«Я ХОЧУ, ЩОБ ВИ ПРИПИНИЛИ КУРИТИ. ДОБРЕ?»

Щоранку, проїжджаючи біг-борд, милуюся личком світлоокої красуні, яка осяює своєю посмішкою простір. «Прикрась собою життя» — саме так рекламодавці через те миле обличчя рекламують цигарки. Благо, що ніколи не курила й на таку рекламу не поведусь, а скільки юних дівчат могли втрапити на цей гачок. Якби схожий біг-борд з’явився в Англії чи в Америці, його творці сплатили б величезні гроші або потрапили б до в’язниці — в цивілізованих країнах держава шанує здоров’я своїх громадян і робить все, що можна, аби скоротити кількість курців. У нас — ні. То давайте самі будемо шанувати своє здоров’я!
«ЯКЩО ПОБАЧУ З ЦИГАРКОЮ — ВБ’Ю!»
Отто Стойка впродовж багатьох років проводить роз’яснювальну роботу серед жителів Києва про шкоду куріння. Читає лекції в школах, вузах. Йому вдається розмовляти зі своїми слухачами на довірливій ноті так, що люди не соромляться зізнатися в цій поганій звичці. Одного разу до пана Отто підійшов семирічний хлопчик і попросив допомогти кинути курити… Втім, це не така вже й дивина. Скільки їх, тих хлопчиків, ставши чоловіками, можуть розповідати: «Буквар я не вивчив, бо скурив». Як саме проводить терапію Отто, рятуючи від куріння дітей, у яких на губах ще не висохло молоко, я не знаю. А от читачам «УГ+» він розповів, що саме не треба робити батькам, які довідалися про куріння свого коханого чада.
— В одному з київських ліцеїв я сьогодні читав лекцію, — розповідає Отто Стойка. — Діти дуже уважно слухали, з цікавістю роздивлялися муляжі з виглядом легень курця. Я бачив, що ця інформація бере їх за живе.
— На жаль, більшість з батьків, довідавшись, що дитина курить, з розпачу не знають що й робити…
— Так-так, коли виникає ця проблема, батьки зазвичай займають позицію: «Якщо побачу з цигаркою — вб’ю!». На цьому «виховання» закінчується. Я зустрічав і протилежне ставлення, щоправда, так чинять дуже поодинокі батьки. Так, від однієї матері я чув: «Замість того, щоб моралізувати, купуватиму своїй дитині дорогі цигарки», що менше шкодить здоров’ю.
— А як належало б повестися в цій ситуації, аби не травмувати дитину своєю жорстокістю, чи, навпаки, не вдаватися до невиправданого лібералізму?
— Найперше, не слід робити поспішних кроків, щоб не викликати в дитини неадекватної реакції. Довідавшись, що дитина курить, батькам варто подумати: а чим саме можна було б зупинити той потяг до куріння. Це складне питання, адже тим, що почала курити, дитина зізнається в заниженій самооцінці, у недостатній самоповазі. Часто куріння — звичка бідних людей. Тут логіка проста. Якщо багаті цінують своє життя, то вони намагаються дотримуватися норм здорового способу життя. Це потрібно для кар’єри, яка великою мірою залежить від стану здоров’я. Бідні ж схильні до ризикованої поведінки, у них занижена самооцінка, всілякі життєві негаразди не дають їм змоги піднятися психологічно, щоб позбутися цієї звички. Дослідження щодо цього показують: навіть в заможних країнах більше курців серед бідніших прошарків населення. Серед лікарів, до речі, там небагато тих, хто курить.
— А у нас?
— Куріння в нашій країні настільки поширене явище, що цією звичкою страждають і хірурги-онкологи,  й навіть … наркологи.
— Очевидно, коли вони були дітьми, їхні батьки не знали, як ефективно можна вплинути на поведінку, щоб цікавість до цигарки не переросла в залежність від неї…
— Так, на батьках лежить велика відповідальність, стане їхня дитина курцем чи просто поекспериментує й на тому заспокоїться. Виявляється, серед тих, хто починає курити в дитячому віці, 50 відсотків просто експериментують, а для решти куріння стає звичкою. Отож, почувши від дитини запах цигарки або натрапивши на недопалок у кишені, не треба впадати у відчай. Треба зрозуміти: це — сигнал для того, щоб серйозно поговорити зі своїм сином чи донькою. Всі діти прекрасно розуміють, батьки не хочуть аби вони курили, навіть якщо самі мають цю звичку. Отож на перший план виходить психологічна атмосфера в сім’ї. Там, де вона спокійна, де між членами сім’ї більше любові й взаємоповаги, там менше курять самі батьки і відповідно й діти.
