Проте й організований туризм гуртував вільнодумців. Тому за туристами наглядали відповідні органи. Коли Печерський районний клуб туристів у Києві видав ротапринтним способом один з перших у столиці України «самвидавівський» збірник туристських пісень, то ці відповідні органи конфіскували майже весь наклад. Лише в 1999 році видання було відтворене.
Після розпаду СРСР туризм, у зв’язку з припиненням фінансування профспілками, занепадає. Але не зникає.
В 2000 році в Київської обласної федерації спортивного туризму (КОФСТ), як говорить її президент з 2003 року Олександр Романенко, відкривається друге дихання.
Нещодавно коштом групи туристів видано книгу «Нариси з розвитку самодіяльного туризму на Київщині». Це збірник спогадів ветеранів спортивного туризму Київщини. Нині туристські клуби діють у Білій Церкві, Березані, Бородянці, Боярці, Броварах і Ржищеві.
Юрій Бабич із Ржищева розповідає: «У нас не просто тур-клуб «Вертикаль». Це — центр української культури і духовності. Ми маємо на меті якомога більше нашої юні і молоді долучити до історії України, рідного краю, життєвих витоків кожного. Члени клубу дуже люблять авторську пісню. Багато складають самі. В цьому нам дуже допомагають вихованці Стрітівської школи кобзарського мистецтва. Ми хочемо створити серію туристичних пісень українською мовою. А тому будемо дуже вдячні всім, хто відгукнеться й надішле нам свої тексти або туристичні пісні українською мовою.
Екзаменом для туристів є екстрім-марафон. На ньому треба за короткий строк пройти 50-100 кілометрів, долаючи водні та рельєфні перешкоди. Наприклад, в 2004 році на підручних плавзасобах треба було пропливти Дніпром кілометр при температурі 10 градусів. Ржищівці прибули неукомлектованими необхідним спорядженням. Вони зібрали пластикові пляшки, наповнили ними рюкзаки — і плавзасоби готові.
В КОФСТ найбільший послужний список туристських походів має кандидат технічних наук Владислав Павленко. Починаючи з 1946 року, коли він став студентом сільськогосподарського інституту (нині Національний аграрний університет), і досьогодні Павленко не змарнував жодного сезону. Пішки, автопробігом, сплавом він здолав вздовж і впоперек всі гори колишнього СРСР, тундру й пустелі, Північний Льодовитий океан, озеро Байкал, Соловецькі острови. Водночас Владислав Павленко написав 240 наукових праць, 6 монографій, має 8 авторських свідоцтв.
На жаль, багатьох ветеранів туризму вже немає. Під час висотних робіт загинув великий ентузіаст туризму Олег Паливода. Під час походу в Криму зупинилося серце засновника туристського клубу «Роток» у Білій Церкві Костянтина Хейлика. Справу батька продовжує його син Андрій Хейлик. Один з найскладніших перевалів Північно-Західного Паміру названо ім’ям одного з лідерів клубу туристів сільськогосподарської академії Сергія Тіткова, який там загинув. Тяжка хвороба доконала голову кадрової комісії обласної федерації Володю Зав’ялова. Біля селища Домбай на Кавказі є альпіністське кладовище. Більшість могил — символічні. На одній з меморіальних плит — імена випускників Київського політехнічного інституту В. Бондаренка, В. Найдіна і Щукіна, для яких сходження 1980 року стало останнім. І можна назвати ще низку імен.
Однак туристи знову йдуть у гори, пустелі, долають річки на байдарках, катамаранах і плотах. І в минулому, і нині серед туристів багато студентів. Утворюються і туристські родини.
Незалежність України дозволила нашим туристам здійснити закордонні походи, побувати на інших континентах.
Туристи КОФСТ в 2002 році піднімалися на Монблан (4807 м) у Альпах, а в 2004 році підняли український прапор на Кіліманджаро (5895) у Африці. Головна проблема в туризмі — нестача фінансування. На Кіліманджаро записалося близько 30 чоловік, а змогло поїхати лише троє — Олександр Романенко, майстер спорту зі спортивного туризму Ігор Шкляр і турист-початківець Олексій Кондратов. Двотижнева мандрівка мала коштувати близько п’яти тисяч доларів на кожного. Українські туристи, економлячи на всьому, вклалися кожен у 1800 доларів, включаючи сплату за проїзд, готелі, харчування. Квитки на літаки і поїзди брали заздалегідь в Україні в обидва боки. Але готелі і екскурсії попередньо в Україні не замовляли. Скажімо, попередньо заброньований номер у готелі в Танзанії коштував би на трьох до 100-200 доларів. А на місці туристи платили за кімнату на трьох 12-30 доларів.
Минулого року туристи КОФСТ знову відвідали Африку, де здійснили сходження на гору Меру і пік Соціалізму, побували на озері Вікторія, прогулялися з рюкзаками по Танзанії.
Про сходження на Кіліманджаро знято фільм. Буде й книга про африканські мандри туристів Київщини.
Не забуває КОФСТ і про змагання. В травні нинішнього року в Бахчисараї туристка обласної федерації Олена Скуловатова стала чемпіонкою України з гірського туризму.
В останній декаді червня група туристів КОФСТ здійснила автомобільну поїздку по Словаччині. Побували на фестивалі русинської культури в місті Швиднік. Коли наш хор імені Григорія Верьовки виконував «Реве та стогне Дніпр широкий», то всі присутні піднімалися і підспівували стоячи. А фестиваль відбувся в музеї під відкритим небом. Президент КОФСТ Олександр Романенко, Ігор Шкляр і його син, студент КПІ Олег, використовуючи альпіністське спорядження, піднялися на найвищу вершину Високих Татр і взагалі всіх Карпат — Герлаховськи-Штіт (2655 м). Півсотні туристів обласної федерації в липні подорожували Західним Кавказом. У вересні буде сходження на Ельбрус. А в грудні туристи КОФСТ вилітають у Південну Америку. Коли в нас зима, в Південній півкулі літо. Наші туристи планують підняти прапор України на найвищій горі Західної півкулі Аконкагуа (6959 м). ця вершина розташована на кордоні Чилі та Аргентини. В туристській команді ще є вільні місця.
Анатолій ЗБОРОВСЬКИЙ