За моїми дослідженнями, з часу приходу до влади в Україні «бандюковичів» серед різних верств населення радикалізм стрімко зріс і нині охоплює 40, 60 і навіть 70 відсотків населення. Це вже десятки мільйонів людей. І ці люди поки що не мають тієї політичної сили, яка б виражала їхні інтереси, прагнення і сподівання. Тому найближчим часом можна передбачити неминучу появу такої сили, швидке зростання її авторитету. В цій справі велику роль відіграє час. Хто першим заявить про себе на увесь голос, той і буде мати цілком реальну перевагу над іншими.
Нині від 45 до 55 відсотків громадян України (ця частка постійно зростає) хотіли б голосувати й підтримувати третю силу, яка ніколи не була пов’язана ні з командою Ющенка, ні з командою Януковича. Це – незаперечний науковий факт. Люди вже не на підсвідомому, а на цілком усвідомленому рівні вважають, що всі нинішні політики і політичні партії, які пройшли до парламенту за підтримки українських виборців, їх обдурили і «кинули». Мої опитування людей різного освітнього рівня і майнового стану дали вражаючі результати. Виявляється, на початку 2007 року громадяни України в столиці ділять всіх наших політиків, які нині при владі, на три категорії, а політичні партії в парламенті на дві категорії. Послідовно серед політиків вони виокремлюють: 1) безпросвітніх дурнів; 2) бандитів і злодіїв; 3) політичних проституток. Серед політичних партій, блоків і коаліцій виділяють: 1) партії організованої злочинності; 2) партії політичних повій і професійних брехунів.
Таким чином, у своїй більшості українці абсолютно не довіряють ні нинішнім політикам, ні правлячим чи опозиційним парламентським політичним партіям. Більше того, відраза до владних персоналій постійно посилюється. Дехто вже просто плює в екран телевізора при появі там відповідних осіб, а витриваліші просто перемикають на іншу програму. Надзвичайна і майже неприродна популярність спортивного каналу в Україні в значній мірі пояснюється безпросвітною занудністю «нашого» політикуму. В наш час величезну фору отримає блок партій, який першим задекларує себе третьою силою і зможе просто та чітко змалювати третій шлях розвитку. Це може бути лише радикальний шлях наведення хоча б елементарного порядку в країні з обов’язковою реанімацією і реалізацією замороженого гасла «Бандитам-тюрми».
В будь-якому блоці необхідне існування каркасу партій, який визначатиме реальну його ідеологію і основний напрямок практичної діяльності політичних сил, що до нього входять. Скільки б їх не було. Особисто мені вимальовується такий трикутник організацій і людей, які їх очолюють, і не належать ні до дурнів, ні до бандитів та злодіїв, ні до політичних повій. Це вони довели всім своїм попереднім життям і діяльністю. Хіба В. Ющенко став таким, яким він є нині, лише після того, як його обрали Президентом? Хіба О. Мороз став тим, ким він є нині, після виборів? Він таким був усе своє життя. Так само не змінився і пан Янукович. Дехто взагалі вважає, що якою людина вродилася, такою вона і помре. Дурень, бандит чи політична повія не надовго. Вони – назавжди! Реальним опорним каркасом Блоку радикальних партій, рухів і організацій, далі просто Блоку, можуть стати «Свобода» Тягнибока, Консервативна партія Щокіна і УНА-УНСО Шухевича. Лише ці організації нині перебувають під «прицілом» як «бандюковичів», так і лібералів, що однозначно вказує на їхню незрадливість і народозахисну позицію, яку вони займають. Їхні лідери не на словах, а на ділі довели свою проукраїнську позицію, яка йде в розріз з офіційною політикою влади. Всі ці організації очолюють люди по-розумному стратегічно безкомпромісні, які за бажання вже давно могли б продатися злочинній владі і мати свою частку від пирога з назвою «неукраїнська Україна». Хіба не так?
Організаційно, на мою думку, необхідно обрати координатора блоку та його ідеолога. Всі керівники партій, рухів і організацій, які увійдуть до Блоку, отримають статус керівників-організаторів. Далі необхідно узгодити і прийняти невелику кількість засадничих, об’єднуючих положень, на яких базується Блок. Ними можуть бути відновлення смертної кари з конфіскацією майна, відновлення запису в паспорті про національність, пропорційне представництво всіх національних груп в усіх неетнічних загальноукраїнських політичних партіях та організаціях, відповідно до останнього перепису населення, повернення в Україну всіх незаконно вивезених за кордон грошей, націоналізація всіх незаконно придбаних земель, проведення відкритих судових процесів над владними бандитами і злодіями з трансляцією на всю країну тощо.
Масовою основою Блоку мають стати не лише всі розчаровані, обдурені, зраджені громадяни України, але й дрібний та середній бізнес, який нині стоїть перед дилемою: або самоорганізуватися, або загинути від руки олігархів. А також багатомільйонна армія українських заробітчан. Дрібні і середні бізнесмени та заробітчани – це вольові і підприємливі люди, які вже подолали власний страх перед незвіданим, змогли пристосуватися до дуже складних ринкових умов, адаптуватися за кордоном. Ці люди багато що пережили і бачили життя таким, яким воно є, в тих країнах, де не керують бандити і політичні повії. Знову ж таки, за моїми дослідженнями, ці люди вже нині згодні платити щомісяця по 10 доларів або євро організації (блоку організацій), яка запропонує радикальні зміни в Україні і знищення бандитів, які оббирають беззахисних дрібних і середніх бізнесменів. Враховуючи той факт, що заробітчан, дрібних і середніх торговців у нас мільйони, фінансова підтримка радикального Блоку, за її вмілої організації, може бути дуже суттєвою вже впродовж одного місяця. За рік це вже астрономічні суми. Але люди мають бути абсолютно впевнені, що їхні так важко зароблені гроші підуть справді на радикальну боротьбу зі злом, а не будуть розкрадені. Це може бути відповідний банк радикального Блоку. Необхідно також створити народний телевізійний канал, який буде розкривати очі громадянам на злочини влади, очевидні маразми і дебілізми нашої дійсності, мати штат безкомпромісних журналістів-дослідників, які ладні, як Георгій Гонгадзе, покласти своє життя на вівтар правди, свободи, справедливості і демократії.
Історичний досвід показує, що у перехідні періоди, які переживає будь-яке суспільство, радикальні ідеї і організації здатні повести за собою мільйони людей. Уже найближчим часом ми отримаємо відповідь на запитання про назви цих партій та імена людей, які першими відчули поклик часу...
Петро МАСЛЯК,
віце-президент Академії наук вищої освіти України