— Виходить, що курять недолюблені діти?
— Спілкуючись з дітьми, які курять, я щоразу переконуюся: за цигарку зазвичай беруться ті, у кого неповна сім’я, де вихованням займається одна бабуся, де батько чи мати — алкоголіки. Так, в одній з сільських шкіл деякі діти в 9-10 класі викурюють за день по пачці цигарок. Як ми бачили, це не розбещені діти — навпаки, у них значне відчуття тривоги, їх щодня супроводжують стресові ситуації. Негативний вплив всього цього діти намагаються компенсувати цигарками.
В США ПРИБЛИЗНО 20 ВІДСОТКІВ НАСЕЛЕННЯ КУРИТЬ, У НАС — БІЛЬШЕ ПОЛОВИНИ
— Останніми роками на вулицях міст почали відкрито курити жінки. Схоже, причина такої поведінки — не в стресі, а в чомусь іншому. Загалом ця картина дуже пригнічує, адже в розвинених країнах курити сьогодні стає непрестижним…
— Мені здається, що причиною масового куріння жінок на вулицях міст є новітня псевдокультура, що навіюється світом, який пропагує задоволення, розваги. Відомо, що тютюнова індустрія витрачає шалені гроші на рекламу своєї продукції. Жінки їй піддаються. Схоже, ними керує бажання перейняти від протилежної статі все: й погане, й хороше… На Заході нині все інакше, бо там в останні десятиліття діяли потужні комплексні профілактичні програми. Наприклад, за останні 10-20 років вдвічі зменшилася кількість курців працездатного віку. Серед жінок також зменшилася кількість залежних від куріння, проте не стовідсотково. У нас, наприклад, при вступі на роботу, і близько немає таких критеріїв, які там є нормою. Наприклад, працедавець, беручи людину на роботу, зазвичай цікавиться, курить вона чи ні: він зважає на те, що від курця можуть страждати інші співробітники. Як бачимо, проблема куріння в розвинених країнах не вважається особистою проблемою людини, на неї там дивляться ширше.
Звісно, мови не може бути в цих країнах про рекламні щити. Минулого літа я брав участь у Всесвітній конференції проти тютюну. Жодної такої реклами на вулицях Вашингтона не побачив. У США прагнуть, щоб по всіх штатах до 2010 року кількість курців не перевищувала 12 відсотків. Нині цією цифрою можуть похвалитися лише окремі штати. В переважній більшості штатів сьогодні курять 23-24 відсотки населення.
— Чи відомі вам аналогічні цифри по Україні?
— Спеціалісти Київського інституту кардіології впродовж  20 років ведуть такий моніторинг. У своїх дослідженнях вони показують, що за останні 20 років серед чоловіків зберігся такий само рівень куріння — 60 відсотків. Катастрофічна ситуація з жіночим курінням — відсоток тих, хто курить, серед жінок збільшився в чотири рази. Тепер цифра жіночого куріння становить 40 відсотків.
— Знаю одного академіка, який не може спокійно проходити, коли бачить, як курить дівчина. Зазвичай ця людина прагне знайти влучне слово, аби примусити юнку задуматися, надто ту, яка збирається народжувати дітей…
—Так, аби мати позитивний вплив в цій ситуації, потрібно володіти неабияким хистом. Треба зважати на стан людини, до якої ви вирішили звернутися, бажаючи допомогти, та й на свій особистий стан — можливо, сьогодні ви роздратовані більше, ніж зазвичай… Якось я почув на цю тему історію про генерального хірурга США. Просто на вулиці до курця підходила кремезна людина й казала: «Я хочу вам представитися. Я — генеральний хірург США. Ви курите?» Людина ствердно відповідала: «Так». А солідний чоловік провадив своєї: «Я хочу, щоб ви перестали курити. Добре?» З переляку людина говорила: «Добре». Генеральний хірург начебто йшов, а насправді ще спостерігав. Якщо людина продовжувала курити, він розвертався й запитував суворо: «Так ви кидаєте курити?» За ствердну відповідь вручав значок з надписом «Генеральний хірург США попросив мене кинути курити».
Це був справжній дивак, який з власної ініціативи оздоровлював свою націю. Якби наші шановані академіки могли зважитися на щось схоже, це було б просто чудово. Насамперед викликало б повагу до них самих.
Тетяна ОЛІЙНИК