Удруге в історії чемпіонат України з футболу увінчувався кубковим фіналом. Прем’єрний незалежний турнір навесні 1992 року передбачав саме таке визначення володаря золотих нагород. Перший чемпіонат України потрібно було провести протягом весняної частини сезону, оскільки це був перехідний турнір від радянського до незалежного турніру, і від схеми весна-осінь до осінь-весна. Відтак змагання проводилося у двох групах і для визначення володарів призових місць просто необхідні були зустрічі між переможцями груп — за «золото» та володарями других місць — за «бронзу». Тоді першим чемпіоном незалежної держави стала сімферопольська «Таврія», яка у «золотому матчі» у Львові перемогла київське «Динамо» 1:0. До речі, донецький «Шахтар», що посів друге місце у групі, змагався у стиковому матчі за «бронзу» з дніпропетровським «Дніпром» і поступився 2:3.
Нинішнього сезону «золотий матч», так би мовити, не був обов’язковим. Взагалі його запровадили десь за місяць до завершення п’ятнадцятого чемпіонату. Передбачаючи, що претендента на золото за рівної кількості очок можуть визначити за додатковими показниками, футбольні керманичі вирішили змінити правила й запровадили для такого випадку ще один вирішальний «золотий матч». Для визначення всіх інших місць в турнірній таблиці продовжувало діяти старе правило, згідно з яким, за рівної кількості очок у кількох команд враховувалися кількість перемог, різниця забитих та пропущених голів і т. д. До речі, від подібного нововведення для визначення аутсайдерів чемпіонату аж ніяк не відмовилася б луцька «Волинь», яка за рівної кількості очок поступилася криворізькому «Кривбасу» та ФК «Харків» тільки різницею м’ячів. І це коштувало їй місця у вищій лізі.
Та, повернемося до визначення чемпіонства. До останнього туру «Динамо» та «Шахтар» прийшли з рівною кількістю набраних очок. Відтак перемога в очній київській зустрічі 30-го туру когось із них автоматично робила чемпіоном. Динамівці у цьому чемпіонаті на виїзді виступали краще, ніж вдома. Власне, у гостьових зустрічах кияни тільки один раз зіграли внічию (у передостанньому турі в Сімферополі з «Таврією» 0:0). В інших виїзних матчах святкували перемогу, у тім числі й у грі першого кола в Донецьку над «Шахтарем» 1:0. До речі, тоді підопічні Анатолія Дем’яненка вперше протягом першого кола вийшли на першу позицію в турнірній таблиці. Під завісу чемпіонату «Динамо» трохи збавило оберти. Відтак, заключний тур звів в очній зустрічі в Києві претендентів на найвищі нагороди, в яких виявилося порівну очок. Тоді господарі поля за підтримки вболівальників (яких, до речі, не назбиралося на повний 15-тисячний стадіон «Динамо») жваво розпочали зустріч й після першого тайму досить переконливо вели в грі з рахунком — 2:0. Проте по перерві картина на полі змінилася з точністю до навпаки. «Шахтар» взявся відіграватися: притиснув «Динамо» до своїх воріт і домігся свого. Матч, який міг вирішити долю чемпіонства завершився внічию 2:2 і став прологом додаткового «золотого» поєдинку на нейтральному полі у Кривому Розі.
Його команди розпочали досить обережно. За першу годину ігрового часу виникло по одному небезпечному моменті біля кожних воріт. Першими відзначилися гірники. За пасивності оборонних порядків динамівці дозволили «розстрілювати» ворота Шовковського до останнього. Два удари київський голкіпер зміг відбити. Проте захисники у тому епізоді дозволили пробити втретє. Відбити удар головою Маріки з трьох метрів Шовковський був безсилий.
