ЛЕДІ МАКБЕТ ДЛЯ ЮЩЕНКА.ЧАСТИНА ПЕРША

ОФІЦІЙНА БІОГРАФІЯ
Віра Ульянченко народилася в 1958 році в селі Озеряни Чернігівської області. У 1980 році закінчила Київський національний університет ім. Т. Шевченка, філологічний факультет. У 1980-1981 роках — викладач української мови і літератури в МПТУ №4 м. Києва. З 1981 по 1987 роки — комсомольська робота в Радянському райкомі ЛКСМУ і Київському міськкомі ЛКСМУ. 1987-1990 роки — депутат райради, заступник голови райвиконкому Ради народних депутатів міста Києва. 1990-1991 роки — інструктор ідеологічного відділу Радянського райкому КПУ міста Києва. 1991-1992 роки — редактор редакційно-видавничого відділу секретаріату Верховної Ради УРСР. 1992-1993 роки — керівник служби першого віце-прем’єр-міністра України Валентина Симоненка, що пізніше став головою Рахункової палати. 1993 рік — помічник радника Президента України Леоніда Кравчука з питань науки. 1993-1994 роки — генеральний представник акціонерної судноплавної компанії «Бласко» в м. Києві. 1999-2000 роки — начальник управління з організаційних і кадрових питань «Укрсоюзсервісу». 2000-2001 роки — помічник прем’єр-міністра України Віктора Ющенка. З 2002 по 2005 рік — завідувачка секретаріатом депутатської фракції «Наша Україна» у ВР. З 2005 року — народний депутат, позаштатний радник Президента України.
Пролобійовані нею кандидатури: голова Миколаївської облдержадміністрації Олександр Садиков, голова «Нафтогазу України» Олексій Івченко, голова Держагентства України з інвестицій та інновацій Віктор Івченко (чоловік) та інші.
Подруги: Катерина Ющенко.
Участь в комерційних структурах: ТОВ «СВ-холдинг — Одеса»
Проживає на вулиці Шовковичній поблизу Секретаріату Президента

НЕОФІЦІЙНЕ ДОПОВНЕННЯ
Віра Ульянченко віддає перевагу шубам з норок і пальтам з лайки, які перевозить президентським літаком з Туреччини. Всі питання обговорює і вирішує в тандемі з чоловіком — Віктором Івченком. Історія їхнього знайомства тісно пов’язана з рухом Віри Іванівни у владу, а також з корупцією в оточенні Ющенка.
Отже, наша героїня зізналася, що вийшла заміж у 32 роки. Якщо поцікавитися її біографією, то виявиться, що в цей час вона працювала у Верховній Раді у Кравчука. Леонід Макарович піддався вмовлянням напівмафіозних одеських діляг і перетягнув до Києва відділ Одеського міськвиконкому Валентина Симоненка. Біля Симоненка, що розмашистим кроком биндюжника любив ходити коридорами влади, з цигаркою в кутку рота, постійно крутився хитрий бородань — його права рука у всіляких аферах — Віктор Івченко, начальник одеської склотари. Саме він і став завидним нареченим для Віри Іванівни, що засиділася в дівках. Забігаючи наперед відзначимо, що парочка почала з паперу  в парламентському секретаріаті і дійшла до масштабних афер типу «Бласко» і привласнення будівлі клубу ЦК, яку вони провернули вже під прикриттям Олександра Мороза.
Але ми відійшли від теми. В одному з інтерв’ю Віра Ульянченко сказала, що «на той час Віктор вже 13 років був неодружений. Був завидним нареченим. Я ж не була заміжня і абсолютно не бачила себе в цій ролі. До цього часу ми були люди, які настільки склалися, що абсолютно розуміли, чому ми хочемо бути разом. Крім усього іншого, він зробив для мене дуже багато як друг, допоміг моєму професійному становленню, моїй кар’єрі».
