На старе, як світ запитання – чи можна вилікуватися з допомогою слова? – намагалися відповісти декілька тижнів тому на традиційних журналістських «посиденьках» в УНІАНі. Звісно, для спілкування на цю тему запросили тих, хто постійно працює зі словом. Був тут відомий філософ, письменник, психоаналітик Назип Хамітов з дружиною, філософ й психоаналітик, автор популярних книжок Світлана Крилова, відомий лікар Олександр Філатович, інтерв’ю з яким двічі публікувала наша газета. Власне, завдяки йому розгорілася основна дискусія на тому зібранні. Ще б пак: якщо запрошені повторювали тривіальне: словом можна вилікувати, словом можна знищити, то цей добродій казав: «З допомогою розробленої мною методики Живого Слова нині вдалося вилікувати від хронічних захворювань тисячі людей». Після такої заяви досить цікаве повідомлення Назипа Хамітова про те, що його фразеологізми допомагають змінити психічний стан людини, викликаючи інсайт, здалося досить блідим… А Філатович провадив далі. Він пояснював, що завдяки читанню спеціальних текстів людина відновлює свій зв’язок із Творцем, а тому й одужує. Жити в Світлоносному Потоці, казав лікар, то є абсолютно природний, притаманний людині стан, адже ми є істотами, створеними за образом Творця. Хтось скептично посміхався, слухаючи лікаря, хтось задавав запитання. Наприклад, чому тоді немає масового зцілення від хвороб в культових закладах, куди народ ходить натовпом? Лікар Філатович говорив про свою методику, не вдаючися до аналізу молитовних текстів. Він казав, що сам постійно дивується й несказанно радіє все новим й новим випадкам одужань. Наприкінці виступу Олександр Філатович запросив журналістів до свого медичного Центру на Оболоні, аби вони могли на власні очі пересвідчитися в тому, що почули від нього.
…Скористалася тим запрошенням і я. Не встигла відчинити двері медичного Центру, як зусібіч почула: «Ви – тут вперше? Потрібно записатися. А в живій черзі будете за жінкою в червоному береті». Черга того дня була величенька. Дядечко, що сидів неподалік дверей, казав на мобілку, що сидить уже три години. Дівчата дивилися телесеріал. Літні жінки відсторонено думали свою думу…
Коли вдалося нарешті пройти до лікаря, я запитала:
– Що це таке – Світлоносний Потік, з допомогою якого ви здійснюєте лікування? Чи не є це просто поетичним витвором уяви?
– Останнім часом мало хто не чув про існування торсійного потоку. По-суті, це одне й те ж саме, що Світлоносний Потік. Коли ми говоримо про нематеріальні джерела формування торсійних потоків, маємо на увазі в першу чергу думки та слова. Виникає запитання: чому саме думки та слова спроможні створювати великої потужності вібраційний потік? Тому що саме вони є інструментом Божого творення. Цікава деталь: сьогодні вченими доведено, що швидкість торсійних потоків в один мільярд разів перевищує швидкість світла. Ця особливість торсійного потоку добре зрозуміла моїм пацієнтам, яким доводилося надавати термінову медичну допомогу своїм родичам та близьким на великі відстані, коли ті перебували у критичному стані… Отож, коли людина прочитує спеціальні тексти Живого Слова, вона потрапляє в потік високого вібраційного рівня. Коли рівень вібрацій стає синхронним з вібраціями Вищого Світлоносного Потоку, то цими високими енергіями насичуються дух, душа і тіло. Цей Світлоносний Потік розчиняє, стирає сегменти блокування (фактично зони руйнації) спочатку на вогняному тілі, потім – на тонкому, потім на фізичному.
– Чи можна стверджувати, що так ліквідується першопричина хвороби?
– Саме так. Адже людина – це триєдина сутність. Тому про ефективність лікування можна говорити лише в тому разі, якщо відбулося очищення від хвороби на трьох рівнях.
– З кожним роком люди виготовляють все більше препаратів, проте не стають здоровішими. Як ви гадаєте, чому хіміопрепарати не приносять здоров’я?
– Більше того, я сказав би, кількість хворих збільшується. З’являються такі хвороби, про які люди раніше навіть не чули. Це – неспецифічні пневмонії, пташиний грип, інші вірусні та генетичні хвороби. Час вже людям усвідомити: хронічні (невиліковні) хвороби – це є розплата за бездуховність…
– Найкращий доказ ефективності методики – розповідь бодай одного хворого, якому вдалося вилікуватися, – зауважую про це лікареві.
Він виходить з кабінету, дивиться, хто сьогодні прийшов на прийом. За хвилину повертається, каже, що більшість присутніх прийшли вперше. З тих, хто уже має певний досвід лікування, є одна жінка – Едіта Арсеніївна.
