Він сам зайшов до мого кабінету: високий, зростом під два метри, кремезний, посміхався ніжними блакитними очима так чисто, як дитина. Представився: «Голова спілки козацьких організацій України В’ячеслав Гузій». На початку нашого знайомства сказав, що сьогодні в Україні справжніх козаків-характерників можна на пальцях порахувати. Він – один з них. Не за книжковою грамотою, а за живими знаннями, які йому передав дід Тиміш, що був козаком-характерником.
ЯКБИ КОЗАКОВІ НАЛИЛИ ТЕПЕРІШНЬОЇ ГОРІЛКИ, ВІН БИ ЗАРУБАВ
– У січні так багато свят. Напевно, не буде людини, яка не підніме келиха. Скажіть, будь ласка, а що під час свят пили козаки?
– Якби колись козакові налили такої горілки, як тепер, він би спочатку запитав: «Ти що, отруїти мене хочеш?» , а потім би зарубав. Теперішнє питво – то на глум, на смерть, а колись люди пили справді на здоров’я. На свята у козаків були припасені добрі наливки, настоянки, медовуха. Дуже міцні напої пили з малесеньких, завбільшки з наперсток, чарочок – слина змішувалася з горілкою і таким чином не обпікалася слизова оболонка.
– Чи зберігся рецепт приготування медовухи?
– Так. Готується вона просто: на три літри охолодженого окропу додають півлітра меду, пригорщу хмелю і ставлять тижнів на три для бродіння. Виходить напій міцністю градусів дванадцять – як вино, як пиво… Козаки пили медовуху хто квартами, хто відрами і не хмеліли.
– Це не могло не йти на здоров’я, адже сам мед – ліки. Та й хміль – унікальна лікарська рослина…
– Що казати, мед – то були найперші ліки. Але козаки надавали перевагу саме дикому медові. Якщо такого не було, використовували мед з найперших весняних квітів – він найбільш цілющий. Звісно, мед використовували не лише для їжі, а й для лікування. Від козаків-характерників я маю, наприклад, рецепт зцілення від трофічних виразок, гангрен. До його складу входить мед. Років п’ять тому до мене привезли на лікування одного козака з Житомирщини – у нього була трофічна виразка. Дійшло до того, що на пальцях ніг кістки оголилися. Якийсь дід йому сказав: «Їдь до отамана Гузія на Чернігівщину. Він тебе спасе». А того чоловіка вже підготували до ампутації: ногу побрили, ввели ін’єкцію. Уже малися відрізати… А я тоді у Верховній Раді працював помічником депутата. Часу мало було. Та все ж погодився того чоловіка лікувати, його дружині сказав: «Моєї участі буде відсотків 20-30. Решта – то твоя участь». У лікуванні я використовував надзвичайно цінний продукт бджільництва – прополіс. А крім нього – ще з десяток терапій, що здавна були відомі в козацькій медицині: і п’явки, й голкотерапія, й розпечені цвяхи… Я дуже просив дружину хворого, аби вона не дала йому жодної знеболювальної пігулки, яка могла б зашкодити одужанню. «Якщо біль буде нестерпним, – казав їй,– ти привозь чоловіка до мене: я зніматиму біль або рукою, або навіюванням…» Жінка ця фантастичної сили волі – вона виконала все, що я їй казав. Чоловік її одужав, у нього на пальцях ніг навіть нігті повідростали… Тепер він очолює одне з козацтв Житомирщини.
ДЕКІЛЬКА РАЗІВ НА ДЕНЬ Я СТОЮ НА ГОЛОВІ
– Чи з’ясовували, чому він захворів?
– Так. Він довгі роки працював шофером. Отже, переважно вів сидячий спосіб життя. А це призводить до накопичення бруду в організмі. Той бруд загалом осідає в ногах. Зрозуміло, що від цього страждають вени кінцівок. Сучасна медицина вдається в таких випадках до операцій – вени видаляють. Внаслідок операції може підвищитися цукор у крові, далі хвороба зазвичай прогресує, як було у козака з Житомирщини… Тому для людини надзвичайно корисно хоча б декілька разів на день постояти на голові. Особисто я щоранку стою на голові.
– А чи є методи виведення бруду з організму?
– З цією метою козаки використовували дьоготь і мед у пропорції 1:3. Обмазують цією маззю ноги по кісточки, обмотують махровим рушником, зверху вощеним папером, а далі забинтовують. Так тримають 4-5 годин. Внаслідок лікування з організму через шкіру виходять всі отруйні речовини, що накопичилися в кінцівках ніг. До речі, козаки-характерники до цієї мазі додавали бобровий струмінь – це речовина, що міститься в міхурці бобра. Якщо звіра забивають, коли той в «бажанні», у нього в міхурці може бути до 30 грамів цієї речовини. Це незвичайні ліки: якщо їх вживати з медом, 90-річний дід почне крутитися біля молодиці. До речі, козаки рідко про когось казали «старий», для них характернішим було слово «давній». Це тому, що наші діди не старіли. Кожен добрий козак мав свої боброві гони. З бобра шили шапки, шкірою обтягували ліжка. Відомо те, що ті, хто носить боброві шапки, не страждають на старечий склероз. Про цю таємницю знали в Кремлі. Брежнєв носив саме боброву шапку, а не пижикову, як вважали люди.
ЛИМОНАДИ Й ПЕПСІ-КОЛИ – ЦЕ ОТРУТА
– Як ви гадаєте, в чому причина численних хвороб сучасної людини?
– Мені здається, що люди тепер хворіють тому, що не бажають собі ні в чому відмовляти. Хочеться солоденького – людина їсть. І не ложку, не дві, а з півкілограма. Ні печінка, ні підшлункова таких навантажень не може витримати. Як наслідок, підвищується цукор у крові, може виникнути гангрена. А людина повинна розуміти, що цукор – це отрута. Так само отрутою є й напої, які густо стоять на святкових столах – оті лимонади, пепсі-коли, у виробництві яких використовують барвники… Вони зберігаються в пластикових пляшках, а це вже небезпечно для здоров’я. Люди наші забули про те, що організмові потрібне й кисле, й гірке. Раніше козак йде, вирве листочок полину й жує. Полин має унікальні властивості: він очищує кров, стимулює діяльність шлунку.
– Тепер нащадки козаків, аби бути здоровими, в аптеках настоянки жень-шеню купують.
– О, то не наша рослина. Вона чудово допоможе китайцю, а українцю навіщо жень-щень, коли у нас є калган. Кажуть, що ця рослина навіть сильніша за жень-шень.
Тетяна ОЛІЙНИК