Василь і Надія Кулиничі вже сімнадцять років у вересні здають чотирикімнатну квартиру хасидам. Просять по 30 доларів з особи за ніч. Це середня ціна — деякі уманчани беруть і по 50, і по 60 доларів.
— Після кожного від’їзду квартирантів клянемося, що це було востаннє. Підходить осінь і знову впускаємо їх до хати. Що ж робити? — розповідає Василь Кулинич. — Того року, здаючи квартиру, отримали 1500 гривень. За них родичам у селі провели газ. А ще одного року купили бойлер для нагрівання води. Беремо осіб десять, але зазвичай їх треться в хаті у п’ять разів більше.
Паломництва хасидів в Україні не минають без пригод. Наприклад, 21 вересня в Умані мало не згоріло 19 євреїв.
— Пожежа сталася на кухні, коли паломники відпочивали в сусідній кімнаті після нічної молитви. Горіла газова труба, — розповідає Віта Кириченко з головного управління МНС у Черкаській області.
— Звичаї хасидів передбачають дні, коли їм слід нехтувати всіма досягненнями цивілізації. Наприклад, гість чекатиме, доки уманчанин не натисне на кнопку виклику ліфта. Або включивши газову плиту, не вимикають її. Навіть якщо на вогні стоятиме каструля. Тож рятувальній службі доводиться частенько з ними возитися, — пояснює Василь Кулинич. — За їхніми звичаями, хасид має зробити «невірному» якусь капость. У кращому разі поміняють стільці з сусідськими, в гіршому — розіб’ють телевізор. Якось сидимо в обідню пору з сусідами (охороняємо свої квартири по черзі, бо хасиди не мають звички зачиняти двері). Спостерігаємо: ага, мої туди пішли, а твої ось ідуть... із козою. Пізніше дізналися, що того дня вони смажили шашлики з бідолашної тварини на балконі! А на дрова взяли ніжки від табуреток.
— Буває, двері розтрощені, шафи відчинені, на підлозі одяг валяється, — додає Людмила Ткаченко з Умані. — Можуть витерти білизною господарів брудні черевики чи розлитий кетчуп. А якщо забили сміттям унітаз, то справляють нужду в будь-якому кутку. Між собою говорять, що Умань буде єврейським містом. Кажуть, почали навіть потроху скуповувати житло.
— Якщо виникають конфлікти, нас запитують: навіщо впустили в квартиру? — бідкається Кулинич. — Були б раді платити податки, якби якась турфірма уклала з нами угоду, щоб усе було законно, з визначеними правами й обов’язками сторін.
Умань, у якій близько 100 тисяч населення, мобілізувала всі ресурси, щоб пережити паломництво хасидів. Сміттєві машини цілодобово прибирають вулиці. Адже гості харчуються переважно з одноразового посуду і тільки кошерною їжею, яку привозять із собою. Порядок на вулицях охороняє півтисячі міліціонерів. Міська влада навіть запросила з-за кордону кількох правоохоронців, які знають іврит.
Любов КАРНАРУК (ГПУ)