Оскільки безпричинних явищ у природі і суспільстві навіть у принципі не може бути, спробуємо їх знайти. На поверхні – наступне. Наш Тарас євреїв (як же про це коректно висловитись), не дуже любив. Напевно, як істинний Пророк передбачав, яку роль зіграють сіоністи у долі його так гаряче і болісно коханої України. До хрестоматій увійшли слова Шевченка, сказані ним у пророчій і так до кінця не осягнутій світом поемі «Гайдамаки». «Отак уранці жид поганий над козаком коверзував. Ярема гнувся, бо не знав, не знав сіромаха, що виросли крила, що неба дістане, коли полетить. Не знав, нагинався...» Ключовими словами тут, очевидно, є «жид поганий», а також «коверзував», і те, що Ярема не знав, що в нього вже виросли крила.
Куди тому Нострадамусу! Ще і ще раз перечитуючи Шевченка вже нині пересвідчуєшся, що ненависть сіоністів до Тараса набагато глибша, ніж та, що лежить на поверхні. Головна причина її криється не в словах «жид поганий» (образ колишніх і нинішніх сіоністів). Тут все набагато складніше. Шевченко геніально передбачає, що в українців в черговий раз виростуть крила (Ярема, образ не лише колишніх, але й нинішніх українців). І коли вони це усвідомлять, зможуть піднятися над усім світом. «Що неба достане, коли полетить». Справді, в ХХ столітті українці дали світові Крила через геніальних представників нашої нації, перш за все Засядька, Кибальчича, Ціолковського-Наливайка, Кондратюка, Корольова, Глушка, Яримовича, Челомея, Гнатюка, Дудчака, Лозино-Лозинського, Янгеля, Сікорського та інших. Ось тут і спливають слова нашого Пророка і Вчителя: «Не знав, нагинався...» Українці зовсім не знають, що в них знову виростають крила. Черговий раз в історії України. Усе інше в нас є, закладене в генах від природи. Треба здійснити лише останній, але найважливіший крок – усвідомити себе великою нацією Геніїв, Героїв і Пророків.
Так, добре, погодиться скептично налаштований читач. Українці справді дали світові Пісню, Хліб і Крила. Це є незаперечні факти, хоча більшість українців, на жаль, нічого і не знає про це. Що ж ми зробили в інших галузях буття, не пов’язаних з освоєнням Космосу, створенням чарівної і найчисленнішої в світі народної пісні і хліборобським заселенням всіх чорноземів планети. І тут ми майже нічого не знаємо, якраз за Шевченком. Моя вроджена схильність до постійних досліджень примушує постійно експериментувати зі студентами. Хто першим у світі створив атомну бомбу? – запитую я у студентів. Трапляються такі (зрідка, звичайно), які кажуть: «Опенгеймер». Так, Опенгеймер, етнічний єврей, працював рядовим інженером у лабораторії вибухових пристроїв у Лос-Аламосі. Але оскільки він належить до «богообраного» народу, сіоністи всіляко його рекламують. І вони ж як у рот води набрали, що всю цю лабораторію очолював якраз українець Джордж Богдан Кістяківський. Народився, до речі, у славному місті Києві, як і Сікорський чи Лозино-Лозинський. Так-от саме Кістяківський і є творцем першої у світі атомної бомби. І як це й досі ще не знайшли жодного «геніального» єврея, котрий би працював рядовим інженером у Корольова чи Глушка і не оголосили його світочем освоєння космічного простору. Це добре, що у Глушка є діти, які захистили його національну належність. А ось у Кондратюка їх немає. Тому в Росії він уже «гениальный русский инженер». Ну не можна ж так, хлопці. Знайдіть хоч когось справді свого. Не треба ж так відверто і нахабно красти у сусідів.
Ну то США, чую я знову голос скептика. А після Америки невдовзі атомну бомбу створили і в Радянському Союзі. Так, точно! І все це здійснювалося під безпосереднім керівництвом геніального українця Миколи Духова, який народився в селі Веприк Гадяцького району Полтавської області. Цей геніальний син української нації потрапив як найбільш нагороджуваний науковець і винахідник світу до Книги рекордів Гіннеса. Навіть у новітніх українських енциклопедіях про нього – жодного слова. А він міг усе. Крім атомної бомби, створив знамениті танки Т і ІС, ракети до «Катюш», стрілецьку зброю. Керував конструкторським бюро всієї оборонної промисловості СРСР. Тричі Герой Соціалістичної Праці, п’ятиразовий лауреат Сталінської і один раз Ленінської премій.
Воістину сказано Шевченком: «Ярема гнувся, бо не знав...». Ми не знаємо і про те, що найбільші святині пихатих росіян і поляків, якими вони так пишаються, мають українське походження. Вони всього-на-всього у нас украдені.Володимирську ікону Божої Матері вивезено з Вишгорода, що під Києвом, а відома «Матка Боска Ченстоховска», заступниця всіх поляків, потрапила до наших західних сусідів. Чи може, ми знаємо, що всі французькі королі, починаючи з ХІ століття присягали на українському Євангелії, привезеному з Києва до Парижа Анною Ярославною. І в усіх наступних королів Франції текла українська кров. Чи відомо нам, що головні князівські роди Росії та Польщі мають українське походження. У поляків були князі Мазовецькі. Всі ж інші найшляхетніші польські роди (Вишневецькі, Конецпольські, Потоцькі, Чарторийські тощо) мають українське походження, так як і російські Волконські, Глинські, Товсті, Разумовські тощо. Ну не було своїх, що тут поробиш. «Не знав, нагинався...» Саме про це у Шевченка з трьома крапками. За Шевченком, ми будемо нагинатися перед «жидами поганими» лише доти, доки не будемо знати. Перш за все самі себе. Бо, як ми дізнаємося, що виросли крила, якщо про це не відаємо. Сліпі ми донині...
