ДЕНЬ ГАНЬБИ, САНКЦІОНОВАНИЙ УРЯДОМ

Він просто ганебний! Команда Олега Блохіна була розчавлена іспанцями з розгромним рахунком 0:4. І не було б так прикро, якби не роздмухуваний футбольними діловарами ажіотаж довкола участі національної збірної України у фінальній частині першості світу. З допомогою засобів масової інформації було досягнуто масового зомбування наших громадян, у свідомості яких футбольний день 14 червня став набагато важливішою подією, ніж, скажімо, початок роботи Верховної Ради нового скликання. Навіть народні депутати «підігнали» законотворчість таким чином, аби в час пообідній ніщо не заважало їм зручненько вмоститися перед телевізорами й налаштуватися на «картинку» з стадіону в Лейпцігу. До створення атмосфери футбольного психозу доклав руку й український уряд, про що наша газета писала в минулому номері. Але після провального стартового матчу проти збірної Іспанії мимоволі виникає запитання: а чи варта була шкурка вичинки? Чи компенсувалися значні матеріальні втрати, санкціоновані Кабінетом міністрів у вигляді дозволу не працювати всій країні половину робочого дня позаминулої середи, коли наша національна команда була декласована іспанськими віртуозами шкіряного м’яча? Чому взагалі футбольні пристрасті раптом стали справою державної ваги? Саме пристрасті, а не державна підтримка розвитку фізкультури і спорту в Україні, чого назагал у нас давно не спостерігається. Причина тут очевидна: набагато легше періодично видимати ажіотажну бульбашку, аніж постійно займатися створенням належних сучасних умов для ведення того ж таки футбольного господарства, відданого владою на відкуп діловарам від спорту. А що вони й далі «діловарять», то переконайтеся самі. Один із них, Григорій Суркіс (він же – президент Федерації футболу України), оголосив гравцям збірної суму грошової винагороди за вихід із групи. Вона становить три мільйони доларів. Після цього переконайте мене, що хлопці гратимуть на полях Німеччини тільки за честь національного прапора. Ось так і «виховується» патріотизм. Гидко! Петро МАРШАЛЕЦЬ