшна, бо вона не терпить жодних категорій і не знає межі між моральним і аморальним, між витонченим і огидним. Подивіться, як змінилися погляди підлітків щодо вибору майбутньої професії. Вчителем, лікарем, кравцем бути вже «не кльово». Бізнесмен, банкір, олігарх — оце круто, оце модно! І не доводиться дивуватись, коли школярик-першокласник скаже своїм батькам: «Я хочу бути кілером». Або: «Я хочу бути «брігадой»(!). Такі тенденції не я перший прослідкував, дещо з вищенаведеного підмітив, зокрема, Михайло Задорнов, людина, яка більш-менш розуміється на вадах того чи іншого суспільства.
Те, що було модним декілька років тому, не модне нині. Наприклад, в модельному бізнесі років з 10 тому цінилися топ-моделі з пишними формами. Нині цінуються худі, мов соломинка. І це не дивно, адже більшість модельєрів є гомосексуалістами, які апріорі не розуміють, що таке справжня жіноча краса. До речі, якщо ми вже торкнулися модельєрів, то поговоримо заодно й про одяг. Що зараз ви побачите на нашій молоді, як одягаються дівчата та хлопці? Зазвичай, стилем одягу, вподобаним ними, є стиль «унісекс», тобто такий, що рівною мірою годиться як для одних, так і для інших. Це не є добре, адже стиль одягу може визначати манеру поведінки (згадайте Андрія Данилка!). Значить, дівчина вже буде вести себе не зовсім як дівчина, стане лізти у справи, до яких представниць слабкої статі, м’яко кажучи, залучати не бажано. Що вийде з такої дівчини? В кращому випадку якась чергова «Земфіра» чи згадувана вже Діана Арбеніна, а в гіршому... не хочеться казати.
Стиль одягу також формує загальний імідж. Якщо в моді широкі реперські джинси з висячою матнею, кросівки, бейсболки з непристойними англомовними написами, то чекай, що вулицю заполонять молоді люди, що, подібно до афро-американських реперів, будуть вести себе розпущено і брутально. Бо ж стиль формує імідж.
Так, на жаль, ми живемо в епоху, коли саме «одяг прикрашає людину», а не навпаки. Та дарма, це ще півбіди. Гірше те, що не тільки в одязі домінує розпущеність, анархічність. Розпущеність, анархічність домінують в поведінці людей. Зовнішня неохайність породжує неохайність внутрішню. «Лихе» і «праведне» міняються місцями. Одягне дівчина відверту міні-спідницю, візьме цигарку в зуби, піде в нічний клуб, там зустрінеться з компанією «поганих хлопців» (це ті, що зараз «хороші хлопці»). І покотилося! Алкоголь, наркотики, секс.
Та що в цьому такого! Це ж все модне тепер! Зокрема, даниною моди є вживання так званих «легких наркотиків», не кажучи вже про горілку, вживання якої пропагують не тільки реклама, але й різноманітні кінострічки, такі, як «Менти: вулиці розбитих ліхтарів» чи «Убивча сила».
Нині вже на офіційному рівні зайшла мова про їх легалізацію. Пригадайте, скільки галасу наробив «парад дегенератів», який мав місце в травні 2006 року. Слава Богу, знайшлися нормальні здорові люди, що не пустили «нариків» до центру Києва. Так їх тут же «фашистами» затаврували, затаврувала «прогресивна ліберальна думка». До речі, ліберальні цінності у нас останнім часом деякі політичні сили теж хочуть зробити модними. Очевидно, тому ніхто не хоче боротися з проявами тенденцій по формуванню культу насильства і сексу, що його нав’язує телебачення. Бо вимагати заборонити телебаченню показувати продукцію відповідного змісту — це «наступ на свободу слова», а для ліберального суспільства «свобода слова» — невід’ємна складова.
До речі, про секс. Він таки став своєрідним культом. Якщо в традиційному суспільстві секс був необхідною запорукою створення нормальної сім’ї та продовження роду, то зараз він став повсякденною потребою. Він — як наркотик. Чим більше його — тим краще, відвикнути, зупинитися не можна. Якщо поспілкуєтесь з сучасною молоддю, то ви зрозумієте, що залишитись до весілля незайманим є поганим знаком. Хлопця, який жодного разу ні з ким не... ну ви самі розумієте що, взагалі вважають «лохом». І це ще в кращому випадку! Бо секс — це стиль життя. Бо секс — це «модно»! Втім, «модне» - ще не значить добре.
Тепер повернемося до тієї категорії «не золотої молоді», що прагне стати «кілерами» та «бригадирами». У неї взагалі — свій окремий світ, своя, окрема від усіх мода, окремі закони, що вони їх називають «понятіямі». У них свій уніфікований стиль одягу — спортивний костюм, шкіряна куртка, кросівки, картуз, на руках і на шиї — «золоті» ланцюги, що, насправді, зроблені з дешевого металу. Образ доповнює дешева цигарка, що стирчить з рота. «Їх називають гопники, їх називають жлоби». У цих людей досить обмежені як для нас амбіції, максимум, про що вони мріють — це прибитися до якого-небудь кримінального угруповання, «дорости» до «рангу» «мєстного авторітєта», «пахана» та купити власний «чорний бумер». Деякі «ідеалісти», наслухавшись Михайла Круга, захочуть «проторити шлях Януковича В. Ф», в сенсі — потрапити на зону в сподіваннях бути «коронованим» там як «авторитет». Є й такі, які просто мріють красиво загинути, краще за все — в перестрілці з «мусорами». «Шансон», це культове для хлопців з міських околиць радіо, надзвичайно сильно впливає на формування їх свідомості. Але чому позитивному можуть навчити пісні, які крутить це радіо, якщо вони оспівують злодіїв, рекетирів, убивць і повій? Ще Зигмунд Фрейд казав, що більшість злочинців — психічно хворі люди. Отже виходить, що «Шансон» оспівує людей з психічними вадами, людей апріорі суспільно небезпечних. Закрити б це радіо, та ліберальна думка цього не потерпить. Того й чекай, вона (думка) заволає: «А-а-а, цензура в музичному просторі!». А ми знов закриємо на все очі. А тим часом, користуючись з нашої «німоти», культурний простір витворив «героя» для певної частини населення України. Цей герой — Саня Бєлий.
