Один із журналістів тижневика «Персонал Плюс», пояснюючи довгу мовчанку В.Ющенка під час владної кризи, висловив таке припущення: мовляв, ще Кондоліза Райс не телефонувала. В четвер 21 липня нинішнього року стало зрозуміло — нарешті зателефонувала. Цього дня, як відомо, у президентському секретаріаті (колишній адміністрації Кравчука і Кучми, перед цим — ЦК КПУ) відбувся так званий загальнонаціональний (!) круглий стіл. Відбувся він, за повідомленнями, з ініціативи президента В.Ющенка та за участі спікера О.Мороза, прем’єра Ю.Єханурова і керівників парламентських фракцій — В.Януковича (Партія регіонів), Ю.Тимошенко (БЮТ), Р.Безсмертного («Наша Україна»), В.Цушка (Соцпартія), П.Симоненка (комуністи). Секретаріатом на чолі з Рибачуком та Васюником (сиділи на цьому засіданні удвох за маленьким столиком, як і належить справжнім писарям) були ще запрошені «громадські діячі». Хто ці «діячі» — на офіційних президентських сайтах не повідомлено досі, але деяких з них було помітно під час телетрансляції цього заходу.
ДІЯЧІ: ГРОМАДСЬКІ І НЕ ЗОВСІМ
З колишніх керманичів були запрошені екс-президент Л.Кравчук, екс-спікер І.Плющ, екс-кандидат у президенти І.Юхновський, але обійшлися без Л.Кучми — десятирічного екс-президента. Крім цих «ексів» запросили Б.Олійника — не стільки як видатного українського поета, а скоріше як віце-президента Парламентської Асамблеї Ради Європи. Були ще Є.Сверстюк (колишній політв’язень, а сьогодні — керівник «пен-клубу», що вважається відкритою масонською структурою на кшталт «ротарі-клубів»), київські ректори В.Брюховецький та М.Згуровський, «придворний» філософ М.Попович, відомий своїми просіоністськими поглядами та нелюбов’ю до України (дивись хоча б його передмову до україножерської книжки «Юдофобія для України»), а також такий собі харків’янин Захаров — керівник просіоністського «бюро захисту прав людини», які за підтримки відповідних органів США активно відкриваються нині на всьому просторі колишнього СРСР. З’являлися в кадрі Порошенко, Тарасюк та й зовсім невідомі, які й уособлювали всі разом цей «загальнонаціональний» захід. Хто з них етнічно належить до української нації — хай аналізує кожен сам.
«ЦЯ НАЦІЯ» ЧИ «ЦЕЙ ПРЕЗИДЕНТ»?
Президент весь час вживав вислови «ця країна», «ця держава», «ця нація», що остаточно закріпило враження про відчуженість тих, хто зібрався за «загальнонаціональним» столом, і тих, хто споглядав за ними з телеекранів. Ці діячі на цьому круглому столі обговорювали президентський «універсал», текст якого також досі не оприлюднено на офіційних сайтах. Секретар Рибачук усіляко ухиляється оприлюднювати його і зараз. Але з їхньої розмови під час телеефіру можна дещо зрозуміти. По-перше, В.Ющенко остаточно розкрив свої справжні і довго приховувані наміри. Він доволі відверто і навіть агресивно відстоював головні для нього речі — негайний продаж української землі і терміновий вступ до НАТО. При цьому президент наводив дуже непереконливі приклади: мовляв, маємо ж ми у власності будинки, квартири, авто, то чому б не розпродати у власність і землю. На це пану президенту може відповісти навіть дитина: тому, що всі матеріальні речі створено лише людьми, а земля — самим Богом! Але цьому президентові, можливо, і не цікаві наші відповіді. Тому і діти його ходять не в українські, а англійські школи, готуючись, мабуть, до повернення на Батьківщину своєї матері. А для того щоб повернутися туди з тріумфом, треба і землі українські розпродати (зрозуміло, не українцям), і в НАТО Україну запроторити, аби натовські вояки тих нових господарів української землі надійно охороняли (звісно, від українців).
ХТО «ЗА» ТА «ПРОТИ»?
