Саме про них йшла мова на черговому засіданні Національного прес-клубу реформ, в якому взяв участь народний депутат, заступник голови Комітету Верховної Ради з питань регламенту, депутатської етики та забезпечення дупутатів Василь Кисельов (фракція «Регіони України»). До речі, запрошені з інших фракцій: Іван Бондарчук (СПУ) та Олег Ляшко (БЮТ) на засідання не прийшли. Отож Василю Кисельову довелося одному витримувати натиск журналістів, пояснювати, як його профільний комітет реагує на гучні заяви представників окремих фракцій про необхідність скасування депутатських пільг та недоторканності парламентарів.
Насамперед, як сказав Кисельов, цим депутатам було запропоновано відмовитися від своїх пільг і тим самим подати приклад іншим. На що вони відповіли так: добровільну відмову від пільг не передбачено законом. Цілком слушно. Тому регламентний комітет третього листопада нинішнього року подав на розгляд Верховної Ради законопроект «Про зміни та доповнення до Закону України «Про статус народного депутата України». Зокрема, пропонується доповнення такого змісту: «Народний депутат на підставі поданої ним заяви на ім’я голови Верховної Ради має право повністю або частково відмовитися від гарантованих йому прав (тобто пільг – С.Л.), передбачених законом». Ця заява не матиме зворотної сили, отже, депутат не зможе її відкликати.
Побачимо, чи відмовляться від пільг ті депутати, які на словах є найбільшими їхніми противниками, чи то лише піар. Особисто я у високу свідомість наших парламентаріїв не вірю. Адже доведеться відмовитися від солідного державного довічного утримання. Хіба що частково хтось готовий поступитися своїми правами на привілеї. А вони дуже суттєві. Судіть самі, народний депутат України отримує зарплату з надбавками в середньому не менше 13 тисяч гривень, йому надається житло або відповідна грошова компенсація, розмір його пенсії становить 80-90 відсотків від зарплати, до того ж при виході на пенсію він отримує разово ще 12 окладів. Депутат забезпечується автотранспортом, має 45 днів відпустки, яка оплачується в розмірі двох окладів, безплатне медичне й санаторне лікування, безплатне страхування, навчання та ще низку менш значних пільг. У разі припинення депутатських повноважень він отримує одноразову грошову допомогу в сумі трьох окладів. Крім того, якщо він одразу не влаштувався на іншу роботу, то рік одержує зарплату парламентарія.
Таке життя, як у Христа за пазухою, народні обранці узаконили собі довічно. Причому в законі весь довгий список пільг завуальовано називається – забезпечення діяльності депутата. Виходить, що для звичайного пенсіонера безплатний проїзд у міському громадському транспорті це пільга, а для парламентарія – забезпечення діяльності. Так само і безплатна парковка автомобіля, безплатний провіз багажу в поїзді, літаку тощо.
У Законі «Про статус народного депутата України» мова йде про надання парламентарію службового житла, яке після завершення своєї роботи у Верховній Раді він має звільнити. Але, за словами депутата Василя Кисельова, ще жодний народний обранець цього не зробив. А його ніхто й не виселив, подарувавши за рахунок платників податків квартиру вартістю 200-500 тисяч доларів. Ось так наші законотворці виконують закон.
Отримавши мандат, що гарантує йому недоторканність та ще купу привілеїв, депутат Верховної Ради може вважати себе небожителем. Йому вже не треба ні про що турбуватись, навіть не відкривати рота на засіданнях парламенту, а лишень час від часу з’являтися в залі та тиснути на кнопки. Він по-справжньому ні перед ким не звітує. За таких умов у депутатський корпус насамперед прагнуть потрапити зажерливі люди, демагоги, трутні та представники кримінального бізнесу.
Про свій добробут наші законотворці ніколи не забувають. І вже збільшили на 183 мільйони гривень кошторис на утримання Верховної Ради на 2007 рік. Тепер він становить 745 мільйонів гривень (наближається до мільярда!). Чи не забагато це для такої бідної держави, як наша?
Отож, перегляд Закону «Про статус народного депутата України» потрібно зробити негайно. А саме: скасувати численні невиправдані привілеї народних обранців та додати і чітко окреслити їхні обов’язки. Інакше Україна й надалі формуватиметься як олігархічна та архікорумпована держава з дуже низьким життєвим рівнем населення.