Отож для отримання квоти в компанії
«Нафтогаз України» довелося підвищувати житлово-комунальні тарифи. Це був вимушений крок. Місцеві органи влади зрозуміли, що поблажок з боку держави не буде. В багатьох містах запізнилися з початком опалювального сезону. І нині підтримується тепло в квартирі чисто символічно, оскільки досі не вирішено питання з фінансами. Основний тягар в оплаті енергоносіїв уряд і місцева влада поклали на споживачів – громадян України.Міністерство будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства, а також Антимонопольний комітет перевіряли формування тарифів у більшості міст і суттєвих порушень не виявили. Тож нові тарифи набрали чинності. Київ пізніше за інші міста зробив це, тому комунальні платежі тут збільшено в 3,4 раза.
Ми стежимо за тарифною політикою по всій Україні. Є міста, де комунальні тарифи уточнюються щороку. І це правильно. Скажімо, в Івано-Франківську вони постійно переглядаються залежно від інфляції та цін на енергоносії. А ось у Харкові перед парламентськими виборами керівництво міста підвищило житлово-комунальні послуги вдвічі. Після виборів нова команда міськради скасувала це підвищення. А тепер їй довелося збільшувати тарифи втричі. Отож, якщо міська влада стежить за зростанням цін на енергоносії і відповідно реагує на це, то шокових тарифних стрибків не відбувається.
За логікою з підвищенням вартості комунальних послуг має підвищуватись їхня якість. Так робиться в західних країнах. На жаль, у нас інакше. Ми сьогодні платимо більше за гірші послуги, ніж вони були вчора. І в цьому головна проблема. Чому так відбувається? Тому що тепло- та водопостачальні мережі діють у нас здебільшого з початку минулого століття. Іржаві труби вже ледь витримують навантаження. Цього року після пробного запуску тепломереж у багатьох містах сталися десятки проривів труб. І це за плюсової температури повітря. А що буде, коли вдарять морози? Коли на повну потужність запрацюють насоси, підвищиться до належного рівня тиск у системі?
Після катастрофи в Алчевську всім стало зрозуміло, що нинішній стан комунальної галузі вже загрожує національній безпеці. Наша асоціація ініціювала розгляд цього питання на засіданні РНБО у травні нинішнього року. За рішенням ради до наведення ладу в комунальній сфері залучені всі гілки влади. У наступному році у фінансуванні ремонту, замін водо-, тепломереж та запровадження енергозберігаючих технологій візьмуть дольову участь уряд та органи місцевої влади (50х50). Таким чином не лише за гроші населення та місцевих бюджетів відбуватиметься оновлення комунального господарства, а й коштом держави.
Однак цілковито подолати кризу, що виникла в комунальній сфері, можна тільки докорінно її реформувавши. Нагадаю, що країни, які вступали до ЄС, спершу отримали від цього союзу кошти на заміну водотепломереж з розрахунку дві тисячі євро на одного мешканця. За таких розрахунків Україні треба 94 мільярди євро. Це три наші річні бюджети. Ясна річ, таких коштів у комунальну галузь уряд не вкладе (на наступний рік їй заплановано виділити два мільярди гривень). Перекласти весь тягар на населення також неможливо, бо доходи в більшості наших громадян невисокі.
Отже, залишається тільки здійснити реформування. І тут слід розуміти, що проста ліквідація жеків нічого не дасть, а лише поглибить проблему. Реформа має починатися з обов’язкового визначення (оголошення) власників багатоквартирних будинків. Без цього не відбуватиметься подальшого руху. Повинен з’явитися керуючий будинку а може, й не одного. І тільки власники будинків вирішать, хто і як їх має обслуговувати. Краще це доручити жеку, або, скажімо, окремо найняти якусь приватну компанію, яка забезпечуватиме і ремонт житла, і надання комунальних послуг.
Друге, що важливо – це ремонт водотепломереж. Їх можна залишати в комунальній власності або здати в концесію приватним компаніям (тобто без права власності), які постачатимуть мешканцям тепло та воду. А для того, щоб ці мережі здати в оренду, їх треба повністю замінити на нові, якісні. Де взяти гроші на таку заміну? Частково вже дає держава, місцева влада та самі споживачі. Суттєвий додаток до цього можуть скласти кошти від продажу землі, що перебуває у власності міста. Їх обов’язково треба спрямувати на оновлення комунального господарства.
І третій момент. Треба довести до свідомості кожного мешканця, що комунальне підприємство не може бути лише бездефіцитним, а неодмінно прибутковим, щоб воно саме вкладало кошти в реконструкцію, технічне забезпечення свого господарства. Тоді кардинально зміниться система надання комунальних послуг, вони стануть якісними. Якщо ми не реалізуємо ці три складові, нічого не зміниться в комунальній сфері. Зростатимуть лише тарифи, а не якість. Але ж не може так тривати до безкінечності.