БОРОТЬБА ЗІ СНІДОМ ПЕРЕТВОРИЛАСЯ НА БІЗНЕС?

У Торонто завершилася міжнародна конференція присвячена боротьбі зі СНІДом.

Серед 20 тисяч її учасників була і українська делегація. До її складу ввійшли українські науковці, лікарі та представники неурядових організацій, які працюють із ВІЛ-інфікованими в Україні. Українську владу на конференції представляв заступник міністра охорони здоров’я Валерій Івасюк.
Цьогорічна міжнародна конференція боротьби зі СНІДом викликала в нього переважно негативні враження. Він каже, що за останні вісім років світ не просунувся у своєму пізнанні хвороби:
«Нічого не змінилося у сфері глибокого пізнання біології вірусу СНІДу, — зазначив В.Івасюк. — Мало що змінилося у базисних підходах до лікування. Але що змінилося, і що також негативно позначилося на моєму ставленні до цього Конгресу, це певний цинізм в більшості його організаторів та учасників».
Цинізм учасників Валерій Івасюк пов’язує із перетворенням боротьби зі СНІДом на прибутковий бізнес. Гроші, які крутяться у сфері СНІДу, зросли до 180-250 мільярдів доларів на рік. Більшість цих грошей йде не на важливі профілактичні програми, які змінюють ризикову поведінку людей, а на закупку ліків, на дослідження, тобто на подолання наслідків епідемії, а не на зменшення її масштабу, вважає заступник міністра МОЗ.
Найважливішим на конференції, з точки зору українського урядовця, був виступ директора програми ООН зі СНІДу Пітера Піота. На його думку, 60 відсотків ВІЛ-інфікованих у світі — жінки. Як наголошувалося, відбувається фемінізація самої епідемії.
Схожа тенденція відстежується і в Україні. Водночас, як зазначає заступник міністра охорони здоров’я, учасники конференції загалом оминули проблему поширення СНІДу у Східній Європі. Проте, як він вважає, епідемія цієї хвороби в Україні вже стала неконтрольованою. Івасюк визнає, що без значних коштів змінити такий стан неможливо. Але він досить скептично оцінює перспективи відновлення фінансування від Світового Банку. Валерій Івасюк покладає головні сподівання щодо отримання додаткових коштів на прямі контакти із зацікавленими урядами розвинених держав, зокрема із канадським.