ВІД ДЖИН-ТОНІКА ДО ОКОВИТОЇ

Здається, зовсім недавно спиртні напої у нас вживалися головним чином під час державних та сімейних свят, відзначення інших важливих життєвих подій. Сьогодні ж алкоголь став чи не обов’язковим атрибутом проведення дозвілля, способом відпочинку, розслаблення. Ми вже сприймаємо як належне, що в усіх парках і скверах не лише дорослі, а й молодь (від підлітків до повнолітніх) постійно п’ють з пляшок пиво, ром-колу або інші слабоалкогольні напої. До того ж, як хлопці, так і дівчата. А влітку молоді люди не розлучаються з пляшкою пива навіть у тролейбусі чи трамваї, смокчуть, як мовиться, на ходу.

Раніше пиво дозволялося розпивати лише у відповідних барах. Нині, так би мовити, пивні застілля поширилися на всі громадські місця відпочинку. До речі, робити це суворо забороняється в країнах Європи та сусідній Росії. Наша ж влада ніби не помічає, що, давши зелене світло виробницту та реалізації алкоголю в необмеженій кількості і дозволяючи тим самим спритним підприємцям отримувати надприбутки, вона піддає небезпеці здоров’я підростаючого покоління.
Опитування, які постійно проводить Український інститут соціальних досліджень імені Олександра Яременка серед учнівської (віком від 10 років) та студентської молоді, свідчать, що загроза розвитку раннього алкоголізму в нашій країні стає цілком реальною. Так, за соціологічним дослідженням, проведеним у 2006 році (опитано 6535 осіб), дві третини підлітків віком від 10 до 13 років вже мають досвід вживання спиртних напоїв. У 14 років таких стає вже 90 відсотків, а до 22 років алкоголь вживає майже 99 відсотків молоді (дівчата й хлопці приблизно однаково).
Кожний другий хлопець і кожна третя дівчина щотижня вживають пиво. У віці 14-16 років кожна третя дівчина та більше половини хлопців обов’язково вживають пиво і не сприймають його як алкогольний напій. У стані сильного сп’яніння від вживання спиртного (вина чи горілки) були 15 відсотків хлопчиків і 8 відсотків дівчат, які навчаються в шостому класі. В десятому класі ці цифри становлять відповідно 21 та 23 відсотки, на першому курсі ВНЗ – 26 і 30 відсотків. У січні нинішнього року кожний другий підліток один раз перебував у стані сильного сп’яніння. І процес залучення до алкоголю все більшої кількості молоді триває.
Головною причиною цього небезпечного явища вчені, медики, педагоги, соціальні працівники, представники дитячих громадських організацій вважають рекламу алкогольних напоїв, яка за останні п’ять років набула відверто наступального характеру. Горілка, вино, пиво рекламуються на всіх телеканалах щоденно, на великих міських щитах, на презентаціях нових спиртних напоїв із запрошенням преси. До рекламної кампанії залучаються відомі люди і (що найбільш підступно) серед них є знамениті спортсмени – кумири молоді. Ну хто ж з юних тепер засумнівається в тому, що вживання пива це престижно, модно та ще й кайфово? Але залишимо на совісті цих кумирів заробляння грошей в такий спосіб, а ось держава повинна обов’язково втрутитися і покласти край агресивному наступу алкогольної реклами.
Цілком справедливо зауважив директор Українського інформаційного центру з проблем алкоголю і наркотиків Костянтин Красовський на зустрічі з журналістами, що реклама спиртних напоїв розрахована насамперед на алкоголіків та потенційних споживачів – підлітків. За даними ВОЗ, цілковита заборона реклами алкоголю може зменшити вживання спиртних напоїв на п’ять відсотків. А це означає, що на стільки ж зменшиться кількість нещасних випадків (травм, отруєння, каліцтва, загибелі), які трапляються з п’яними людьми.
