РЕЗОЛЮЦІЯ науково-практичної конференції «Проблеми національної безпеки на сучасному етапі розвитку України»

Учасники науково-практичної конференції «Проблеми національної безпеки на сучасному етапі розвитку України», яка відбулася 15 вересня 2006 року в Міжрегіональній Академії управління персоналом, заслухавши та обговоривши доповіді провідних науковців, професійних військових, фахівців народного господарства, політичних, громадських діячів, висловлюють занепокоєння реальним станом національної безпеки України як комплексного дестабілізуючого фактору існування українського суспільства.

Відповідно до Закону України «Про основи національної безпеки України», під національною безпекою розуміється захищеність життєво важливих інтересів людини і громадянина, суспільства і держави, за якої забезпечуються сталий розвиток суспільства, своєчасне виявлення, запобігання і нейтралізація реальних та потенційних загроз національним інтересам.
Події в Україні, що сталися останнім часом, свідчать про вкрай негативні тенденції розвитку держави, які суттєво загрожують національній безпеці в результаті:
- загрози територіальній цілісності держави;
- безпідставного порушення «мовного питання»;
- кризового стану економіки, особливо в галузі енергозабезпечення;
- подальшого занепаду науки, освіти і культури;
- загрози продажу землі та надр;
- повного розвалу державної системи охорони здоров’я;
- сумнівності реформи Збройних Сил та беззастережного прагнення до вступу в НАТО.
Учасники конференції зазначають таке:
1. Національна безпека України є одним з головних напрямів діяльності держави і має сприяти задоволенню інтересів людини, суспільства, держави, бути необхідною умовою становлення та розвитку суверенної Української нації як суб’єкта світового цивілізаційного процесу. Проте внаслідок відсутності продуманої стратегії реформ в основних сферах суспільного життя збільшилася економічна залежність України від зовнішніх чинників, в суспільстві продовжує зростати соціальне напруження і політична нестабільність, а задоволення життєво важливих національних інтересів перебуває в майже у критичному стані.
2. Непослідовна політика у сфері національної безпеки і оборони, що проводиться протягом 15 останніх років, призвела до втрати Україною значної частини свого науково-технологічного потенціалу й оборонної промисловості, яка становила 30% ВПК колишнього СССР, та великих ресурсних можливостей для задоволення потреб Збройних Сил, виконання державних програм розвитку озброєння і військової техніки, відновлення боєздатності основної маси озброєнь. Усе це ставить під сумнів спроможність держави гарантувати національну безпеку за рахунок Збройних Сил.
3. Особливе занепокоєння викликає земельне питання. Україна є власницею найбагатіших у світі чорноземів — 44% світових запасів. Продаж землі, як це планується, призведе не просто до чергового винищення селянства, а до цілковитої втрати економічної і політичної незалежності держави.

Конференція вважає за необхідне:
1. Звернутися до Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України з вимогою вжити кардинальних заходів щодо недопущення виникнення загрози національній безпеці держави.
2. Звести все законодавство у сфері національної безпеки та оборони в єдиний Кодекс національної безпеки і оборони України з огляду на необхідність перегляду чинної нормативно-правової бази та відсутність затвердженої Стратегії національної безпеки України.
3. Розпочати проведення військової реформи, яка має стати пріоритетним завданням Президента України — Верховного Головокомандувача Збройних Сил України, гаранта Конституції України, у зв’язку зі змінами владних повноважень і зменшенням рівня впливу Президента України на Кабінет Міністрів України і міністрів у результаті прийнятих Верховною Радою України рішень у рамках конституційної реформи.
4. З метою запобігання розбазарюванню найбільшого багатства українського народу — землі — законодавчо заборонити продаж земель сільськогосподарського, лісового, водоохоронного та рекреаційного призначення.
5. Розглянути питання доцільності подальшого перебування на посаді міністра оборони України А. Гриценка, який демонструє свою неспроможність виконувати покладені на нього чинним законодавством функції.
6. Законодавчо визначити функції і завдання Українського Козацтва в системі національної безпеки та оборони України, передбачивши місце і роль козацьких загонів у системі охорони громадського порядку та державного кордону України, територіальної оборони, допризовної підготовки молоді.
7. На законодавчому рівні припинити експансію псевдоцінностей, пропаганду ворожих українській нації ідей та ідеологій.