Перш за все через хаотичну забудову історичної території готельно-торговельно-розважальними комплексами. Для, директора Національного заповідника «Софія Київська» Нелі Куковальської, плани міської влади з приводу будівництва навколо заповідника є великою таємницею. «На жаль, «Софія Київська» не має пам’ятникоохоронних функцій, тому ми не в курсі, що планується робити або вже робиться в цій зоні. Ми починаємо втручатися тільки тоді, коли все вже здійснилося. Але на наші обурені листи ніхто не реагує», — відзначає Неля Михайлівна. Боротися з будівництвом біля заповідника «Києво-Печерська лавра» його директорові Сергію Кролевцю теж не під силу. «Зараз упритул до лаврської стіни проектується будівництво «готельно-культурологічного комплексу з розвиненими сервісними службами і підземним паркінгом». Ви тільки вслухайтеся в цю блюзнірську назву! Ми опротестували рішення Київради про передачу під це будівництво ділянки 0,8 гектара, але рішення не було відкликане. Тепер щось планують віддати в приватні руки ще й навпроти пам’ятника воїнам-афганцям, на території, що перебувала в користуванні військової частини. Ось чекаємо відповіді на наш запит з Міністерства оборони», — розповідає Сергій Павлович.
Питання забудови навколо заповідників повинне було розглядатися 13 липня на пленарному засіданні Київради. Проте, за словами секретаря Київради Олеся Довгого, до цього справа не дійшла. «Зате на засіданні була створена робоча група для перегляду всіх скандальних питань, в яких, за нашими підозрами, є порушення. Адже ми не можемо відміняти всі рішення підряд, не перевіривши їх», — пояснив Олесь Довгий.
Втім, проблема не тільки в наступі будівельних інвесторів на історичні території, але і в самій структурі заповідників, тим більше що в списку ЮНЕСКО вони подані як один об’єкт. Плутанина починається вже з підпорядкування: «Софія Київська» перебуває у віданні Міністерства будівництва, архітектури і житлово-комунального господарства; Києво-Печерська лавра адміністративно підпорядкована Міністерству культури і туризму, а територіально є власністю міста Києва. Тому не дивно, що міністерства розміщують на цій території свої підрозділи. «На території Києво-Печерського заповідника перебувають 15 організацій-орендарів абсолютно сторонніх, не пов’язаних з діяльністю заповідника. Тут у нас і Державна академія керівних кадрів працівників культури, і танцкласи, і жіночі гуртожитки», — коментує Сергій Кролевець. За його словами, в Лаврі вже давно втрачено відчуття цілісності і гармонії, оскільки тут співіснують п’ять юридичних осіб і, відповідно, п’ять музеїв, п’ять бухгалтерій, п’ять екскурсійних маршрутів, п’ять вхідних квитків. «Необхідно негайно наводити зі всім цим лад, а не бавитися новобудовами типу незрозумілого «Мистецького арсеналу», — радить директор заповідника.
У свою чергу Національна комісія у справах ЮНЕСКО при Міністерстві закордонних справ України проблем із заповідниками не бачить взагалі і не розуміє, хто розпускає чутки про їх виключення з реєстру. «У цих питаннях ЮНЕСКО - толерантна організація і нікому нічим не загрожує. А про «Софію» експерти відгукуються із захопленням», — стверджує відповідальний секретар комісії Олександр Мазниченко. «Ось багато говорили про кафе, що будувалося під самою Лаврою. Побудували, а експерти ЮНЕСКО приїхали, подивилися і здивувалися: «А що тут такого? Це ж нормально», — розповідає пан Мазниченко. За його словами, зауваження, висловлені експертами з приводу заповідників, носять чисто технічний характер і «дипломати в них не розбираються». А що стосується скарг від місцевих громадських організацій, то у разі їх появи Національна комісія відразу ж реагує на них і надсилає листи в державні структури, переконує Мазниченко.
Керівники заповідників без паніки і навіть з посмішкою сприймають чутки про можливе виключення із списку культурного надбання ЮНЕСКО Лаври і «Софії». Неля Куковальська переконана, що цього не відбудеться, мовляв, «Софія» ще не настільки запущена. Сергій Кролевець усвідомлює загрозу, яку таїть в собі позбавлення статусу. Це втрата туристів і міжнародних грантів, але не хвилюється: «Жоден з об’єктів, включених в списки світової культурної спадщини, не застрахований від виключення. Така ж загроза нависала і над Кельнським собором, і над центром Відня. Але процедура виключення дуже тривала», — відзначає пан Кролевець, натякаючи, що державі дають достатньо часу, щоб схаменутися і виправити свої промахи.
(«Подробности»)