Невдовзі з’ясувалося, що моя співрозмовниця справді має академічні знання, хоча формально зупинилася на ступені кандидата технічних наук, все життя пропрацювала старшим науковим співробітником Київського науково-дослідного інституту гідроприладів.
– Про Олександра Володимировича я дізналася від своєї подруги, розповідає пані Едіта. – У неї були такі складні захворювання! Сама вона довгий час вважала, що має основну проблему, пов’язану з порушенням функції щитовидної залози. Як же вона страждала – на вулицю вийти не могла, так запаморочувалася голова, доводилося буквально вішатися на паркани… Коли Олександр Філатович її оглянув, то сказав: «Головне ваше захворювання – судини головного мозку». Це було в лютому. Моя подруга ретельно вичитувала тексти. А навесні зробила те, про що декілька місяців тому не могла й мріяти: посадила город і впродовж всього літа доглядала його, сама й урожай зібрала.
Я з безсонням, головними болями, проблемами хребта – не могла не відреагувати на цей випадок зцілення, що відбувся буквально у мене на очах. Прийшла я до Центру Живого Слова зі списком своїх хвороб, в якому на перше місце поставила безсоння, що роками мучило мене. Найперше, що лікар сказав, ознайомившись з моїм списком, це: «З чим у вас найбільші складнощі – то це з судинами головного мозку». Втім, я знала про це, хоча голова щодня у мене не боліла. Але зробиш, бува, масаж, і біль вщухає… Далі лікар каже: «З кістками у вас погано, значний остеохондроз».
– Того дня ви отримали спеціальні тексти…
– Так.
– Коли читали, чи знаходили зміст в словосполученнях?
– Аякже! Я ще раніше брала у подруги книжку Олександра Філатовича «Живе слово творить життя». Мені одразу було зрозуміле завдання, яке ставив у своєму творі лікар. В основі його світогляду – визнання існування інформаційного поля Землі. Сьогодні навіть прогресивні вчені, наприклад, представники такої галузі науки, як ядерна фізика, продовжують дотримуватися матеріалістичної точки зору щодо творення світу. Інші вчені, до яких належить і Олександр Філатович, визнають, що наш світ виник не еволюційним шляхом – його створив Творець.
– Ви належите до людей релігійних?
– Навпаки, я – людина науки. Завжди цікавилася науковими поясненнями багатьох проблем. Більше того, користувалася методами інформаційно-хвильової терапії (те, чим займається Філатович, фактично і є інформаційно-хвильовою терапією). У нас в Києві працює академік Кордун, який також стоїть на позиціях інформаційно-хвильової терапії, але він реалізує її не з допомогою слова, як Філатович, а з допомогою апаратури. Я у нього також лікувалася. Але якби мене сьогодні запитали, чому я не туди ходжу, а чому обрала метод Живого Слова, то я сказала б, що заняття з допомогою слова – це те, що мені підійшло більше.
– Певне, тому що тут потрібна особиста робота?
– Так, саме це мене й задовольняє. Коли я зрозуміла, що суть лікування – в читанні спеціальних текстів, тобто від мене самої залежатиме результат, то зрозуміла, що це мені підійшло якнайкраще.
– Впродовж якого терміну ви вже читаєте тексти?
– Почала у квітні цього року. Ми з лікарем детально обговорюємо, в якому напрямку потрібно рухатися. Всіма силами я прагну допомогти лікареві. Сьогодні, наприклад, я принесла дослідження серця: ту електрокардіограму, яку робила рік тому, і зовсім свіжу, після лікування Живим Словом. Лікар уважно подивився ці дослідження і сказав: «Якби я не бачив ЕКГ за минулий рік, то сказав би: «Ви не можете скаржитися на серце, для свого віку воно у вас здорове».
– Як ви почуваєтеся нині?
– Річ у тім, що за складом мислення я дуже скептична людина, проте, незважаючи на це, я не можу не помічати, наскільки кращими стали судини. Безсоння зникло, головні болі, що так докучали, також минули. Про серце я вже говорила…Та найголовніше, я стала зовсім іншою людиною. Не скажу, що такий уже й стрімкий стрибок відбувся, та все ж помітила, наскільки змінився мій характер. Я стала значно спокійнішою.
– Чи не шкодуєте за часом, який доводиться витрачати на читання?
– Що ви! Це вже стало моїм способом життя. Тексти я давно вивчила напам’ять, а тому можу дозволити собі щось робити руками. Наприклад, шити. Єдине чого не можна, читаючи тексти – перебувати поряд з водою або щось мити, прати… Коли дуже кудись поспішаю, то промовляю тексти дуже швидко й при цьому дуже голосно. Але слідкую, щоб не ковтати слів – мова має бути дуже чіткою й розбірливою…
Тетяна ОЛІЙНИК