Окрім «Шансона», негативний вплив на молодь має такий музичний напрям, як реп. Естетичної цінності від репу ніякої, та і яка користь від набору нецензурних слів, що вимовляються під музику, схожу на бій барабанів американських шаманів. Реперський стиль життя, що його переймає активно наша молодь, з’явився завдяки афро-американським расистам. Репери — переважно темношкірі вихідці з криміногенних районів великих американських міст, щось на зразок наших гопників. Їхнє життя — це наркотики, секс, зброя, бійки, грабунки і, як результат, в’язниця. Ідол реперів — Тупак Шакур — мав тісні контакти зі злочинним світом. І загинув він від кулі такого ж, як він, бандита. Прикро, але є у нас люди, що ідеалізують таке життя. Наприклад, з’явився на обрії українського шоу-бізнесу один недолугий репер, відомий як «Вова зі Львова». Його мрія — загинути, як Тупак Шакур. Коментарі зайві.
Знаєте, пишучи це «есе», я подумки сформував образ середньостатистичного підлітка, віком так 16-18 років, учня старших класів або першого-другого курсу університету. Він виглядає так: картата сорочка на випуск або бейсболка, потерті джинси з дірками, що їх мабуть називають «розрізами», на ногах — кросівки, в зубах цигарка. Волосся зазвичай довге, нечесане, за спиною — наплічник. Образ може доповнювати ре перська кепка або бандана. Цей тінейджер мало читає, зате багато слухає музику. Він не любить вчитися, зате любить «зависати» на «тусняках». Йому «западло» розмовляти українською мовою, бо це «не модно», «балакают только селюкі», а він, бач, «пацан понтовий». Його сленг — це «молодіжний» варіант російської мови, засмічений англійськими виразами, суть яких цей тінейджер навряд чи розуміє.
Задаюсь питанням: чому він саме такий? І сам відповідаю: бо в нього такі КУМИРИ! Вони — псевдогерої нашого часу сформували його світогляд. Не сім’я. На жаль. Та не знає той український юнак, що «герої» ці дуті, несправжні, підставні. Гомосексуальні вибрики Кіркорова чи «вигибони» Світлани Лободи — це штучно сформований імідж, за яким не стоять жодні почуття, а лише жага грошей. Дівчата! Ви думаєте, якщо вам мода нав’язує шукати крутого нареченого, при «бабках», то неодмінно треба пов’язувати своє життя з таким? З тим, за кого вийшла за «розрахунком», з яким можна потім розлучитися? Чи будете ви щасливі в цьому житті? Чи ви оберете цей шлях, бо «так модно»? А нині модно тільки те, що шкідливо.
Так, «герої нашого часу» прикриваються святковими шатами, під якими приховане лахміття. Візьмемо, наприклад, Андрія Шевченка — кумира для підростаючого покоління футболістів. Так, як гравець він — величина, але як людина і особистість — ніщо. Він соромиться говорити українською мовою, бо його у школі привчили: так не прийнято! Не модно так і все!!!
Обурює, коли дівчина на словах каже, що чоловік, який добровільно пішов служити в армію через почуття патріотизму, є її ідеалом, а на ділі вона виходить за «розфуфиреного» «мажора» з «тачкою», який про ту армію і думати боїться! Вона так чинить, бо інформаційний простір та оточення нав’язали їй хибне судження про те, що справжній чоловік — то крутий бізнесмен. І цей абстрактний образ набирає конкретних рис, коли згадуються Суркіс, Черновецький, Янукович-молодший та іже з ними. От, мовляв, вони які, справжні герої нашого часу. А твій наречений-військовослужбовець чи студент-«ботанік», ну хто там у тебе є, тобі і не потрібний. Бо бідний він! Він лох, який вірить у якісь ефемерні «вищі ідеали»! А ідеалістом бути зараз не модно, бо на ідеалізмі капітал не заробиш! І розумним бути не модно!
Не знаю як кому, а мені гидко усвідомлювати, що моду нам диктують гаманець і шлунок. Залишається вірити, що прийде молоде покоління, в душах якого ще не вмер вогник ідеалізму. Йому я хочу побажати: не звертайте уваги на інших, залишайтесь самими собою! І обов’язково прочитайте в своєму житті хоча б дві книги: Біблію і Шевченків «Кобзар». Казали колись більшовики: «Прочитав Кобзаря — став бандитом». Тож читайте його, любі мої, читайте, і станете Людьми. Українцями.
Сергій Пархоменко-Багряний