Високоповажний пане Голово Верховного Суду України!
Вам, як нікому в Україні, добре відомо, що одним із визначальних атрибутів державної незалежності нашої країни є мова державотворчої, титульної Української Нації. Також Вам має бути відомо, що українською мовою розмовляє переважаюча більшість багатонаціонального народу України. І вже достеменно Вам відомо, що захист державної мови та прав українців, як користувачів цієї мови, здійснюється системою судочинства і, найперше, Верховним Судом України, який Ви очолюєте.
Та суди, які покликані і зобов’язані за родом своєї діяльності твердо ставати на захист мовних прав українців, не тільки ігнорують або упереджено розглядають позови українських патріотів-державників, а й відверто, часом у письмовому вигляді, зневажають, висміюють та ображають тих, хто наважується стати на захист української мови. Більше того, побиття С.А. Мельничука депутатом-українофобом за те, що той відстояв своє право на отримання освіти державною мовою в місті Луганську, доводить, що бути україномовним в Україні стає дедалі небезпечніше. Тому дискримінаційні дії суддів ще раз підтверджують здогади про те, що чинна влада тримає курс на викорінення української мови з ужитку, сприяє денаціоналізації та безкультур’ю, що виливається на голови українців із російських та суржикомовних ЗМІ.
Ситуація з витісненням української мови з інформаційного, побутового та комунікативного просторів набуває загрозливих форм, а суди різних рівнів відмовляються «бачити» в цьому проблему, і на позови захисту мовних прав українців займаються шаблонними відписками. Це тільки підігріває нездорові імперські та сепаратистські прагнення різного штибу українофобів з числа нацменшин та деякий зденаціоналізованих українців. Доходить до відверто анекдотичних ситуацій, коли 29 грудня 2006 року на прес-конференції київський міський голова Л. Черновецький заявив, що володіє українською мовою краще за свого попередника, але буде нею розмовляти лише за рішенням суду, якщо такий суд знайдеться. Цим самим пан Черновецький зухвало продемонстрував зневагу і до української мови, і до прав українців – чути від міського голови виключно українську мову. І цим самим він виявив зневагу до всієї судової влади в Україні включно з Верховним Судом. І це зовсім не поодинокий випадок нехтування державним чиновником високого рангу мовних прав українців та україномовних громадян інших національностей.
Подібна мовна дискримінація та сегрегація українців масово поширюється через всеукраїнські друковані та електронні ЗМІ, через відсутність інформації державною мовою на великій кількості товарів широкого вжитку, через засилля «общепонятного языка» під час масових форумів. Саме це дало підстави киянину Володимиру Богайчуку подати до Шевченківського районного суду позов щодо захисту мовних прав українців. Але районний, а згодом і апеляційний суд м. Києва відмовили позивачу на підставі статті 10-ої Конституції! Суди в постановах повторили заперечення відповідача: російській мові гарантується вільний розвиток і використання.
Українська Консервативна партія підтримує Володимира Богайчука та інших українців у їхньому намаганні відстояти своє природне, забезпечене законом право на повагу до себе, як до людей, що проживають в Україні, шанують свою державу, поважають її закони. Але відмова судів у задоволенні їхнього інтересу, що охороняється законом, демонструє до них зневажливе ставлення, на яке вони не заслуговують. Це дає українцям підстави вважати, що вони, українці, чужі і не потрібні цій державі, як і їхня мова. Так ставитись до українців може лише окупант, що хоче посіяти міжнаціональну ворожнечу. А відтак і українці мають право ставитися до чинної влади, як до чужої. Українська Консервативна партія щиро прагне зробити Україну українською. Тому і звертаємося до Вас з цим листом. Адже неможливість захистити свої етнічні права в суді може підштовхнути українців використати для захисту своїх прав більш жорсткі, відомі у цивілізованому світі методи боротьби.