Після цього «Динамо» завелося й посунуло на ворота суперників. Дедалі атаки киян набували логічної завершеності. Гол у відповідь було забито через 20 хвилин. Родольфо, що незадовго вийшов на заміну, отримав м’яч у штрафному майданчику, пройшов уперед й пробив крізь частокіл ніг донецьких захисників. Воротар «Шахтаря» Богдан Шуст тільки провів поглядом м’яч у свої ворота.
Фінал чемпіонату, що проводився за кубковим регламентом, у разі нічиєї передбачав додатковий час. За таких обставин на перший план виходять витривалість і жага до перемоги. Вони виявилися більшими у «Шахтаря». Вже на десятій хвилині додаткового часу Агахова вивів свою команду вперед. Причому зробив це за побідної ситуації, коли забивався перший гол у ворота «Динамо». Після подачі кутового київські захисники залишили неприкритим нападаючого, і той знову з трьох метрів без перешкод вразив ворота. 2:1 — і в «Динамо» вже не залишалося сил на повноцінний штурм. Не змогли завести команду й виходи до штрафного майданчика суперників динамівського голкіпера Шовковського. Щоправда, на останній хвилині додаткового часу у киян був момент зрівняти рахунок. Проте Родольфо головою пробив поруч зі штангою воріт «Шахтаря». Відтак його гравцям і дістався почесний трофей.
Олександр НАКАЗНЕНКО
Фото з офіційного сайту
ФК «Шахтар» (Донецьк)
Нинішнього сезону «золотий матч», так би мовити, не був обов’язковим. Взагалі його запровадили десь за місяць до завершення п’ятнадцятого чемпіонату. Передбачаючи, що претендента на золото за рівної кількості очок можуть визначити за додатковими показниками, футбольні керманичі вирішили змінити правила й запровадили для такого випадку ще один вирішальний «золотий матч». Для визначення всіх інших місць в турнірній таблиці продовжувало діяти старе правило, згідно з яким, за рівної кількості очок у кількох команд враховувалися кількість перемог, різниця забитих та пропущених голів і т. д. До речі, від подібного нововведення для визначення аутсайдерів чемпіонату аж ніяк не відмовилася б луцька «Волинь», яка за рівної кількості очок поступилася криворізькому «Кривбасу» та ФК «Харків» тільки різницею м’ячів. І це коштувало їй місця у вищій лізі.
Та, повернемося до визначення чемпіонства. До останнього туру «Динамо» та «Шахтар» прийшли з рівною кількістю набраних очок. Відтак перемога в очній київській зустрічі 30-го туру когось із них автоматично робила чемпіоном. Динамівці у цьому чемпіонаті на виїзді виступали краще, ніж вдома. Власне, у гостьових зустрічах кияни тільки один раз зіграли внічию (у передостанньому турі в Сімферополі з «Таврією» 0:0). В інших виїзних матчах святкували перемогу, у тім числі й у грі першого кола в Донецьку над «Шахтарем» 1:0. До речі, тоді підопічні Анатолія Дем’яненка вперше протягом першого кола вийшли на першу позицію в турнірній таблиці. Під завісу чемпіонату «Динамо» трохи збавило оберти. Відтак, заключний тур звів в очній зустрічі в Києві претендентів на найвищі нагороди, в яких виявилося порівну очок. Тоді господарі поля за підтримки вболівальників (яких, до речі, не назбиралося на повний 15-тисячний стадіон «Динамо») жваво розпочали зустріч й після першого тайму досить переконливо вели в грі з рахунком — 2:0. Проте по перерві картина на полі змінилася з точністю до навпаки. «Шахтар» взявся відіграватися: притиснув «Динамо» до своїх воріт і домігся свого. Матч, який міг вирішити долю чемпіонства завершився внічию 2:2 і став прологом додаткового «золотого» поєдинку на нейтральному полі у Кривому Розі.
Його команди розпочали досить обережно. За першу годину ігрового часу виникло по одному небезпечному моменті біля кожних воріт. Першими відзначилися гірники. За пасивності оборонних порядків динамівці дозволили «розстрілювати» ворота Шовковського до останнього. Два удари київський голкіпер зміг відбити. Проте захисники у тому епізоді дозволили пробити втретє. Відбити удар головою Маріки з трьох метрів Шовковський був безсилий.
