Варто відзначити, що саме на закордонних бізнесменів українського походження сподівалася молода жовтогаряча влада, коли говорила про велику кількість іноземних інвестицій в українську економіку. «Якби українська діаспора за кордоном знала про ті економічні процеси, що відбуваються в Україні, то в багатьох з них вона була б прямим або опосередкованим учасником», — говорив Ющенко в Хорватії наприкінці 2004 року.
Однак діаспора поки тільки приходить до себе і дотепер упереджено ставиться до нинішньої влади в Україні.
З 1988-1989 років можна почати звіт про активні стосунки української західної діаспори з Україною. Тоді, на хвилі небувалого суспільного підйому і «Революції на граніті», в Україну потягнулися люди з «козацькими» або «галицько-волинськими» коренями. Вони хотіли допомогти своєму народові, відірваною частиною якого себе відчували, відчувають і дотепер.
Багато сучасних бізнесменів можуть розповісти, які махінації робилися на заокеанські гроші обманутих ідеалістів, котрі не знали ще, що таке період дикого нагромадження капіталу. В одній зі статей, приміром, писалося: «Кілька років тому довелось розмовляти з керівником української діаспори в Північній Америці. Розмова стосувалася декількох тем, а також і гуманітарної допомоги Україні після чорнобильської катастрофи. Мій співрозмовник назвав астрономічну суму в доларах, зібрану винятково приватними особами. «Майже всі було вкрадено в Україні», — сумно підсумував він. Наші професійні патріоти з парламентськими значками брали участь у цьому активніше за своїх парламентських супротивників. Імовірно, тому, що до цих грошей сиділи ближче». Саме в цьому причина неспрацьовування жодної з численних програм під грифом «міжнародне українство».
До 1994-1995 років діаспора почала потроху відходити від романтизму і рожевих окулярів, через які дивилася на «Неньку-Україну». А до 2004 року відносини влади і діаспори зіпсувалися остаточно, чому добре посприяв Леонід Кучма зі своєю політикою багатовекторності і заграваннями з Росією. З огляду на той факт, що з втратою підтримки американських і європейських українців Кучма втратив можливість лобіювання інтересів України у владних структурах США і Канади, а, отже, і підтримку цих держав. З іншого боку Україна — занадто важлива держава в Східній Європі для «розвитку демократії», щоб її можна було втратити. Тому і підтримувала діаспора спочатку нового правоцентристського кандидата, який пообіцяв виконати те, що декларував під час одного з чергових Світових з’їздів українців, а саме: визнання ООН Голодомору 1932-1933 років геноцидом проти українців, визнання військових УПА й активістів ОУН учасниками Другої світової війни, а також заборона в Україні Комуністичної партії. Правда, з останнім навряд чи складеться. Скоріше КПУ сама вимре.
РОЖЕВІ ОКУЛЯРИ ДІАСПОРИ
попередня стаття
Прокурор КУЗОВКІН: «АНДРІЯ ЮЩЕНКА Я НІКОЛИ РАНІШЕ НЕ БАЧИВ»
Прокурор КУЗОВКІН: «АНДРІЯ ЮЩЕНКА Я НІКОЛИ РАНІШЕ НЕ БАЧИВ»