Декілька місцевих силачів витягнули руками човен з мулу і повідомили про знахідку учених.
— Човен побудували за часів княгині Ольги, — розповів краєзнавець Володимир Перунін. — Робота невідомого стародавнього майстра дуже елегантна, а конструкція човна незвичайна — борти потовщені, а ось дно всього лише 12-міліметрове. До речі, знайти в Україні цілий човен досі нікому не вдавалося.
Хто ж міг плавати на такій унікальній посудині?
Зарічанський цвинтар, де затонув човен, був заснований в 947 році, а вище, на півтора кілометра за течією, знаходилося поселення варягів. Як відомо, велика княгиня Ольга родом із Пскова. Її предки були варягами, і не виключено, що вона підтримувала зв’язок зі своїми рідними, а на кордоні з територією нинішньої Білорусі мала штаб-квартиру.
Можливо, посланець прямував або від княгині, або до неї з таємним дорученням. Для тихого пересування варяг вибрав човен-душогубку — плавати на якому дуже небезпечно. Судно нестійке і при найменших коливаннях могло просто перекинутися.
— Однозначно, що плавав на ньому не воїн, — каже Сергій Воронячий, директор департаменту підводних досліджень Інституту археології НАНУ. — Стояти на такому човні на повний зріст і розмахувати мечем нереально.
Але, видно, на шляху кур’єра зустрілися вороги, і він затонув разом із човном.
— Човен побудували за часів княгині Ольги, — розповів краєзнавець Володимир Перунін. — Робота невідомого стародавнього майстра дуже елегантна, а конструкція човна незвичайна — борти потовщені, а ось дно всього лише 12-міліметрове. До речі, знайти в Україні цілий човен досі нікому не вдавалося.
Хто ж міг плавати на такій унікальній посудині?
Зарічанський цвинтар, де затонув човен, був заснований в 947 році, а вище, на півтора кілометра за течією, знаходилося поселення варягів. Як відомо, велика княгиня Ольга родом із Пскова. Її предки були варягами, і не виключено, що вона підтримувала зв’язок зі своїми рідними, а на кордоні з територією нинішньої Білорусі мала штаб-квартиру.
Можливо, посланець прямував або від княгині, або до неї з таємним дорученням. Для тихого пересування варяг вибрав човен-душогубку — плавати на якому дуже небезпечно. Судно нестійке і при найменших коливаннях могло просто перекинутися.
— Однозначно, що плавав на ньому не воїн, — каже Сергій Воронячий, директор департаменту підводних досліджень Інституту археології НАНУ. — Стояти на такому човні на повний зріст і розмахувати мечем нереально.
Але, видно, на шляху кур’єра зустрілися вороги, і він затонув разом із човном.