Торік Державна служба зайнятості населення зафіксувала такий рівень безробіття: в сільській місцевості — 5,4, у містах 2,4 відсотка. Однак за даними іншого джерела — системи обстежень з питань економічної активності — картина суттєво різниться: частка безробітних становить серед сільського населення 5,5, а серед міського — 7,6 відсотка. Така розбіжність у цифрах, зазначає перший заступник голови Федерації профспілок України Григорій Осовий, пояснюється тим, що в містах безробітні мають більше шансів працевлаштуватися самотужки, тому й не поспішають реєструватися на біржі праці. А на селі вибір роботи обмежений, і більшість безробітних не можуть обійтися без служби зайнятості. Слід також враховувати не тільки очевидне, а й приховане або часткове безробіття, коли люди працюють неповний робочий день чи тиждень.
Суттєво відрізняється рівень безробіття в різних регіонах країни. Найгірший стан справ у Рівненській, Житомирській та Черкаській областях, де частка безробітних становить 9 відсотків. Найкращі показники в місті Києві — 4,2, Одеській та Дніпропетровській областях — 5,3 відсотка. Загалом, порівняно з 2004 роком, рівень безробіття в Україні зменшився на 1,6 відсотка. Проте, якщо врахувати якісні показники, то ця цифра не є втішною. У збільшенні частки зайнятого населення переважають особи, яким за п’ятдесят, та особи пенсійного віку. Водночас лава безробітних поповнюється молодими людьми.
Серед вакансій Державної служби зайнятості населення можна знайти пропозиції для людей різного рівня освіти. Існує потреба як в інженерах і вчителях, так і в електрозварювальниках, слюсарях, столярах, швачках. Крім того, є й попит на так званих некваліфікованих працівників — двірників, сторожів, прибиральниць та інших.
Складніше знайти престижну роботу з високим рівнем оплати праці. Такі пропозиції підприємства адресують передусім фахівцям банківської справи, бухгалтерам високої кваліфікації, менеджерам, дизайнерам. Отже, важливо мати не просто вищу освіту, а й відповідну кваліфікацію.
На жаль, за статистикою щорічно майже 80 тисяч випускників вищих та професійно-технічних навчальних закладів не можуть застосувати свої знання на ринку праці. Через відсутність механізму взаємодії центральних і місцевих органів виконавчої влади з навчальними закладами підготовка кадрів у вищих і професійно-технічних навчальних закладах не відповідає запитам роботодавців. Характерний факт: серед 47 навчальних закладів в столиці, які мали державне замовлення, тільки 12 змогли цілковито працевлаштувати своїх випускників.
Профспілки стурбовані такими обставинами, підкреслив Григорій Осовий на зустрічі з журналістами. Вони наполягли на розробці в Кабміні України механізму формування та розміщення державного замовлення на підготовку кадрів, визначивши в ньому повноваження зацікавлених центральних та місцевих органів виконавчої влади, соціальних партнерів, навчальних закладів. Таким чином, починаючи з 2007 року, забезпечуватиметься формування держзамовлення на підготовку кваліфікованих кадрів, згідно з потребами ринку праці.
То чи можна подолати безробіття або хоча б зняти гостроту цієї проблеми? Григорій Осовий дотримується загальної думки, що в країнах з ринковою економікою неможливо забезпечити стовідсоткову зайнятість населення. Світовий досвід це підтверджує: навіть у найбільш розвинутих країнах рівень безробіття постійно доволі високий.
Що стосується наших умов, то можна назвати сфери, де є резерви збільшення кількості робочих місць. Скажімо, порівняно з іншими країнами, у нас помітно меншою є частка працівників, зайнятих фінансовою діяльністю, що спричинено недостатнім розвитком ринкової інфраструктури. Впродовж останніх років надто низькою залишається зайнятість у будівництві. А ця галузь здатна дати потужний імпульс економічному розвитку, адже вона пов’язана з діяльністю багатьох суміжних виробництв.
Під час економічних криз у країнах зростає кількість самозайнятого населення, тобто приватних осіб, які надають послуги, займаються оптовою та роздрібною торгівлею, ведуть сімейний бізнес. У період економічного підйому ці працівники повертаються до сфери виробництва. Свого часу в Україні також відбувся значний відтік робочої сили до сектора самостійної зайнятості. А ось зворотній процес у період економічного зростання досі не розпочався. Причина, певно, в тому, що доходи самозайнятого населення приблизно в 1,5 раза перевищують заробітну платню найманих працівників. Це ще один аспект проблеми, який потребує серйозного аналізу.