Цю президентську пропозицію беззастережно підтримав Безсмертний, який вдався навіть до лінгвістичних викрутасів, стверджуючи, що НАТО — суто оборонний блок. Та не треба носити бороду, щоб бути дорослим! Хіба не відомо, хто на початку ІІІ тисячоліття від Р.Х. бомбив у самому центрі Європи Югославію? Або хто сьогодні руйнує Ірак та Афганістан? Таким, як Безсмертний, все одно, що КПРС захищати, що Кучму, що сіоністів — така вже, очевидно, його планіда. Повністю всі пункти «універсалу» підтримала і Ю.Тимошенко, яка всю цю зустріч демонструвала свою цілковиту згоду з усіма пропозиціями президента. Майже не відреагували на підступну пропозицію про продаж української землі соціалісти Мороз і Цушко, які й потрапили до парламенту завдяки своїй передвиборній обіцянці ніколи цього не допустити. Не чітко зреагував і Янукович. Лише Симоненко, спираючись на свої застарілі догми, намагався сперечатися, але краще б він цього й не робив, бо все, що обстоюють нині комуністи, більшість людей одразу відкидають. Можливо, саме в цьому і полягає нинішня роль комуністів, прогресивних і не зовсім соціалістів, різних есдеків та подібних до них.
У цілому цей широкорозрекламований «загальнонаціональний» захід з тріском провалився, бо нікому було збиратися і нікому було відстоювати у такому форматі українські національні інтереси. Можна говорити тільки про черговий розподіл влади, посад, статків та землі. Саме українська земля потребує нині справді загальнонаціонального захисту від цієї різнобарвної влади, яка дуже хоче українських чорноземів, але поки що не може домовитися. Коли домовляться — буде гірше!
ХТО ЗА ЦИМ СТОЇТЬ?
Зрозуміло, не ті, кого ми бачимо на екранах. Це лише «капітани» політичних команд, а в них ще є тренери та господарі. Саме через відповідні вказівки тренерів та господарів і відбувся цей «загальнонаціональний стіл». Яку саме націю представляють господарі, думаю, не є таємницею. Тому й сиділи слухняно за цим столом представники таких начебто протилежних сил. Бо телефонували не тільки Ющенку. Такі дзвінки йдуть нині до своїх представників в Україні з Вашингтона, Брюсселя, Москви й Тель-Авіва. Останній також дає вказівки і попереднім. Щойно, наприклад, прийшли повідомлення про надання США 4 мільярдів доларів (!) Ізраїлю для його агресії проти Лівану. Саме до цієї «системи цінностей» Заходу закликає всіх нас президент Ющенко. Ця «система цінностей» включає: тотальне сіоністське засилля в країнах Західної Європи і в США, безкарність мафії, сексуальні збочення, масове поширення наркотиків, мільйони іммігрантів. Злочинний контроль над ЗМІ, планове знищення автохтонного населення. Якщо пан Ющенко хоче такого майбутнього для своїх власних дітей, то це його особиста справа.
Майже те саме відбувається і в нинішній Росії, де, за висловом одного російського вченого, «придворних євреїв Єльцина змінили придворні євреї Путіна». При цьому — євреї хабадівські, яких наш співвітчизник Е.Ходос відкрито називає юдо-нацистами і стверджує, що нині немає нічого страшнішого за єврейський фашизм. Тому широкорозрекламовані переслідування в Росії євреїв Ходорковського, Березовського, Гусинського — це, так би мовити, внутрішні «єврейські розбірки», при яких юдейська сутність російської влади аж ніяк не змінюється.
ЧОМУ ПРО ЦЕ
НЕ ЧУТНО?
А як може бути чутно, коли всі провідні ЗМІ належать, як на Заході і в Росії, так і в Україні, переважно саме їм? Наприклад, щойно надійшло повідомлення про те, що понад 70 % акцій телеканалу «Інтер» належать російському єврею-губернатору Абрамовичу, у якого працює його український одноплемінник Хорошковський. Іншими власниками цього не дуже шанованого каналу називають Медведчука та Суркіса. Вважається, що Суркісам належать також телеканали «ТЕТ» і «Тоніс». Інший єврейський олігарх — Пінчук — контролює, за повідомленнями ЗМІ, аж чотири телеканали: ICTV, СТБ, «Новий» та М1. Їхній же одноплемінник Порошенко є господарем «5 каналу». Що можна почути й побачити сьогодні з телеекрана, в тому числі і по «Першому національному», де керує такий собі Докаленко, якщо вони контролюються лише однією нацменшиною?
Можна, зрозуміло, запитати: «А куди ж дивиться уряд?» Але відповідь лежить на поверхні: це не уряд, це група безпринципних людей, які планово й систематично продовжують нищення України.
ХІБА ЦЕ УРЯД?