Завідувачка міжвідомчим цілодобовим підрозділом «Інформаційно-консультативна соціальна наркологічна приймальня» Київської міської клінічної наркологічної лікарні «Соціотерапія» Ірина Дніпровська констатує, що травматологи-практики більше стикаються з проблемами алкоголізму, ніж наркологи. Саме до них потрапляють ті, хто після пиятики йде на «подвиги», зчиняє бійки, падає з балкона і таке інше. Алкоголіки ж не поспішають до нарколога, поки їх не приводять (нерідко силоміць) родичі.
Щодо дитячого алкоголізму, то, як сказала пані Дніпровська, офіційно таке явище у нас не зареєстроване. У міській наркологічній лікарні Києва на обліку перебувають 17 дітей, і лише одна дитина з них має алкогольну проблему. Але це свідчить про те, що залежних від спиртного підлітків одиниці. Просто батьки бояться, як кажуть, виносити сміття з хати або соромляться звернутися до спеціалізованого медичного закладу, або до кінця не розуміють небезпечність надмірного вживання спиртних напоїв (навіть слабких) дитиною. Алкоголізм – це хвороба, яка розвивається в часі. Якщо підліток почав регулярно вживати будь-яке спиртне, то хвороба обов’язково з’явиться пізніше.
Зі свого боку українські медики проводять профілактичні заходи стосовно шкідливості надмірного захоплення алкоголем. Відповідну програму виконують сімейні, дільничні лікарі, працюючи зі своїми пацієнтами – дорослими й дітьми. Залучаються до цього й шкільні психологи, з якими проводяться спеціальні тренінги. З 2004 року в Києві діє підрозділ «Інформаційно-консультативна соціальна наркологічна приймальня», який організували Київський міський центр соціальної служби для молоді та Київська міська клінічна наркологічна лікарня «Соціотерапія». Підрозділ працює цілодобово, має приміщення для прийому пацієнтів на лівому і правому березі Дніпра, чергують психолог та лікар-нарколог. Консультації надаються безплатно і навіть анонімно. Діти можуть отримати консультацію нарколога тільки за присутності батьків.
Міністерство України у справах сім’ї, молоді та спорту також намагається зробити свій внесок у пропаганду здорового способу життя. Але, ясна річ, сили нерівні. Хіба можуть такі скромні плакати, як «Дітям потрібна сім’я», «З батьком за руку – міцніше», «Ти не можеш його залишити», протистояти агресивній і дуже дорогій рекламі алкогольних напоїв.
Як повідомив журналістам перший заступник директора Державної соціальної служби для дітей, сім’ї та молоді Степан Тимочко, центри його служби створені нещодавно по всій Україні (в містах, районах). Їхнє завдання – профілактика алкоголізму і надання допомоги людям, які опинилися в кризовій ситуації. Є й мобільні консультаційні пункти – автобуси, в яких розміщено необхідну медичну апаратуру. Такі автобуси їздять по селах. Працівники цієї соціальної служби ведуть як індивідуальну роботу з молоддю, так і масову. Виступають у школах, будинках культури, створюють власні клуби для організації повноцінного дозвілля молоді без обов’язкової випивки.
Ясна річ, йдеться не про категоричну відмову від вживання спиртних напоїв. Головне, щоб алкоголь не перетворювався на зло. І про це передусім повинна подбати держава. А в нас досі немає загальнонаціональної стратегії щодо упорядкування виробництва, реалізації та споживання алкогольних напоїв, у тому числі й слабких. При Кабінеті Міністрів існує комісія під головуванням віце-прем’єра Дмитра Табачника, яка має цим займатися, але вона навіть ще жодного разу не збиралася. Певні сподівання громадськість пов’язує з ухваленням Верховною Радою в першому читанні закону, який заборонятиме хоч деякі види рекламування алкоголю. Другий крок має бути більш суттєвим.
Треба, аби кожний юнак і дівчина усвідомили, що успішність у житті не пов’язана з алкоголем. Як казав Наполеон: «Мій тонус високий і без вина».

_x000D_