Загалом, вважає Григорій Осовий, проблема безробіття вимагає активних дій на двох напрямках: максимально можливого зниження його рівня та посилення соціального захисту безробітних.
Суттєво відрізняється рівень безробіття в різних регіонах країни. Найгірший стан справ у Рівненській, Житомирській та Черкаській областях, де частка безробітних становить 9 відсотків. Найкращі показники в місті Києві — 4,2, Одеській та Дніпропетровській областях — 5,3 відсотка. Загалом, порівняно з 2004 роком, рівень безробіття в Україні зменшився на 1,6 відсотка. Проте, якщо врахувати якісні показники, то ця цифра не є втішною. У збільшенні частки зайнятого населення переважають особи, яким за п’ятдесят, та особи пенсійного віку. Водночас лава безробітних поповнюється молодими людьми.
Серед вакансій Державної служби зайнятості населення можна знайти пропозиції для людей різного рівня освіти. Існує потреба як в інженерах і вчителях, так і в електрозварювальниках, слюсарях, столярах, швачках. Крім того, є й попит на так званих некваліфікованих працівників — двірників, сторожів, прибиральниць та інших.
Складніше знайти престижну роботу з високим рівнем оплати праці. Такі пропозиції підприємства адресують передусім фахівцям банківської справи, бухгалтерам високої кваліфікації, менеджерам, дизайнерам. Отже, важливо мати не просто вищу освіту, а й відповідну кваліфікацію.
На жаль, за статистикою щорічно майже 80 тисяч випускників вищих та професійно-технічних навчальних закладів не можуть застосувати свої знання на ринку праці. Через відсутність механізму взаємодії центральних і місцевих органів виконавчої влади з навчальними закладами підготовка кадрів у вищих і професійно-технічних навчальних закладах не відповідає запитам роботодавців. Характерний факт: серед 47 навчальних закладів в столиці, які мали державне замовлення, тільки 12 змогли цілковито працевлаштувати своїх випускників.
Профспілки стурбовані такими обставинами, підкреслив Григорій Осовий на зустрічі з журналістами. Вони наполягли на розробці в Кабміні України механізму формування та розміщення державного замовлення на підготовку кадрів, визначивши в ньому повноваження зацікавлених центральних та місцевих органів виконавчої влади, соціальних партнерів, навчальних закладів. Таким чином, починаючи з 2007 року, забезпечуватиметься формування держзамовлення на підготовку кваліфікованих кадрів, згідно з потребами ринку праці.
То чи можна подолати безробіття або хоча б зняти гостроту цієї проблеми? Григорій Осовий дотримується загальної думки, що в країнах з ринковою економікою неможливо забезпечити стовідсоткову зайнятість населення. Світовий досвід це підтверджує: навіть у найбільш розвинутих країнах рівень безробіття постійно доволі високий.
Що стосується наших умов, то можна назвати сфери, де є резерви збільшення кількості робочих місць. Скажімо, порівняно з іншими країнами, у нас помітно меншою є частка працівників, зайнятих фінансовою діяльністю, що спричинено недостатнім розвитком ринкової інфраструктури. Впродовж останніх років надто низькою залишається зайнятість у будівництві. А ця галузь здатна дати потужний імпульс економічному розвитку, адже вона пов’язана з діяльністю багатьох суміжних виробництв.
Під час економічних криз у країнах зростає кількість самозайнятого населення, тобто приватних осіб, які надають послуги, займаються оптовою та роздрібною торгівлею, ведуть сімейний бізнес. У період економічного підйому ці працівники повертаються до сфери виробництва. Свого часу в Україні також відбувся значний відтік робочої сили до сектора самостійної зайнятості. А ось зворотній процес у період економічного зростання досі не розпочався. Причина, певно, в тому, що доходи самозайнятого населення приблизно в 1,5 раза перевищують заробітну платню найманих працівників. Це ще один аспект проблеми, який потребує серйозного аналізу.
Загалом, вважає Григорій Осовий, проблема безробіття вимагає активних дій на двох напрямках: максимально можливого зниження його рівня та посилення соціального захисту безробітних.