Нинішній уряд під керівництвом цинічного Єханурова та зрадників-соціалістів на кшталт Ніколаєнка і Баранівського був уже двічі відправлений у відставку. Його начебто і немає, але він тихо, наполегливо і підступно провадить свою антинародну політику й далі. Саме уряд Єханурова провів гучну «газову аферу», в результаті якої газ в Україну йде через приватне підприємство «РосУкргаз», за якими стоїть зловісна міжнародна єврейська мафія в особі Могилевича. Саме уряд Єханурова приймає рішення про різке підвищення цін на газ та інші енергоносії, аби збільшити надприбутки ділків на кшталт Могилевича. Це викликає відповідну ланцюгову реакцію: сьогодні в кілька разів (!) збільшилася квартплата, ціни на холодну та гарячу воду, а також на бензин, на транспорт, на хліб тощо. Я вже не кажу про ті величезні збитки, яких завдали Державі своєю недолугою діяльністю Ніколаєнко, Баранівський, Луценко та інші єханурівські горе-міністри. Саме такі йому та його зверхникам, очевидно, й потрібні. Особливо яскраво це демонструє «неголений міністр» Грищенко, який навіть проходив спеціальні курси у США. Чи не із знищення української армії?
Те ж саме відбувається і на місцевому рівні, де хазяйнують такі, як Черновецький, Ульянченко, Добкін, Червоненко, Гурвіц, Синявська та багато інших представників переважно єврейської меншини. Забули, мабуть, українці про свої страшні Голодомори, організовані не так вже й давно саме їхніми одноплемінниками! При цьому кидається в око така обставина: чим більше людина криміналізована, тим більше вона безпринципна й цинічна, тим більше вона підходить для губернаторських, мерських та інших посад у нинішній владі. «Рибачук рибачука бачить здалека» — говорять сьогодні люди. Але що казатимуть люди восени, особливо ті, хто голосував, наприклад, за Черновецького? Пайки за 20 гривень вони давно вже з’їли, а от комунальні послуги, підвищені в 2—3 рази, залишаються. Невже ще не зрозуміло, що чужинський банкір ніколи не вкладе свої гроші, якщо не знає, як їх повернути собі з надприбутками?
НАРЕШТІ СТАЛОСЯ!
Заплановані чемні посиденьки за «круглим столом» перетворилися згодом на якісь хаотичні перегони марафонської тривалості. З різних боків лунали протилежні заклики на кшталт «Януковича в прем’єри» або «Парламент розпустити», підтримувані галасливими прихильниками різних таборів. В.Ющенко, в притаманній йому манері, весь час призначав нове засідання, яке, як в аеропорту, перманентно переносилося на одну годину, а потім відмінялося зовсім. «Президентським рупором» виступала прес-секретарка Геращенко, яка під час цих важливих для всієї країни повідомлень виглядала, як втомлена домогосподарка, що розповідає своїм сусідам почуті нею плітки. Нарешті, в черговий «останній день», 2 серпня 2006 року, інтрига загострилася остаточно. Обіцяне на 18 годину звернення Ющенка до Нації, як завжди, весь час переносилося, аж поки вночі 3 серпня це сталося: президент Ющенко погодився на прем’єра Януковича. Політичний спектакль закінчено, хоча його фінал був зрозумілим і прогнозованим із самого початку. Бо для прийняття доленосних рішень необхідно мати відповідну вдачу, і тоді такі рішення приймаються своєчасно. Такої вдачі у Ющенка, як з’ясувалося, немає.
Сумно, панове, що живемо в такі часи. Але, з іншого боку, саме такі часи загартовують національну свідомість, об’єднують націю. І нація врешті-решт починає усвідомлювати головне: тільки вона є господарем своєї долі, тільки вона має право будувати своє майбутнє на своїй землі і для своїх дітей. Те, що нині відбувається, несе в собі і позитив, який спрацює лише пізніше. Цей позитив полягає в тому, що після розчарування Українського народу в проамериканській, проросійській і взагалі проізраїльській політиці обов’язково визріє відчуття необхідності тільки українського вибору. А там вже і до Української України недалеко, розбудову якої весь час проголошує Українська Консервативна партія.
* * *
Наостанок не можу не згадати ще про один, майже містичний, позитив. Справа в тому, що саме 3 серпня, коли було оголошено про настання нової політичної доби в Україні, євреї всього світу (у них це число називається 9 Ава) відзначають свій найчорніший день. Саме цієї дати відбулося руйнування першого храму єврейського племінного божества Єгови армією вавилонського царя Навуходоносора в Єрусалимі. Саме цього дня римський полководець Тит зруйнував і другий єврейський храм, а самих євреїв вигнав з Єрусалима, куди вони змогли повернутися аж через дві тисячі років. У цей день було розпочато кілька хрестових походів, і саме в цей день відбулися найгучніші вигнання євреїв з багатьох країн світу. Тож прийняття президентського Універсалу і вихід з політичної кризи саме 3 серпня може ще бути для Української Нації і початком завершального етапу тривалої національно-визвольної боротьби. В цьому разі ми, українські консерватори, будемо все для цього робити. В ім’я Бога й України!