І, здається, є наша, за Шевченком, не своя країна. І є в ній Міністерство освіти і науки. Кому ж, як не йому, усвідомлено, на рівні державної освітньої політики донести до учнів і студентів хоча б викладені мною факти, які є мізерною часткою внеску української нації в світову історію та цивілізацію. Та де там. Міністерству не до того. Воно воює з МАУПом. Скільки енергії витрачається на очевидний маразм. От би її спрямувати на добро, правду і справедливість. Наприклад, організувати нормальний конкурс на патріотичні, високоінтелектуальні і методично адекватні підручники для середньої школи за 12-річним терміном навчання. Як відбувся цей конкурс минулого року, не хочеться й згадувати. Численні скандали, аргументовані апеляції, викриття ганебних порушень. Хіба це нормально, коли вчителі, батьки і діти відмовляються від виданих за державний рахунок масовим тиражем підручників, йдучи на книжкові ринки, де продаються підручники, які «не пройшли конкурсу». Визначати, який підручник є переможцем, мають не призначені керівництвом Міносвіти і науки комісії, а безпосередні замовники, тобто учні, вчителі і батьки. Не треба жодних комісій, достатньо поїхати на ринок і розпитати в продавців, які підручники користуються найбільшим попитом, або звернутися до шкільних бібліотекарів. Їхнє опитування виявить справжніх переможців. Уявіть собі таку маразматичну ситуацію, коли рейтинг легкових автомобілів в Україні визначатиметься не попитом на них на ринку, а якоюсь чудернацькою комісією. Та це ж повний дебілізм.
В Інтернеті «вумні» сіоністи розмістили цікаве твердження «для дурних»: хто виступає проти сіоністів, той виступає проти євреїв, а отже, є юдофобом і антисемітом. Якби вони хоча б щось мали в голові, такого б не писали. Я одразу ловлю цих «мудрагелів» на слові і продовжую логічний ряд. Хто виступає проти фашистів, той виступає проти італійців, а отже, є італофобом, хто виступає проти нацистів, той виступає проти німців, а отже, є германофобом і т д. і т.п. Сіонізм, як і фашизм, нацизм, комунізм тощо, є політичною течією, а не етнічною організацією. Хіба не так? Все це відгалуження однієї і тієї ж сатанинської ідеї мондіалізму. Яке етнічне походження було в людей з чисто єврейськими прізвищами Гітлер (керівник нациської партії в Німеччині), Гесс (його заступник по партії), Розенберг (головний ідеолог нацизму). Про їхнє етнічне походження нині невідомо хіба що дуже вже «розумному». Так давайте вже врешті-решт говорити правду. Досить брехати! Чи може бути сіоністом етнічний українець? Факти вказують на те, що можуть, ще й як. І синагоги відвідують, і ще багато що роблять на користь якраз сіонізму, а не українській національній ідеї. А з-поміж євреїв немало відвертих фашистів, нацистів і комуністів. Це незаперечні факти. А реальна сіоністсько-комуністична коаліція в «українському парламенті». А фашистсько-комуністичний пакт Молотова-Рібентропа під час Другої світової війни? Чи, може, його теж не було?
Наші Пророки і Вчителі – Тарас Шевченко, Іван Франко, Леся Українка та інші, хто поклав на себе цю важку місію вже в наш час (лжемесії до уваги не беруться, вони себе цілком розвінчали), як більмо на оці в сіоністів. Смію нагадати «комуністам» визначення сіонізму з «Большой советской энциклопедии»: «Сионизм – наиболее реакционная разновидность еврейского буржуазного национализма». Правильно, і ще раз правильно. Так воно було, так воно є і нині. З єдиним зауваженням, що сіонізм виник серед євреїв, як і фашизм серед італійців чи нацизм серед німців, але нині це вже не національні, а інтернаціональні справді найреакційніші вкупі з комунізмом політичні течії.
Українці, за задумом сіоністів, в тому числі і через Тараса Шевченка не повинні дізнатися, що не євреї, а саме українці є реально «богообраною» нацією, якій у світі протистоїть диявол. Тому якраз українців протягом останніх століть, особливо в ХХ столітті, диявол в особі сіонізму, комунізму, фашизму і нацизму та їхніх сатанинських сект, тобто в усіх власних земних проявах, знищував десятки мільйонів. Не євреїв боїться світове зло, а українців. Сіонізм, комунізм, нацизм і фашизм, як я вже писав, є відгалуженнями однієї диявольської ідеї мондіалізму. Не араби чи мусульмани є реальною загрозою божевільним планам сіоністів заволодіти світом. Лише українці з їхнім величезним інтелектуальним потенціалом, помноженим на безмежний потенціал української землі і української діаспори, здатні реально протистояти сіоністам. Тому класичним завданням сіоністів, яке вони реалізовували в усі часи, є: якщо не можеш перешкодити відродженню нації чи ідеї, очоль її і зсередини зруйнуй. Але стосовно українців нічого з цього не вийде. Сіоністи можуть очолити лише неукраїнську Україну, але ніколи не будуть заправляти в Україні українській.
Попереду нова епоха. Це буде час України і українців. Як би не шаленіли сіоністи, завадити прийдешньому не дано нікому. Що має відбутися, обов’язково відбудеться. Усвідомивши, що в неї виросли крила, наша нація «неба достане, коли полетить...»