Після цього «Динамо» завелося й посунуло на ворота суперників. Дедалі атаки киян набували логічної завершеності. Гол у відповідь було забито через 20 хвилин. Родольфо, що незадовго вийшов на заміну, отримав м’яч у штрафному майданчику, пройшов уперед й пробив крізь частокіл ніг донецьких захисників. Воротар «Шахтаря» Богдан Шуст тільки провів поглядом м’яч у свої ворота.
Фінал чемпіонату, що проводився за кубковим регламентом, у разі нічиєї передбачав додатковий час. За таких обставин на перший план виходять витривалість і жага до перемоги. Вони виявилися більшими у «Шахтаря». Вже на десятій хвилині додаткового часу Агахова вивів свою команду вперед. Причому зробив це за побідної ситуації, коли забивався перший гол у ворота «Динамо». Після подачі кутового київські захисники залишили неприкритим нападаючого, і той знову з трьох метрів без перешкод вразив ворота. 2:1 — і в «Динамо» вже не залишалося сил на повноцінний штурм. Не змогли завести команду й виходи до штрафного майданчика суперників динамівського голкіпера Шовковського. Щоправда, на останній хвилині додаткового часу у киян був момент зрівняти рахунок. Проте Родольфо головою пробив поруч зі штангою воріт «Шахтаря». Відтак його гравцям і дістався почесний трофей.
Олександр НАКАЗНЕНКО
Фото з офіційного сайту
ФК «Шахтар» (Донецьк)
Чемпіонат України, 30 тур
«Металіст» — ФК «Харків» — 1:0
«Дніпро» — «Кривбас» — 1:0
«Волинь» — «Таврія» — 0:0
«Динамо» — «Шахтар» — 2:2
«Чорноморець» — «Металург» З — 0:0
«Металург» Д — «Арсенал» — 2:2
«Ворскла» — «Сталь» — 1:0
«Іллічівець» — «Закарпаття» — 2:0
«Золотий матч» за перше місце
«Металіст» — ФК «Харків» — 1:0
«Дніпро» — «Кривбас» — 1:0
«Волинь» — «Таврія» — 0:0
«Динамо» — «Шахтар» — 2:2
«Чорноморець» — «Металург» З — 0:0
«Металург» Д — «Арсенал» — 2:2
«Ворскла» — «Сталь» — 1:0
«Іллічівець» — «Закарпаття» — 2:0
«Золотий матч» за перше місце
«Шахтар» (Донецьк) — «Динамо» (Київ) — 1:1, у дод. час — 2:1
14 травня. Кривий Ріг. 30 000 глядачів.
Голи: Маріка (59), Агахова (100) — Родольфо (79).
«Шахтар»: Шуст, Хюбшман, Тимощук, Фернандіньо, Левандовський (Стойкан, 91), Брандао, Рац, Чигринський, Маріка (Агахова, 80), Срна, Елано (Дуляй, 74).
«Динамо»: Шовковський, Федоров, Ребров, Ротань (Белькевич, 106), Шацьких, Гусєв, Ващук, Клебер, Каддурі, Гавранчич (Родольфо, 55), Єщенко (Мілевський, 68).
14 травня. Кривий Ріг. 30 000 глядачів.
Голи: Маріка (59), Агахова (100) — Родольфо (79).
«Шахтар»: Шуст, Хюбшман, Тимощук, Фернандіньо, Левандовський (Стойкан, 91), Брандао, Рац, Чигринський, Маріка (Агахова, 80), Срна, Елано (Дуляй, 74).
«Динамо»: Шовковський, Федоров, Ребров, Ротань (Белькевич, 106), Шацьких, Гусєв, Ващук, Клебер, Каддурі, Гавранчич (Родольфо, 55), Єщенко (Мілевський, 68).