Більша частина втраченої тваринами ваги припадала на так званий вісцелярний жир — скупчення жирової тканини довкола внутрішніх органів. Цей різновид жирових відкладень найгірше піддається спаленню за допомогою звичайних дієт і фізичних вправ.
Результати експерименту, проведеного групою дослідників з Університету Хоккайдо, були представлені на щорічній конференції Американського хімічного товариства, що відбулася в Сан-Франциско.
В ході дослідження, в якому було задіяно більше 200 лабораторних тварин, ученим вдалося встановити, що пігмент фукоксантин бореться з жировими відкладеннями двома способами.
По-перше, цей пігмент здатний активувати розщеплювання жиру протеїну під назвою UCP1. Цей протеїн у великих кількостях міститься в жировій тканині черевної порожнини. Згідно з численними дослідженнями, цей тип жирових відкладень найбільше пов’язаний з підвищеним ризиком серцево-судинних захворювань і діабету. Крім того, фукоксантин стимулює вироблення в печінці докозагексанової кислоти (DHA), що сприяє зниженню рівня «шкідливого» холестеролу, який циркулює в крові.
Вживання концентрованого фукоксантину не викликало будь-яких побічних ефектів у піддослідних тварин.
Водорость Undaria pinnatifida є відомим інгредієнтом японської кухні і використовується під час приготування японської страви мисо. Проте походи в японські ресторани навряд чи допоможуть позбутися зайвої ваги, оскільки фукоксантин, що входить до складу морських водоростей, міцно пов’язаний з рослинними білками і ледве засвоюється організмом.
Як лікарський засіб фукоксантин необхідно застосовувати в очищеному вигляді, і подібні препарати зможуть надійти в продаж не раніше, ніж через 3-5 років, попереджають японські дослідники.
Коментуючи результати досліджень для Бі-Бі-Сі, британський фахівець з проблем ожиріння Іан Кемпбелл визнав, що досягнуте в ході експерименту зниження ваги на 5-10 відсотків цілком відповідає показникам ефективності засобів боротьби з надмірною вагою. В той час, за словами Кемпбелла, залишається неясним, наскільки дані, отримані в ході дослідів з тваринами, виявляться придатними для лікування людей.
«Можлива відсутність у цієї речовини побічних ефектів видасться принадною, проте нині вона ще дуже мало схожа на ліки», — відзначив Кемпбелл.