…Майже століття тому на пам’ять про батька, відомого українського цукрозаводчика та мецената Віктора Федоровича Голубєва, сини Лев та Віктор збудували у сімейному маєтку церкву Покрови Пресвятої Богородиці. Її будівництво закінчилося 1906 року. Давньому товаришеві та однодумцю Миколі Реріху брати замовили ескізи розписів та мозаїки церкви.
1896 року Реріх відвідав Київ, був у захопленні від його архітектурних шедеврів. Традиції часів Святого Володимира та Ярослава Мудрого згодом озвалися в його мозаїчних творах, зокрема і в композиціях «Покрова Святої Богородиці» та «Спас Нерукотворний» у пархомівській церкві. Насичені кольором і водночас лаконічні, ці мозаїчні полотна – своєрідне оспівування гармонії в природі, спроба втечі від суєтного світу. Згодом ця ідея посилиться у творчості М. Реріха, особливо під час багатолітньої подорожі Центральною Азією.
Пархомівський храм збудований у стилі модерн, особливо популярному в європейському та американському мистецтві кінця ХІХ – початку ХХ століть. В його основі – органічний синтез мистецтва різних епох і стилів, що поєднується в єдиний художній образ. Архітектор Володимир Покровський втілив у церкві провідні мотиви модерну, використавши можливості нових конструкцій, будівельних матеріалів, оригінальне планування інтер’єру, унікальні символи місяця, голуба, змії, півня.
Часи громадянської війни, десятиліття атеїстичної пропаганди не минули для церкви безслідно. Сплюндровано останки благодійника В. Голубєва, які покоїлися в каплиці-усипальниці, що прилягає до церкви, спотворено камінням мозаїку «Спас Нерукотворний…» За совєтськими традиціями храм слугував і складом, і танцювальним майданчиком – залежно від обставин.
…З висоти 50-метрових бань видніються поля, влітку на них розцвітають червоні маки. Вони нагадують про кров, що її Христос віддав за нас.