Замовчується, наприклад, той факт, що Ізраїль 22 роки (!) незаконно окуповував територію Лівану і лише кілька років тому був вимушений залишити цю прадавню країну (Фінікія-Ліван була відома всьому світу за кілька тисячоліть до появи там орд євреїв-кочівників). Але і цього невеликого часу вистачило для звільненого від єврейської окупації Лівану, аби знову перетворитися на «Перлину Близького Сходу». Та, очевидно, тривале мирне існування з таким сусідом, як Ізраїль (буквально «Богоборець»), неможливе.
Єврейські окупанти під час останньої військової агресії проти Лівану вбили понад тисячу дітей, жінок, старих, зруйнували соціальну інфраструктуру цієї країни, завдавши їй збитків на 2 мільярди (!) доларів. «Українські» ж телеканали замість правдивого висвітлення цієї жахливої картини чергового геноциду, навпаки, лише співчувають богоборчому Ізраїлю: кореспонденти цих телеканалів перебувають майже виключно на території Богоборця, беруть інтерв’ю переважно у його мешканців, зосереджують увагу на кількості випущених «Хезболлою» ракет і нічого не говорять, що ці ракети, скоріше за все, — навчальні, оскільки вони, як видно з телекадрів, не вибухають. Тому майже і немає людських втрат серед ізраїльтян.
Таке ставлення до висвітлення чергової ізраїльської окупації зрозуміле, бо всі телеканали, що окупували інформаційний простір в Україні, належать переважно євреям: наприклад, «Інтер» — Абрамовичу та його ставленику Хорошковському, «ТЕТ» і «Тоніс» Суркісам та Медведчуку, «ІСТV», «СТБ», «Новий» — Пінчуку, «5 канал» — Порошенку, «НТН» — Прутніку, «Гравіс» — Рабиновичу, «1+1» — Роднянському (разом з його родичем Фуксом та американським сіоністом Лаудером). Про яку об’єктивність може йтися? Для них Україна — це «територія для бізнесу», як і для тих, хто виїхав з України в Ізраїль. Але саме для них «1 + 1» відкрив 14 серпня нинішнього року трансляцію свого каналу. Вела цей «телеміст» з Ізраїлем ведуча «1+1» Алла Мазур разом з двома своїми «продюсерами» і виключно російською мовою. Цією ж мовою їй відповідали її візаві з Ізраїлю, які свого часу покинули Україну, а тепер, бачте, «дуже сумують». Можливо, що «1+1» та інші єврейські канали з України наводять мости для їхнього повернення? Бо важко ж постійно жити серед зруйнованих ними країн.
Єврейські окупанти під час останньої військової агресії проти Лівану вбили понад тисячу дітей, жінок, старих, зруйнували соціальну інфраструктуру цієї країни, завдавши їй збитків на 2 мільярди (!) доларів. «Українські» ж телеканали замість правдивого висвітлення цієї жахливої картини чергового геноциду, навпаки, лише співчувають богоборчому Ізраїлю: кореспонденти цих телеканалів перебувають майже виключно на території Богоборця, беруть інтерв’ю переважно у його мешканців, зосереджують увагу на кількості випущених «Хезболлою» ракет і нічого не говорять, що ці ракети, скоріше за все, — навчальні, оскільки вони, як видно з телекадрів, не вибухають. Тому майже і немає людських втрат серед ізраїльтян.
Таке ставлення до висвітлення чергової ізраїльської окупації зрозуміле, бо всі телеканали, що окупували інформаційний простір в Україні, належать переважно євреям: наприклад, «Інтер» — Абрамовичу та його ставленику Хорошковському, «ТЕТ» і «Тоніс» Суркісам та Медведчуку, «ІСТV», «СТБ», «Новий» — Пінчуку, «5 канал» — Порошенку, «НТН» — Прутніку, «Гравіс» — Рабиновичу, «1+1» — Роднянському (разом з його родичем Фуксом та американським сіоністом Лаудером). Про яку об’єктивність може йтися? Для них Україна — це «територія для бізнесу», як і для тих, хто виїхав з України в Ізраїль. Але саме для них «1 + 1» відкрив 14 серпня нинішнього року трансляцію свого каналу. Вела цей «телеміст» з Ізраїлем ведуча «1+1» Алла Мазур разом з двома своїми «продюсерами» і виключно російською мовою. Цією ж мовою їй відповідали її візаві з Ізраїлю, які свого часу покинули Україну, а тепер, бачте, «дуже сумують». Можливо, що «1+1» та інші єврейські канали з України наводять мости для їхнього повернення? Бо важко ж постійно жити серед зруйнованих ними країн.
За повідомленням ЗМІ