МОЛЕБЕНЬ ДО «СВОГО» ВОГНЮ, або ХТО В УКРАЇНІ НЕ БАЖАЄ КОНФЕСІЙНОГО МИРУ

Ясна річ, усе те не мало анінайменшого стосунку до проблем віри і віросповідання. Бо йшлося насправлі про звичайнісіньке втручання чужоземної церкви у виборчий процес на користь одного з претендентів на державну булаву — Віктора Януковича, на якого поставила офіційна московська влада. Одним із рупорів якої завжди виступали духовні васали Олексія ІІ, котрі й розгорнули в Україні дискредитаційну війну проти помаранчевого кандидата. Проте коли переміг Віктор Ющенко, він не вдався до дріб’язкових спроб помститися за образу честі (а фактів такої образи було чимало!). Як Президент, він чітко дотримувався узаконеного в Україні відокремлення церкви від держави й навпаки. І суто по-людськи пробачив Володимиру Сабодану та його слугам їхні богоневгодні діла у період виборчої президентської кампанії.
Відтоді збігло майже півтора року. Відійшов у історію й емоційно притлумився небувалий суспільний конфлікт, у вир якого було втягнуто практично все доросле населення країни. Згладилося багато гострих кутів. Соціальний настрій вирівнявся й стабілізувався. Політичні проблеми перестали бути «земснарядом» для намивання ґрунту під сепаратистські настрої. У відстоюванні державно-національних інтересів чимраз більше спільної мови почали знаходити українські Схід і Захід, хоч на цьогорічних парламентських виборах вони й залишилися вірні своїм симпатіям зразка грудня 2004 року. Але завдяки зусиллям влади і особисто Віктора Ющенка ці «різнобарвні» симпатії не пролягли тріщиною через українське суспільство, яке стає дедалі більш консолідованим.
Отож цілком логічними стали чергові спроби Президента, спрямовані на подальше об’єднання нації, всіх соціальних верств і груп населення. А тут ще й випала добра нагода. Так, на цьогорічні Великодні свята до української столиці вперше прибув благодатний вогонь із Єрусалима, з храму Гроба Господнього. Прибуття вогню було зініційоване найвищим державним керівництвом України, отож від імені Віктора Ющенка ієрархам усіх християнських церков України було надіслано запрошення взяти участь у церемонії запалювання великодніх свічок. Воднораз у своєму радіозверненні до українського народу з нагоди Великодніх свят Президент закликав усі церковні конфесії до примирення в ім’я благополуччя для всієї України.
На церемонію до київського собору Святої Софії прибули Патріарх Київський та всієї Руси-України Філарет, кардинал Української греко-католицької церкви Мирослав Гузар, предстоятель Української автокефальної церкви Мефодій та глава Вірменської апостольської церкви єпископ Буніатян. Вони запалили лампадки від єрусалимського вогню для подальшого розповсюдження його по своїх храмах. Запрошення Президента проігнорував тільки патріарх московської гілки УПЦ Володимир Сабодан. Пізніше керівники цього патріархату «виправдовувалися» тим, що мають «свій» благодатний вогонь із Єрусалиму.
Отим коротким словом «свій» багато чого сказано. Відмова Сабодана взяти участь у спільному причасті до священного вогню означає, що Україна та її незалежна державна влада ніколи не були, не є і не будуть «своїми» для посланців московської церкви, що вони тут виконують зовсім не Божу місію й належать фактично до «п’ятої колони» Кремля.
Стало ще більш очевидним, що ідея створення в Україні єдиної Помісної церкви торпедується саме «святими отцями» УПЦ Московського патріархату. 

Петро МАРШАЛЕЦЬ