Тут саме час представити широкій громадськості особу того, хто допоміг професійному становленню Віри Іванівни. Це потрібно хоч би тому, що надалі витівки кожного з них все одно будуть підпорядковані загальній стратегії подружжя: захопити контроль над владою і фінансами в країні.
Віктор Івченко народився 1950 року в селі Нестоїта Котовського району Одеської області. Закінчив Одеський політехнічний інститут, факультет автоматики. Після служби в армії працював інженером на телебаченні Одеси. Але, як і майбутня половина, швидко перейшов на комсомольську роботу в Жовтневий райком міста Одеси. Потім був директором туристичних фірм при облраді. Там познайомився з Валентином Симоненком. Кажуть, разом вони махлювали розподілом путівок. Після скандалу з путівками був перекинутий начальником спортклубу Іллічівського морського порту. Остання посада — головний інженер ВО «Одесоблтара». Від першого шлюбу має дочку Олену і сина Ігоря. Ігор під батьковим патронатом працює в бізнесі. Олена начебто няньчить немовля.
Івченко прибуває до Києва, як ми вже сказали, в «обозі» Симоненка, спочатку стає помічником народного депутата, потім відповідальним секретарем Координаційної ради з питань економічної реформи. У парламентському буфеті він знайомиться з Вірою Іванівною і швиденько прилаштовує свою кохану керівником служби Валентина Симоненка, що отримав ненадовго посаду в уряді Вітольда Фокіна. Після того, як уряд відправлять у відставку, Симоненко переходить в Адміністрацію Кравчука і приводить з собою Івченка. Той призначається заввідділом з соціально-економічних питань. Вірочка стає помічником Леоніда Макаровича з питань науки. Сам він потім з іронією згадував нав’язану йому помічницю, основним завданням якої було поїти дорогим коньяком частого гостя в кімнаті відпочинку Симоненка у кабінеті Івченка — Павла Кудюкіна. Він, не соромлячись ходив на Банкову, де під носом у нічого непідозрюючого Макаровича двоє підлеглих президента — Симоненко з Івченком — готували плани пограбування Чорноморського морського пароплавства. У цьому плані Вірі Іванівні знову відводилася ключова роль — вона стала представником «Бласко» в Києві. 

ТРІО СПРИТНИХ ЛЮДЕЙ
 В одному зі своїх інтерв’ю, на запитання про фірму «Бласко» Віра Ульянченко відповіла таким чином: «Я не займалася там бізнесом, я працювала в київському представництві фірми і займалася розробкою деяких нормативних документів, виконувала представницькі функції». У цьому ж інтерв’ю вона сказала, що від’їзд до Америки був пов’язаний не з скандалом і арештами навколо «Бласко», а з її вагітністю. Вона, мовляв, поїхала в Штати народжувати дочку Машу-Віку півроку до тих подій.
Її партнер того біографічного періоду — губернатор Садиков — пояснює кримінальні справи нібито політичною кон’юнктурою (цитата з інтерв’ю) «Якщо серйозно: ні я, ні Віра Іванівна Ульянченко не грали ніякої ролі у справі «Бласко». Мене «причепили» до цієї справи як активного учасника виборчої кампанії президента Кравчука у 1994 році. Після того, як виграв не Кравчук, а Кучма, була дана команда знайти всіх, хто робив «не ті» речі. Віра Іванівна теж належала до старої команди, і тому на неї спустили всіх собак. Що стосується президента «Бласко» Кудюкіна, то я вам даю 99 відсотків гарантії, що при ньому жоден корабель нікуди не пішов. Це я вам точно кажу. Жоден корабель тоді не вкрали. Та  й засудили його зовсім не за судна, а, якщо не помиляюсь, за статтею 85-прим. — «порушення валютного законодавства». Він за квартиру в Одесі заплатив готівковою валютою. А Віра Іванівна у цей час фігурувала у справі про розтрату кількох мільйонів карбованців (це близько півтори тисячі доларів за тодішнім курсом).
