Поїхала за цим грантом Валентина Родкевич: вона все життя пропрацювала в місцевій школі, тепер пенсіонерка. Каже, що не може сидіти склавши руки. «Розумієте, боляче було дивитися, як наш Листвин поступово занепадав, – зітхає Валентина Опанасівна. – Чоловіки спиваються, молодь виїжджає до міста. Лишаються самі діди з бабами. Треба було якось цьому зарадити. Одного разу всі селяни зібралися і надумали створити сільську громаду, яка б вдихнула нове життя у Листвин».
Назвали свою громаду на честь літописного древлянського племені житичів. Валентину Радкевич обрали головою. Спершу до цієї організації вступили сорок дві родини (загалом у Листвині майже п’ятсот обійсть). Решта листвинців приглядалася: мовляв, а що воно з цього вийде?
«А вийшло ось що, – розповідає пані Радкевич. – Ми розробили перший свій проект – вирішили відремонтувати лазню, що не працювала понад десять років. Подали проект до філії програми розвитку ООН в Україні. І, на своє диво, виграли! За виділені три з половиною тисячі гривень зробили із старої лазні справжню лялечку».
Зраділи першим успіхам. Незабаром громада житичів втілила в життя й другий проект, теж за гроші програми розвитку ООН: у селі відкрили амбулаторію, обладнану найсучаснішою медичною апаратурою. До Листвина тепер приїжджають навіть із сусідніх районів – на лікування та обстеження.
Коли люди пересвідчилися, що такі проекти цілком реальні, то нарешті повірили в себе й у своє життя. А особлива радість нині у юних листвинців: кілька тижнів тому в селі відкрили молодіжний центр із тренажерним залом, комп’ютерами з Інтернетом. Ще два-три роки тому така ідея здавалася багатьом у селі фантастикою!
Три поспіль реалізовані проекти зробили Листвин унікальним селом: мало якій сільській громаді в Україні вдавалося досягти таких успіхів за невеликий відтинок часу. Тож коли громада «Житичі» виграла четвертий проект реконструкції водогону, селяни не дуже й здивувалися: «А хіба могло бути інакше?»
«Ось зробимо водогін, тоді візьмемося до нової ідеї, – каже голова «Житичів». – Хочемо налагодити у Листвині зелений туризм. У нас і досі збереглися старовинні народні традиції, звичаї та обряди. А хто про це знає? Наш край асоціюється тільки з чорнобильською зоною. Нещодавно у нас побувала Ліна Костенко. Все побачене її так вразило, що вона не стрималась і захоплено вигукнула: «Таки не вмерла Україна, коли живуть такі люди…»
Сергій БОВКУН
м. Житомир