Четвертого листопада в центрі Києва, на Хрещатику і Софійській площі, ледь не відбувся так званий «Русский имперский марш». Організаторами цього дійства виступили дві маргінальні політичні структури — «Русский блок» і «Евразийский союз молодежи». Ці структури є не лише одіозними з моральної точки зору, але й такими, діяльність яких чітко підпадає під дію кримінального кодексу. Адже вже досить довгий час ці організації відкрито пропагують ідею територіального розчленування України і передачу частини українських земель Російській Федерації, а також влаштовують різні хуліганські акції біля приміщень офіційних установ. Цього разу представники «Русского блока» і ЕСМ в своїх прес-релізах цілком відверто заявляли, що метою маршу будуть вимоги ліквідації незалежності України і вчинення заворушень біля Секретаріату Президента: «Теперь мы собираемся пройти по Крещатику, чтобы украинские националисты сошли с ума, мы пойдем с флагами России, с флагами Империи, с флагами ЕСМ от Бессарабской площади в половину двенадцатого по киевскому времени. Мы промаршируем до Майдана Незалежности, где пройдет митинг с требованием возвращения Украины в единое государство. Потом сходим к секретариату президента Ющенко на Банковую, посмотрим, что он там делает». Логічно було б припустити, що українська влада, і зокрема правоохоронні органи, не допустять проведення в центрі Києва акції, головною метою якої є пропаганда антидержавних і антиукраїнських ідей. Втім, все сталося з точністю до навпаки. Керівництво українських правоохоронних органів фактично приєдналося до вимог «русского марша».
Четвертого листопада о пів на дванадцяту ранку група української молоді (приблизно півсотні чоловік) зібралося на Бессарабській площі з метою висловити свої негативне ставлення до акції ЕСМ і «Русского блока». Втім, їм довелося стати свідками доволі дивної картини — два десятки осіб з російськими прапорами вигукували антиукраїнські й інші ксенофобські гасла під пильною охороною міліції. Всі спроби молоді припинити це блюзнірське дійство натикалися на спротив працівників «Беркуту». Кілька патріотично налаштованих молодих людей, що намагалися завадити ксенофобській істериці російських шовіністів, було заарештовано. Втім, організатори «русского марша» мабуть зауважили, що подальша хода Хрещатиком такої мізерної кількості прихильників «русского единства», навіть під охороною міліції, може закінчитися для них плачевно. Тому марш було відмінено.
Другий акт антиукраїнського дійства мав відбутися на Софіївські площі. Там представники «Русского движения Украины» хотіли влаштувати святкування «Дня национального единства России». Знову ж таки десяток російських шовіністів відмовився від проведення акції, коли побачив кількадесят молодих людей під українським прапором. Проте, знову ж таки під охороною міліції, їм вдалося влаштувати блюзнірське покладання квітів до пам’ятника Богдану Хмельницькому.
Якою ж була подальша реакція правоохоронних органів? Чи були затримані організатори і учасники антиукраїнських акцій (більшість із яких, до речі, приїхала з Москви)? На жаль дії міліції більше нагадували сумнозвісні часи придушення акції «Україна без Кучми». Після завершення масових заходів українська молодь поволі почала розходитися по центру міста. І тут працівники «Беркуту» почали масові арешти. Арештовували у парках, біля магазинів, просто на вулиці. Міліціонери не пред’являли жодних посвідчень, не пояснювали причин арештів, про затримання не було повідомлено родичів затриманих. Всього було заарештовано сорок чоловік. Причому навіть тих, які не били російських шовіністів. Протоколи затримання у відділках писали бійці «Беркута», які самі не брали участі у затриманні. Всім українським патріотам було висунуто абсурдне стандартне звинувачення за статтею 173 Кодексу України про адміністративні правопорушення (вживання нецензурної лайки в громадських місцях). Крім всього іншого, були заарештовані при виконанні своїх професійних обов’язків кілька журналістів: Руслан Шеленко, Вадим Рябченко, Андрій Гончар, Ольга Худенька. А також журналіст, літератор, перекладач і викладач МАУП Ігор Скрипник (очевидно, теж за «нецензурну лексику»). В подальшому більшість затриманих було засуджено Шевченківським районним судом на три доби адмінарешту.
Безперечно, що такі дії міліції не могли не викликати у російських шовіністів величезного ентузіазму. Ба більше — вони почали висувати ще нахабніші претензії. В заявах керівництва ЕСМ після маршу можна було вже прочитати таке: «Евразийский Союз Молодежи считает Киев исконно русской территорией, и последние события показали, что права русских в этом русском городе ущемляются. Русские люди подвергаются насилию и нападениям неонацистов и не могут спокойно праздновать свои праздники. Такой же русской территорией является Крым, и итоги марша показали удивительное единство русских в этом регионе. Поэтому ЕСМ объявляет всеобщую мобилизацию сторонников в Крыму, для формирования отрядов, которые смогут защищать интересы русских не только в Крыму, но и в Киеве, и во Львове, на Волыни».
Раніше я лише припускав, що такі маргінальні структури як ЕСМ, «Русский блок», ПСПУ, «Братство» не могли б так відкрито і нахабно вести свою антидержавну діяльність, якби не мали певного прямого чи опосередкованого сприяння з боку певних кіл у керівництві СБУ і МВС. Після подій четвертого листопада у Києві ці припущення стали фактом…
Олександр КОСТЕНКО,
(І-РЕПОРТЕР)