Слідчий її питає: — Ви поселяли іноземців у готель «Дніпро»? Відповідає:  — Так, поселяла. — На це є прибутковий ордер? Є. Ви отримували гроші готівкою з каси пароплавства? Так, отримувала. І тоді, з’ясовується, що прибутковий ордер неправильно оформлено. Вона казала: — А я тут при чому, я ж у готелі не працюю...»
Але джерело з правоохоронних органів, знайоме зі справою Ульянченко-Кудюкіна, стверджує, що 1,5 тисячі доларів (чимала сума у ті роки — стільки коштувала квартира в Одесі) — це лише мала дещиця з витівок Віри Іванівни. Інші просто не вдалося довести до її арешту, аби його уникнути, вона власне і подалася в Штати.
До речі, приятель Віри Іванівни Олександр Садиков, мабуть, найодіозніший губернатор України. Свого часу він заснував банк «Юнекс», який безкарно викачував мільйони, регулярно переказував кошти на офшорні рахунки в інші банки і навіть країни. У середині дев’яностих років минулого століття банк брав участь в постачаннях пального в Миколаївську область, а постійними клієнтами області були завод «Океан», облдержадміністрація і Чорноморське морське пароплавство. Власник цього банку і партнер Садикова Яків Рогозін був убитий якраз в той період, коли Віра Іванівна ховалася за кордоном.
Про те, як Ульянченко потрапила до Америки, ходять різні чутки. Нам доводилося чути таку розповідь. Будучи керівником служби у Симоненка, Ульянченко спілкувалася з міжнародними донорами і серед них запримітила Катерину-Клер-Чумаченко, що представляла тоді Фонд Пилипа Орлика. Пані швидко порозумілися. І коли Вірі потрібно було сховатися від арешту, вона розжалобила американську подругу (на той час ще незаміжню і не сильно закохану в молодого голову НБУ) перспективою опинитися вагітній в страшних лабетах СІЗО. Катерина зробила візу, і Ульянченко терміново виїхала в Штати. Там вона пробула 5 років, виконуючи доручення Катерини. А після повернення в Україну одразу стала секретаркою прем’єра Ющенка. У численних інтерв’ю вона стверджувала, що познайомилася з дружиною свого шефа після повернення. Хоча ми схиляємося до думки, що саме Катерина Чумаченко працевлаштувала Віру Ульянченко в Кабмін, щоб «вільний художник Ющенко» перебував під чітким наглядом і міг ліпити глечики скільки завгодно.
Що ж до її чоловіка, то Симоненко, що перебував у фаворі у Мороза, призначив Івченка до нього радником. Кудюкін не зважився йти на конфлікт з Морозом, оскільки на той момент іншого опозиційного до Леоніда Кучми центру не було, і сів у в’язницю за справи, які він крутив під патронатом «прекрасної трійці». Вироком Миколаївського обласного суду від 15 червня 1998 року колишнього президента Державної судноплавної компанії «Чорноморське морське пароплавство» засудили за статтею 86-1 (розкрадання державного майна в особливо великих розмірах) і статтею 80 частин 1, 2 (порушення правил валютних операцій) КК України до 10 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому на праві особистої власності майна.
Зокрема, вирок передбачав конфіскацію в дохід держави Україна валютних цінностей, які перебували на рахунку філіалу «Комерцбанку» у Франкфурті-на-Майні і відшкодування шкоди, заподіяної Державній судноплавній компанії «Чорноморське морське пароплавство». Згідно з положенням Конвенції про пошук, арешт і конфіскацію доходів, отриманих злочинним шляхом (1990 р.), Міністерство юстиції України організувало виконання цього вироку на території ФРН. Прийшовши до влади разом з Ющенком, тандем Івченко—Ульянченко зробили вигляд, що не знають цього громадянина. У червні і липні 2005 року на виконання вироку Миколаївського обласного суду в дохід держави Україна надійшло 692704098 євро з німецьких рахунків Кудюкіна.
   (Закінчення буде)

Сергій ЛАВРОВ
(tema.in.ua)